НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

Журнал «Медицинские исследования»
Том 1, выпуск 1, 2001

ЛІКУВАННЯ ШИЗОФРЕНІЇ У ЧОЛОВІКІВ З СЕКСУАЛЬНОЮ ДИСФУНКЦІЄЮ ТА ЇЇ ПРОФІЛАКТИКА В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД СЕЗОНУ РОКУ

Є. Г. Сонник

Українська медична стоматологічна академія,
курс урології

* Публікується за виданням:
Сонник Є. Г. Лікування шизофренії у чоловіків з сексуальною дисфункцією та її профілактика в залежності від сезону року // Медицинские исследования. — 2001. — Т. 1, вып. 1. — С. 51–53.

Значні успіхи в останнє десятиріччя в галузі лікування ендогенних психозів відкрили широкі можливості не лише для активного втручання у перебіг психозу, але й створили істотні передумови для проведення широких профілактичних заходів при цих станах.

Застосування так званих активних методів лікування має ряд негативних сторін, тому що вони діють стандартно на клінічну картину. Порівняно м’яку, поступову і виборчу дію на психопатологічну структуру виявляють психотропні речовини. Проте і вони не охоплюють усієї сукупності числених факторів, які викликають психічні порушення, і не спрямовані на першопричину виникнення ендогенних психотичних станів.

Лікування шизофренії у чоловіків з сексуальною дисфункцією потребує значних зусиль. Результати, які досягаються від застосування традиційних засобів, не завжди задовільні. При лікуванні хворих на шизофренію, різноманітних форм її прояву, застосовують широкий спектр нейролептичних засобів. У той же час застосування їх ефективне лише в частини хворих, а приблизно в 1/3 із них лікування виявляється малоефективним.

При лікуванні шизофренії у чоловіків з сексуальною дисфункцією ми виходили з того, що терапія її повинна бути комплексною, симптоматичною, патогенетичною і з урахуванням стану біологічних ритмів. Останнє положення пов’язане з тим, що в даний час багатьма авторами [4–6] відзначений зв’язок між порушенням екзогенних добових ритмів і деякими, у тому числі і психічними, захворюваннями. Проте праць, які доводять ефективність лікування шизофренії у чоловіків з сексуальною дисфункцією з урахуванням циркадіанних ритмів, існує небагато.

Патогенетичне лікування нами проводилося на фоні симптоматичної терапії. Основне завдання симптоматичного лікування полягало в усуненні або полегшенні домінуючих для пацієнта хворобливих проявів (слабості, безсилля, поганого апетиту, поганого сну, запорів, байдужості до оточуючого, тривоги та ін.).

При шизофренії, як відомо, порушуються метаболічні процеси, має місце інтоксикація за рахунок накопичення в організмі токсичних продуктів неповного розщеплення білка (в першу чергу цианідів та нітритів) і розвивається синдром ендотоксикозу. Тому з метою дезінтоксикації застосовували внутрішньом’язово унітіол із розрахунку 1 мл 5% розчину на 10 кг маси хворого 1–2 рази на добу, тіосульфат натрію по 5–10 мл 30% розчину в/в або усередину, по 2–3 грами на прийом у вигляді 10% розчину у воді або ізотонічному розчині натрію хлориду. Гарний ефект відзначений при внутрішньовенному введенні гемодезу, однократно до 200–300 мл на добу, поліглюкіну, реополіглюкіну — в/в капельно 400 мл на добу та ін. При ендогенних психозах із моторною загальмованістю значно зменшується утилізація глюкози, тому в цих випадках застосовували її в/в введення 40% по 20 мл через день. Гарний ефект спостерігався при чергуванні її введення з дезінтоксикаційними розчинами. Відновлення порушених окисно-відновлювальних процесів при шизофренії — дуже важлива ланка комплексного терапевтичного впливу на організм. Для активації окисних ферментів і поліпшення тканинного обміну вводилися вітаміни групи B (B1 5% по 1,0 1 раз на день № 30; B6 5% по 1,0 1 раз на день № 30; B12 по 200 мкг 1 раз на день № 30), вітамін C по 0,05 2 рази на день, нікотинова кислота по 0,05 2 рази на день). Для активації гіпоталамо-адреналової системи вводився кисень під шкіру (по 300 см3 ч/д № 6–8). З метою стимуляції судинно-рухового центру, що найчастіше пригнічується, вводився коразол 10% по 1 мл 1–2 рази на день або кордіамін по 1 мл 1–2 рази на день.

Оскільки при шизофренії часто відзначається анорексія, агрипнічні розлади, запори, то, природно, у таких випадках призначалася терапія для нормалізації цих функцій. Для поліпшення апетиту застосовувався натуральний шлунковий сік 1–2 ст. ложки 2–3 рази на день, пепсин по 0,2 у порошках 2–3 рази на день, абомін по 0,2 по 1 таблетці 3 рази на день, таблетки ацидін-пепсину по 0,5 3 рази на день, розчинені у 0,5 склянці води та ін. Нормалізація сну досягалася застосуванням різноманітних снодійних засобів: барбітуратів, похідних піридину та інших гетероциклічних систем. При запорах застосовувалися різноманітні проносні засоби (препарати кореня ревеню, кори жостеру, листя сени, касторова олія та ін.), сольові проносні (натрію сульфат, магнію сульфат та ін.).

Основним завданням патогенетичної терапії було відновлення синхронізації циркадіанних ритмів з урахуванням особливостей провідного синдрому. При цьому ми виходили з передумов, що для ендогенних психозів характерні зрушення періоду сну на більш ранні часи і зсув фаз циркадіанних ритмів на декілька часів вперед [7, 8].

При виборі нейролептиків або антидепресантів враховувалася їх стимулююча або седативна дія. Призначенням нейролептиків або антидепресантів, виходячи з конкретних клінічних проявів, ми намагалися затримати зрушення ритму сон–пильнування по фазі і подовжити період циркадіанних ритмів.

Аналізуючи проведену терапію, варто підкреслити, що при шизофренії, яка перебігає у вигляді приступів, нами застосовувалася терапія не тільки для досягнення редукції психопатологічної симптоматики, але й для усунення приступу. Проведення безупинної та інтенсивної терапії нами розцінювалося як обов’язкова умова лікування і профілактики. Встановлено, що рано розпочата терапія психотичного стану є найбільш ефективною, що дозволяє усунути психоз, який починається, або його рецидив і сексуальні порушення. Краще застосовувати «ударні дози», тому що малі дози не переривають закономірний розвиток захворювання і, крім того, в організмі розвивається адаптація до медикаменту.

При аналізі результатів лікування встановлено, що серед пацієнтів «жайворонків» і «аритміків», які одержували нейролептики традиційно (однакова доза 2 рази на добу), поліпшення наступало на 16,52±0,76 дня, проти 8,11±0,40 у осіб, які отримували ударну дозу цього ж препарату вранці (p < 0,001). А у «сов», навпаки, ефективніше воно діяло тоді, коли ударна доза застосовувалася ввечері і складала 8,35±0,65 дня, проти 13,14±0,73 (p < 0,001) — що одержували препарат традиційно.

У зв’язку з поліморфізмом приступів терапія проводилася комбіновано (нейролептики та антидепресанти). З метою запобігання колапсу одночасно призначалися серцеві засоби. Одночасно з психотропними засобами застосовувалися коректори: циклодол по 0,01 г на прийом 1–2 рази на день, ридінол по 5 мг в день і ін. Лікування високими дозами нейролептиків проводилося до наявності стійкого клінічного поліпшення без хвилеподібних коливань, до повного критичного ставлення до перенесеного захворювання.

Фізичні методи лікування знаходять все більше застосування при терапії хворих психічними захворюваннями [3]. Особливо це лікування показане при станах, де, крім основної психотичної симптоматики, часто мають місце сексуальні розлади, органічні розлади, головні і різноманітні вісцеральні болі, акропарестезії і дизестезії, сенестопатії, поліморфні вегетативні дисфункції (нерідко з діенцефальними пароксизмами), астенічні прояви та ін. Зазначена симптоматика наполегливо потребує призначення таким пацієнтам (крім медикаментозного лікування) тих або інших електропроцедур, гідротерапії з метою надання загальнозміцнюючої, стимулюючої або заспокійливої дії, а також регулюючого впливу на функціональний стан вегетативної нервової системи, усунення або послаблення тих або інших наявних соматичних розладів. За нашими спостереженнями, призначення електропроцедур і гідротерапії виявилося дуже ефективним при комплексному лікуванні хворих з різноманітними афективними розладами.

Найчастіше (зрозуміло, максимально індивідуалізовано) з урахуванням клінічної симптоматики хворим призначалися бром-електрофорез (за Вермелем), ультрафіолетове опромінення (за уповільненою схемою), електростатичний душ, а також бром-електрофорез, новокаїн- або кальцій-електрофорез на коміркову зону, ділянку шийних симпатичних вузлів або сонячного сплетіння, поздовжня гальванізація хребта, дарсонвалізація окремих ділянок тіла. При поліморфних вегетативно-судинних дисфункціях, неприємних відчуттях у ділянці серця широко призначали електрофорез із магнієм, новокаїном, хлористим кальцієм, а також платифіліном.

При застосуванні тих або інших фізіотерапевтичних процедур завжди пам’ятали, що в психічно хворих не можна орієнтуватися лише на відчуття пацієнта, а необхідно постійно перевіряти силу їхнього впливу з вимірювальними приладами.

Важливе значення надавали попередній психотерапевтичній підготовці хворого до призначення фізичних методів лікування. Постійно враховували специфічні особливості при призначенні і проведенні фізіотерапевтичних процедур саме психічно хворим (можливість посилення маячних переживань, поява або посилення відчуття страху, тривоги, остраху перед майбутнім лікуванням, можливість різкої зміни поведінки хворого і т. д.).

Крім електропроцедур, при лікуванні хворих на шизофренію чоловіків з сексуальною дисфункцією позитивний ефект одержували при диференційованому призначенні різноманітних видів водолікування: вуглекислих, соляно-хвойних, кисневих ванн, циркулярного душу, а також вологих закутувань.

Сучасна психотропна терапія не виключає можливості повторних загострень шизофренії і, зрозуміло, статевих розладів, що вказує на необхідність проведення адекватних профілактичних заходів [1, 2]. З огляду на те, що встановлений взаємозв’язок виникнення і загострення шизофренії і сексуальної дисфункції у чоловіків з впливом геліогеофізичних факторів, а також те, що в регіоні, який вивчався, навесні реєструються найбільш різкі перепади їх показників, коли відзначається найбільше загострення шизофренії, ми вважаємо за доцільне проводити хворим, що знаходяться на диспансерному обліку, протирецидивне лікування протягом березня–травня невеликими дозами нейролептиків. Вибір нейролептика необхідно здійснювати з урахуванням особливостей провідного синдрому (у кожного конкретного хворого), причому розвиток ендогенного процесу варто прогнозувати з урахуванням попереднього стереотипу перебігу.

Отже, при наявності шизофренії у чоловіків з сексуальною дисфункцією медикаментозне лікування повинно бути комплексним з урахуванням не лише наявної психічної і сексологічної симптоматики, але і з урахуванням частих супутніх проявів дисфункції різноманітних відділів вегетативної нервової системи, порушень окисно-відновлювальних процесів. Успіх лікування хворих на шизофренію може бути високим лише при комплексному впливі на хворобливий стан з урахуванням біологічних ритмів і геліогеофізичних факторів.

Розроблення методів прогнозування несприятливих геомагнітних і погодно-метеорологічних ситуацій, які можуть у визначені моменти провокувати загострення патологічних процесів, є актуальним завданням.

Комплексне лікування з урахуванням медичного геліометеопрогнозу не потребує будь-яких спеціальних складних методів, що дозволяє застосовувати його не лише психіатрам, але й лікарям інших спеціальностей (урологам, сексопатологам і т. д.). Лікування хворих на шизофренію також перешкоджає розвитку важких форм захворювання, сприяє збереженню у багатьох із них працездатності або нетривалої втрати її, допомагає соціальній реабілітації і тим самим призводить до позитивного економічного ефекту.

При виборі оптимальних варіантів комплексного лікування хворих на шизофренію чоловіків з сексуальними порушеннями необхідно більш широко застосовувати індивідуально підібрані фізіотерапевтичні методи терапії, причому, як правило, із попередньою психотерапевтичною підготовкою і з урахуванням не лише наявної психопатологічної симптоматики внаслідок основного захворювання, але і поліморфних супутніх проявів хвороби.

Проведені лікувально-профілактичні заходи безсумнівно будуть сприяти зменшенню кількості рецидивів шизофренії або більш м’якому їхньому перебігу, а також призводити до зменшення зайнятості лікарняного ліжка, зниження днів непрацездатності і зберіганню сімейної сексуальної гармонії.

Література

  1. Боброва И. Н., Мохонько А. Р. Ранняя диагностика психических заболеваний — один из факторов профилактики общественно опасных действий // Теоретические и клинические проблемы психиатрии и наркологии: Материалы международного симпозиума / Под ред. Г. В. Морозова. — М., 1986. — С. 39–43.
  2. Завьялов А. В., Дяченко В. К. О корреляционной связи острых нарушений мозгового кровообращения с изменениями магнитного поля Земли // Журнал невропатологии и психиатрии им. С. С. Корсакова. — 1984. — Т. 84, вып. 8. — С. 1137–1140.
  3. Кекелидзе З. И., Верташова В. И., Анцелевич Э. Д. Физические методы при лечении больных с депрессивными расстройствами // Физические методы лечения заболеваний нервной системы. — Москва–Ташкент, 1985. — С. 151–152.
  4. Кудрин А. Н. Проблемы хронофармакологии // Проблемы хронобиологии, хронопатологии и хрономедицины: Тезисы докладов. — Уфа, 1985. — Т. 2. — С. 76–77.
  5. Моисеева Н. И., Любицкий Р. Е. Воздействие гелиогеофизических факторов на организм человека: Проблемы космической биологии. — Л.: Наука, 1986. — Т. 53. — 136 с.
  6. Царицынский В. И. Лечение больных параноидной шизофренией с учётом суточных биологических ритмов // Журнал невропатологии и психиатрии им. С. С. корсакова. — 1984. — Т. 84, вып. 1. — С. 92–98.
  7. Kafka M. S., Wizz-Justice A., Naber D., Wehr T. A. Circadian acetylcholine receptor rhythm in rat brain and its modification by imipramine // Neuropharmacology. — 1981. — Vol. 20. — P. 421–425.
  8. Wehr T. A., Muscettola G., Goodwin F. K. Urinary 3-metoxy-4 hydroxyphenylglycol circadian rhythm: early timing (phase advance) in manic-depressives compared with normal subjects // Arch. Gen. Psychiat. — 1980. — Vol. 37. — P. 257–263.


© «Новости украинской психиатрии», 2005
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211