НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

Журнал «Медицинские исследования»
Том 1, выпуск 1, 2001

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПАТОМОРФОЗУ ДЕПРЕСІЇ В ІНВОЛЮЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ

О. Л. Гончарук

Вінницька обласна психіатрична лікарня № 2
Вінницький державний медичний університет ім. М. І. Пирогова,
кафедра психіатрії та медичної психології

* Публікується за виданням:
Гончарук О. Л. Деякі аспекти патоморфозу депресії в інволюційному періоді // Медицинские исследования. — 2001. — Т. 1, вып. 1. — С. 116.

В сучасному світі спостерігається прогресивне постаріння населення. У людей в цьому періоді погіршуються процеси пристосування психіки до нових вимог і обставин, знижується пам’ять і увага, змінюються емоційні прояви. Хворі стають дуже чутливими до впливу психогеній, як гострих так і протрагованих, що призводить до появи різноманітних психічних розладів, в тому числі і депресивних. Проблема депресії є однією з провідних проблем в сучасній клінічній психіатрії [1].

Серед причин, що призводять до розвитку депресивних розладів, слід зазначити в першу чергу психогенні фактори, ендокринні і діенцефальні порушення. Вивчаючи ендокринно-гінекологічний статус хворих, можна виділити пізній початок місячних, їх нерегулярний характер, малу кількість вагітностей, часто спостерігались гінекологічні хвороби. Для цієї групи хворих характерна самотність, сімейна невлаштованість. У цих хворих на функціонування нейроендокринної системи значною мірою впливає емоційний стрес, особливо хронічні психотравми. Постійним і основним фактором формування клініки інволюційної депресії є клімакс, який у 81,6% жінок протікає важко [2]. Соматогенні фактори хоча і приймають участь в патогенезі інволюційної депресії, проте при цьому не є провідними.

Між тим, психотравмуючу роль можуть зіграти фактори, що не є по-справжньому травмуючими. В більшості випадків мова йде про такі ситуації, які несуть тільки в зародку можливість нещастя, часто зустрічаються в щоденному житті і, зазвичай, переживаються без будь-яких клінічних наслідків. Такі ситуації називають умовно патогенними. В людей в періоді зворотного розвитку відбувається і психологічна зміна. Для багатьох з них є характерним усвідомлення наростаючої своєї неповноцінності, як фізичної так і розумової. В зв’язку з цим з’являється страх перед майбутнім, що може перерости в тривогу і маячіння. Немалу роль в формуванні депресій і хворобливих депресивних ідей іпохондричного змісту відіграє зосередження на своїх соматичних відчуттях і захворюваннях. Тому проблема дослідження клінічного патоморфозу депресій в інволюційному періоді є актуальною.

Метою нашого дослідження був порівняльний аналіз характеру психогеній, що призвели до розвитку депресивних розладів за 10-ріічний хронологічний інтервал. Нами було обстежено 2 групи хворих — 75 хворих першого хронологічного періоду, що лікувались стаціонарно в ВОПЛ № 2 в 1990–1991 рр. і 50 хворих другого хронологічного періоду, що перебували в стаціонарі в 2000–2001 рр. Вивчення першої групи проводилось за даними архівних історій хвороб, другої — на основі власного спостереження.

Як показало проведене дослідження, в 1990–1991 рр. до появи депресивних розладів достовірно частіше (p < 0,05) призводили гострі та підгострі психогенії (смерть близьких, раптове звільнення з роботи), в той час, коли в 2000–2001 роках переважають хронічні психогенії (незадовільне матеріальне становище, пов’язане з безробіттям, низькими та несвоєчасно виплачуваними зарплатами, сімейними конфліктами на цьому ґрунті, втрата зовнішньої привабливості, зниження сексуальних функцій одного з партнерів, безпідставні ревнощі). Доведено, що соціальний клас, безробіття, сімейний стан (розлучення чи співмешкання) є незалежними один від одного предикторами формування психічного захворювання. Безробіття значно впливає на суб’єктивне переживання соматичного здоров’я, загальну соматизацію, а також на формування проявів тривоги і депресії. Людина, яка втратила роботу, втрачає і сімейну підтримку, погіршуються взаємовідносини в сім’ї [3].

Порівняльний аналіз віку початку захворювання дав змогу визначити, що прояви депресивних розладів в 1990–1991 роках вперше з’являлись в 53,1±2,5 роки (p < 0,05), тоді як в 2000–2001 роках депресивні розлади вперше діагностувались в 48,3±2,2 роки, тобто спостерігається чітка тенденція до «помолодшання» появи депресії. Разом з тим тривалість ініціального періоду при розвитку депресивних розладів в 2000–2001 рр. становила в середньому 3,3±0,5 роки проти 1990–1991 рр. (1,9±2,2 р., p < 0,05). На нашу думку, «подовшання» ініціального періоду обумовлено несвоєчасною спеціалізованою діагностикою. Як правило, хворі в 2000–2001 роках на початкових етапах розвитку хвороби звертаються не до лікарів-психіатрів, а народних цілителів, біоенерготерапевтів, екстрасенсів.

Як показало проведене дослідження, в 1990–1991 роках в структурі депресивних розладів достовірно (p < 0,05) переважали тривожна та адинамічна депресії, в 2000–2001 роках переважають іпохондрична, ананкастична (депресія з нав’язливостями, обсесіями) та «сльозлива» депресія, яка поєднується з легко виникаючими реакціями слабкодухості.

Таким чином, вивчення особливостей патоморфозу депресії в інволюційному періоді дозволить розробити індивідуальні медико-психологічні програми реабілітаційного та реадаптаційного спрямування.

Література

  1. Плотников С. М., Лазебник А. И., Ковалёв Ю. В. Дифференциальная диагностика инволюционных психозов и других психических заболеваний с поздневозрастной манифестацией: Методические рекомендации МЗ РСФСР. — Ижевск, 1991. — 24 с.
  2. Винник М. И. К вопросу о нозологической самостоятельности инволюционных психозов // Архів психіатрії. — 1998. — № 1. — С. 164–167.
  3. Голдберг Д., Хаксли П. Распространённые психические расстройства: Биосоциальная модель. — Киев: Сфера, 1999. — 256 с.


© «Новости украинской психиатрии», 2005
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211