НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ Более 1000 полнотекстовых научных публикаций |
Клиническая психиатрия • Наркология • Психофармакотерапия • Психотерапия • Сексология • Судебная психиатрия • Детская психиатрия • Медицинская психология |
* Публікується за виданням:
Деркач В. Г., Дищук І. П., Кравченко Л. І., Бурма В. І., Батіг Н. О.
Терапія вегетативних порушень при неврозоподібних розладах // Медицинские
исследования. — 2001. — Т. 1, вып. 1. — С. 33–34.
Відомо, що при органічних ураженнях головного мозку завжди спостерігаються неврозоподібні розлади, причиною яких є порушення функції проміжного мозку. При цьому у таких хворих часто можуть зустрічатись різноманітні вегетативні порушення, які вимагають проведення цілеспрямованих лікувальних заходів.
Метою дослідження стала апробація методики лікування вегетативних порушень у хворих на неврозоподібні розлади органічного генезу, запропонованої авторами, та оцінка її ефективності щодо поліпшення стану хворих і строків перебування їх у стаціонарі.
Під нашим спостереженням знаходилось 27 хворих жінок, які лікувались стаціонарно у 2-му та 8-му відділеннях Чернівецької обласної клінічної психіатричної лікарні: 14 з неврозоподібними розладами судинного, 8 — клімактеричного і 5 — травматичного генезу. Вік хворих — 30–65 років. Контрольну групу склали 19 хворих жінок з такою ж патологією, які отримували загальноприйняте лікування. В роботі застосовувались клініко-психопатологічний і електроенцефалографічний (ЕЕГ) методи дослідження. Стан хворих оцінювали до і після лікування.
Запропонована нами методика лікування вегетативних порушень у хворих на неврозоподібні розлади судинного, клімактеричного і травматичного генезу включала застосування комбінації таких лікувальних засобів і заходів:
Вегетативні порушення у хворих проявлялись на тлі невротичних розладів у вигляді відчуття жару, парестезій, «приливів», підвищеної пітливості, неприємних відчуттів в епігастральній області, ділянці серця, утрудненого дихання, наявності «грудочки» в горлі, нудоти, блювоти, «ознобоподібного» тремтіння тіла, частого сечовипускання тощо.
У більшості хворих (15) на тлі альфа-бета ритму (зі збереженими регіонарними відмінностями та функціональною реактивністю церебральних структур) чи дизритмії (у вигляді поліморфних низьковольтних хвиль зі стертістю зональних відмінностей і послабленням функціональної реактивності церебральних структур) реєструвались пароксизми (тривалістю до 1 сек.) гострих альфа-бета хвиль, амплітудою 25–50 мкВ, більше виражених у відведеннях із задніх відділів головного мозку, що свідчило про зміну функціональної активності верхньо-стовбурових структур головного мозку за пароксизмальним типом.
ЕЕГ 5 хворих характеризувались регулярним чи помірно регулярним альфа-ритмом, амплітудою 40–60 мкВ, з добре вираженою функціональною реактивністю церебральних структур, на тлі якого реєструвались трансцеребральні розряди (тривалістю 1–2 сек.) білатерально-синхронних тета-дельта хвиль, амплітудою до 70 мкВ, більше виражених у відведеннях із задніх відділів головного мозку, що свідчило про зміну функціональної активності мезодіенцефальних структур головного мозку.
В інших хворих спостерігались ЕЕГ з низьковольтною вогнищевою патологією (3 особи) і без суттєвих змін біоелектричної активності головного мозку (4 хворих).
Після проведеного лікування значне поліпшення стану відзначено у 14 хворих у вигляді відсутності або значного зменшення вираженості вегетативних порушень. Характерно, що це були хворі, у яких на ЕЕГ реєструвались зміни активності верхньо-стовбурових структур головного мозку; при цьому «нормалізація» ЕЕГ спостерігалась у 12 хворих.
У 10 хворих зменшилась вираженість вегетативних порушень. В цій групі були хворі, у яких на ЕЕГ до лікування спостерігались зміни активності верхньо-стовбурових, мезодіенцефальних структур, низьковольтна вогнищева патологія або не було суттєвих змін біоелектричної активності головного мозку. Після лікування у 7 хворих не виявлено суттєвих змін біоелектричної активності головного мозку, а у 3 хворих на ЕЕГ реєструвались окремі пароксизми низькоамплітудних тета-дельта хвиль (до лікування у них на ЕЕГ були розряди високоамплітудних тета-дельта хвиль).
У 3 хворих ми не відзначили зменшення вираженості вегетативних порушень після лікування і на ЕЕГ у них зберігались трансцеребральні розряди високоамплітудних тета-дельта хвиль.
У хворих контрольної групи відсутність або значне зменшення вираженості вегетативних порушень відзначено у 2 осіб, зменшення — у 4 хворих. «Нормалізація» ЕЕГ спостерігалась у 5 хворих.
При аналізі строків лікування таких хворих необхідно зазначити, що тривалість перебування їх у стаціонарі в середньому на 5–7 днів коротше, ніж хворих контрольної групи.
Таким чином, проведені дослідження показали, що причиною появи вегетативних порушень у хворих на неврозоподібні розлади є зміни активності серединних структур головного мозку і вони більш стійкі при переважному ураженні його мезодіенцефальних відділів.
Запропонована методика лікування вегетативних порушень при неврозоподібних розладах судинного, клімактеричного і травматичного генезу дозволяє покращити загальний стан хворих шляхом усунення або зменшення у них вираженості вегетативних порушень, зменшити строки перебування їх у стаціонарі.
Читайте також: