НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

Журнал «Медицинские исследования»
Том 1, выпуск 1, 2001

ПРО СЕКСУАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я СІМЕЙНОЇ ПАРИ, В ЯКІЙ ЧОЛОВІК ХВОРІЄ НА ШИЗОТИПОВИЙ ПСИХОПАТОПОДІБНИЙ РОЗЛАД І В СІМ’Ї МАЄ МІСЦЕ СЕКСУАЛЬНА ДИСГАРМОНІЯ

Є. Г. Сонник

Українська медична стоматологічна академія,
курс урології

* Публікується за виданням:
Сонник Є. Г. Про сексуальне здоров’я сімейної пари, в якій чоловік хворіє на шизотиповий психопатоподібний розлад і в сім’ї має місце сексуальна дисгармонія // Медицинские исследования. — 2001. — Т. 1, вып. 1. — С. 132–133.

Проблема психосоматичних відношень за будь-якої патології є однією з найбільш актуальних проблем медицини, оскільки медичне спостереження і вплив спрямовані, з одного боку, на організм людини — сому, а з другого — на його психологічну і соціально-психологічну сферу — особистість [1, 2, 4, 6, 9]. Завдяки цьому аналіз і облік психосоматичних співвідношень при діагностиці порушень сексуального здоров’я потребує системного, міждисциплінарного підходу [3, 5]. Сексуальна дисгармонія подружжя може виникнути не лише внаслідок наявної патології, але також завдяки дезадаптації на тому чи іншому рівні їх взаємодії [7, 8].

Метою даної роботи було вивчення сексуального здоров’я сімейних пар, де у сім’ї має місце сексуальна дисгармонія і чоловік страждає шизотиповим психопатоподібними розладами, а також уточнити роль ендогенного процесу у чоловіка в розвитку дисгармонії.

Усього вивчено 17 подружніх пар. Встановлено, що соматосексуальний розвиток у чоловіків був у 1 (5,88%) випадку нормальним, в 2 (11,76%) — прискореним і у 14 (82,35%) — сповільненим. У їх дружин відповідно: нормальним був у 11 (64,70%), прискореним — у 5 (29,41%) і сповільненим — у 1 (5,88%) жінки. Психосексуальний розвиток відзначений нормальним у 5 (29,41%) чоловіків, передчасним — у 2 (11,76%) та ретардація була у 10 (58,82%). У жінок нормальний психосексуальний розвиток відзначений у 11 (64,70%) осіб, передчасний — у 5 (29,41%) і ретардація — у 1 (5,88%) обстеженої. Прості асинхронії статевого розвитку мали місце у 13 (76,47%) чоловіків, складні — у 4 (23,53%) і поєднані — у 4 з 17 (23,53%). У жінок прості спостерігалися в 3 (17,65%) випадках, складні — у 5 (29,41%). Статеворольова поведінка у 8 (47,06%) чоловіків була нормальною, у 2 (11,76%) відзначалася трансформація та у 7 (41,18%) — була гіперрольовою. У жінок ці показники були такими: нормальними — у 14 (82,35%) осіб, трансформація відзначалася у 2 (11,76%) і гіперрольова поведінка — у 1 (5,88%) обстеженої. Психосексуальна орієнтація гетеросексуальною встановлена у 16 (94,12%) чоловіків і в усіх жінок та бісексуальна — у 1 (5,88%) чоловіка. Обізнаність в сексі недостатньою була у 11 (64,70%) чоловіків і 6 (35,29%) жінок, неправильна обізнаність відповідно у 6 (35,29%) і 11 (64,70%) обстежених. Оцінка своїх сексуальних проявів спостерігалася неправильною у 16 (94,12%) чоловіків і у 3 (17,65%) жінок. Тип сексуальної мотивації у чоловіків був: агресивно-егоїстичний — у 6 (35,29%), агресивно-аверсійний — у 2 (11,76%), генітальний — у 7 (41,18%) і шаблонно-регламентований — у 2 (11,76%). Ці показники у жінок такі: агресивно-егоїстичного та агресивно-аверсійного не було в жодному випадку, а генітальний відзначався у 11 (67,70%) і шаблонно-регламентований — у 6 (35,29%) обстежених. Мотиви статевого акту у 1 (5,88%) чоловіка були як засіб релаксації, у 16 (94,12%) — як засіб одержання оргазму. У жінок в усіх випадках було одержання оргазму. Статева конституція у 11 (64,70%) чоловіків відзначена як слаба, у 5 (29,41%) — як середня та у 1 (5,88%) — як сильна. У жінок слаба статева конституція відзначена у 2 (11,76%) обстежених, середня — у 7 (41,18%) і сильна — у 8 (47,06%) осіб. Платонічне лібідо у 17 (100,00%) чоловіків і у 9 (52,94%) жінок було виражено слабо, слабо виражене і еротичне лібідо у 11 (64,70%) чоловіків і у 7 (41,18%) жінок. Сексуальне лібідо встановлене як слабо виражене у 10 (58,82%) чоловіків і у 5 (29,41%) жінок. Порушення сексуальної адаптації (комунікативної, статеворольової і сексуально-еротичної) відзначено у всіх чоловіків, конституціональної — у 10 (58,82%). У жінок ці показники такі: порушення комунікативної адаптації відзначено у 6 (35,29%) жінок, статеворольової — у 2 (11,76%), сексуально-еротичної — у 5 (29,41%) та конституціональної — у 3 (17,65%) осіб.

Вивчаючи типи сексуальної культури, відзначено, що варіант дисгармонійний, примітивний був характерний 9 (52,94%) чоловікам і всім жінкам, а девіантний, гіперрольовий — 8 (47,06%) чоловікам і жодній жінці. Психосексуальну невдоволеність відзначали усі чоловіки і всі жінки. Аналізуючи сексуальні фантазії, встановлено, що 4 (23,53%) чоловіки і 2 (11,76%) жінки живуть статевим життям без фантазій. 1 (5,88%) чоловік і 3 (17,65%) жінки фантазують, що живуть із колишнім партнером, 2 (11,76%) чоловіки і така ж кількість жінок — з уявною людиною. У 4 (23,53%) чоловіків і 4 (23,53%) жінок у фантазіях представляється груповий секс. У фантазіях 1 (5,88%) чоловіка і 3 (17,65%) жінок був орально-генітальний секс. 2 (11,76%) чоловікам і 3 (17,65%) жінкам у фантазіях здавалося, що їх ґвалтують, а 3 (17,65%) чоловікам, що вони ґвалтують. 11 (64,70%) чоловіків і 6 (35,29%) жінок відзначили, що сексуальні почуття в них притуплені. Вивчаючи почуття партнерів один до одного, відзначено, що 2 (11,76%) чоловіки і 11 (64,70%) жінок відчувають кохання, 1 (5,88%) чоловік і 2 (11,76%) жінки — повагу, 3 (17,65%) чоловіки і 2 (11,76%) жінки — звичку, 5 (29,41%) чоловіків і 1 (5,88%) жінка — байдужість, 1 (5,88%) чоловік — аверсію, 5 (29,41%) чоловіків і 1 (5,88%) жінка — ревнощі. Адекватну ерекцію відзначили 8 (47,06%) чоловіків, знижену — 5 (29,41%) і відсутність її — 4 (23,53%). Спонтанна ерекція була у 13 (76,47%) чоловіків, знижена — у 3 (17,65%) і відсутня — у 1 (5,88%) хворого. 10 (58,82%) чоловіків вказували на те, що сім’явиверження у них передчасне, а 7 (41,18%) — що можуть регулювати. На притуплення оргазму скаржилися 9 (52,94%) чоловіків і 8 (47,06%) жінок. Статева активність знижена у 14 (82,35%) чоловіків і у 8 (47,06%) жінок. Бажання мати статевий акт 1–2 рази на тиждень було у 7 (41,18%) чоловіків і у 9 (52,94%) жінок, 1 раз на 10 днів відповідно: у 4 (23,53%) і 5 (29,41%) і 1 раз на місяць — у 6 (35,29%) чоловіків і 3 (17,65%) жінок. Ступінь сексуальної привабливості високою відзначили 2 (11,76%) чоловіки і 1 (5,88%) жінка, середньою — 3 (17,65%) чоловіки і 10 (58,82%) жінок і низькою — 12 (70,59%) чоловіків і 6 (35,29%) жінок. 6 (35,29%) чоловіків і 6 (35,29%) жінок заявили, що ступінь сексуально-еротичної поведінки чоловіка відповідає лише частково, а 11 (64,70%) чоловіків і така ж кількість жінок відзначили, що цілком не відповідає. Проведення попереднього періоду цілком не відповідає в жодному випадку ні серед чоловіків, ні серед жінок; частково відповідає за даними 5 (29,41%) чоловіків і 4 (23,53%) жінок. Техніка і поза статевого акту частково відповідала за даними 5 (29,41%) чоловіків і 5 (29,41%) жінок і цілком не відповідала у 12 (70,59%) чоловіків і такої ж кількості жінок. Активність партнера цілком не відповідала за даними 12 (70,59%) чоловіків і 16 (94,12%) жінок і лише частково відповідала у 5 (29,41%) чоловіків і у 1 (5,88%) жінки.

Таким чином, з приведених даних видно, що сексуальні порушення здоров’я подружжя не мають будь-яких специфічних особливостей, що можна було б пов’язати з тими чи іншими проявами шизофренічного процесу. Тому лікувально-профілактичні, корекційні і реабілітаційні заходи слід проводити на фоні лікування основного ендогенного процесу, як і при інших загальновідомих причинах подружньої сексуальної дисгармонії.

Література

  1. Алексеев Б. Е., Пинк Э. Особенности взаимоотношений между полами больных шизофренией в связи с некоторыми социально-психологическими и клиническими характеристиками // Социально-психологические исследования в неврологии: Труды Ленинградского научно-исследовательского психоневрологического института им. В. М. Бехтерева. — Л., 1980. — Т. 93. — С. 47–52.
  2. Буртянский Д. Л., Кришталь В. В., Смирнов Г. В. Медицинская сексология. — Саратов: Саратовский университет, 1990. — 272 с.
  3. Горпинченко І. І., Імшенецька Л. П., Бойко М. І. та ін. Клінічна сексологія і андрологія / За ред. О. Ф. Возіанова, І. І. Горпинченко. — Київ: Здоров’я, 1996. — 536 с.
  4. Кочарян Г. С., Кочарян А. С. Психотерапия сексуальных расстройств и супружеских конфликтов. — М.: Медицина, 1994. — 224 с.
  5. Кришталь В. В., Агишева Н. К. Психодиагностика и психотерапевтическая коррекция сексуальной дисгармонии супружеской пары: Учебное пособие. — М.: ЦОЛИУВ, 1985. — 138 с.
  6. Кришталь В. В. Сексуальная совместимость. — Психология. Словарь. — М.: Политиздат, 1990. — С. 355–356.
  7. Кришталь В. В., Андрух Г. П. Сексуальная гармония супружеской пары. — Харьков: НПФ «Велес», 1996. — 160 с.
  8. Кришталь В. В., Андрух Г. П. Сексуальная дисгармония супружеской пары. — Харьков: НПФ «Велес», 1996. — 112 с.
  9. Кришталь В. В., Гульман Б. Л. Сексология. — Харьков: Академия сексологических исследований, 1997. — Т. 2: Клиническая сексология. — Ч. 1: Общая сексопатология. — 272 с.


© «Новости украинской психиатрии», 2005
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211