НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

Журнал «Медицинские исследования»
Том 1, выпуск 1, 2001

УЗАГАЛЬНЕННЯ МОДЕЛІ «ВРАЗЛИВІСТЬ/СТРЕС» І КОНЦЕПЦІЯ ДІАТЕЗУ

О. Й. Скорик

Санкт-Петербурзький науково-дослідний психоневрологічний інститут ім. В. М. Бєхтєрєва

* Публікується за виданням:
Скорик О. Й. Узагальнення моделі «вразливість/стрес» і концепція діатезу // Медицинские исследования. — 2001. — Т. 1, вып. 1. — С. 131–132.

Патогенез рецидивів шизофренії на сучасному рівні знань найбільш адекватно описує модель «вразливість/стрес» (vulnerability/stress model) [1], яка припускає, що (а) одним з центральних порушень при шизофренії є так звана вразливість (vulnerability), тобто стале підвищення чутливості хворих до зовнішніх стресорів, і (б) імовірність виникнення хвороби залежить від ступеня вразливості, впливу «стреспричиняючого тригеру» й сукупної дії механізмів, спрямованих на подолання хворобливої реакції.

До головних чинників уразливості зараховують порушення у сфері уваги, психомоторної активності [2, 3], а також сприймання й переробки інформації [3]. Відтак вразливість є доступна експериментально-психологічному дослідженню і з допомогою багаторазово повторюваних тестувань можна описати її поведінку в перебігу часу.

Нами проведені декілька таких досліджень уваги, активності й розумової працездатності [4]. В одному з них хворі на шизофренію в стані ремісії протягом 5 місяців щотижня виконували коректурну пробу й рахунок за Крепеліном; тести тривали по 5 хвилин, реєстровано щохвилинні середні й дисперсії швидкості роботи та кількості помилок. У другому випадку спостерігалися 5 груп осіб: хворі на шизофренію в стані ремісії й підчас приступу, хворі на інші психічні захворювання, здорові з порушеннями психічної адаптації й без них. Досліджувані протягом 103 діб щодня (крім вихідних, днів хвороби тощо) виконували 3-хвилинну коректурну пробу и 10-секундну штрихову моторну пробу (креслення штрихів у максимальному темпі). Реєструвалися у коректурній пробі щопівхвилинні середні й дисперсії швидкості роботи й кількості помилок, а у штриховій пробі — швидкість роботи правої і лівої рук та їх різниця (моторна асиметрія).

Аналіз отриманих часових рядів показав, що в усіх досліджених значення експериментально-психологічних показників змінюються протягом часу, а їхні графіки утворюють повільні неправильні за формою хвилі. На цьому фоні епізодично виникають швидкі «сплески» значень, що на короткий час зростають у 1,5–3 рази. Час від часу в усіх досліджених спостережувано швидкі зсуви двох і більше показників, що утворювали комплекс відхилень експериментальних даних. У найбільш повній формі він складається з прискорення (в інших випадках сповільнення) роботи, зростання нерівномірності її темпу й зниження якості (зростання кількості помилок) при підвищенні моторної асиметрії, на тлі настрою, оцінюваного як добрий. Структура цього симптомокомплексу дає підстави розглядати його як своєрідний субклінічний експериментально-психологічний корелят маніакального стану.

Комплекс відхилень експериментальних даних майже в половини хворих буває сполучений за часом з клінічними коливаннями стану: він може за кілька діб (в середньому за 2–3) передувати клінічному погіршенню або збігатися з ним. При цьому відхилення експериментальних даних не обов’язково супроводжуються клінічним погіршенням, але клінічне погіршення здебільшого є так чи інакше пов’язане за часом з експериментально-психологічним симптомокомплексом. Описані субклінічні зміни схильні виникати ритмічно, через інтервали часу, кратні 15,2 и 21,9 діб.

Оскільки результати дослідження показали зв’язок клінічних погіршень з експериментально реєстрованими субклінічними змінами стану, можна вважати, що досліджені показники доцільно вживати як маркери вразливості. Взагалі, знайдені нами явища дозволяють істотно поширити модель «вразливість/стрес».

По-перше, коливання експериментальних даних, що, можливо, характеризують ступінь вразливості, можна розцінити як свідчення про те, що рівень останньої є несталим і йому притаманні зміни з перебігом часу, які визначають коливання порогу чутливості до несприятливих впливів. Таким чином, ризик рецидиву залежить не лише від стреспричиняючих подій і слабкості захисних механізмів хворого, а й від змін рівня вразливості.

По-друге, оскільки коливання експериментальних показників зареєстровані не лише у хворих на шизофренію, а й в осіб з іншими психічними розладами й навіть у різних категорій здорових, можна поширити концепцію вразливості/стресу на всі випадки психічних розладів і порушень адаптації, не обмежуючись однією лише шизофренією.

По-третє, ознаки періодичності коливань експериментально-психологічних маркерів уразливості вказують на існування деяких ритмів (можливо, ендогенних) з відповідними періодами; які мають зумовлювати періодичність підвищень вразливості (принаймні їх тенденцію до періодичності).

Таке узагальнення моделі «вразливість/стрес» змушує до будування подальших гіпотез. Так, ми маємо припустити, що дебют захворювання, або його рецидив, або погіршення стану протягом хвороби, або розлад психічної адаптації мають місце в межах інтервалів часу, коли підвищення (аж до локального максимуму) вразливості збігається з дією зовнішнього пошкоджуючого чинника. У цьому випадку чим більш інтенсивним є зовнішній вплив, тим менше може бути підвищення вразливості й навпаки. У здорової особи, що лише має колись занедужати на ендогенну психічну хворобу, саме в цей час з’являються ознаки психічної дисфункції, які в майбутньому, коли людина вже буде безумовно психічно хворою, зарахують до симптомів епізодичного (раннього, пізнього чи проміжного) діатезу. У особи, що ніколи не захворіє на психічний розлад, у цей час виникає стан дезадаптації. У тих, хто захворює вперше, в цей же час відбувається дебют, а в тих, для кого дебют уже в минулому — рецидив.

Інша гіпотеза, якої не можна обминути, полягає в тому, що і в межах константного діатезу ми повинні припустити існування періодичних коливань інтенсивності розладів, що підлягають тій самій періодичності, яка властива коливанням рівня вразливості.

Пошуки конкретних періодичностей потребують окремого дослідження.

Література

  1. Zubin J., Spring B. Vulnerability — а new view of schizophrenia // J. Abnorm. Psychol. — 1977. — Vol. 86. — Р. 103–126.
  2. Walker E., Shaye J. Familial schizophrenia: a predictor of neuromotor and attentional abnormalities in schizophrenia // Arch. Gen. Psychiat. — 1982. — Vol. 39. — Р. 1153–1156.
  3. Cornblatt B. А., Lenzenweger M. F., Dworkin R. H. et al. Positive and negative schizophrenic symptoms, attention, and information processing // Schizophr. Bull. — 1985. — Vol. 11. — Р. 286–291.
  4. Скорик А. И. Рецидивы при эндогенных психозах: закономерности возникновения и возможности прогнозирования. — Дис. … д-ра мед. наук. — СПб, 1998.


© «Новости украинской психиатрии», 2005
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211