НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

СОЦІОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ВЖИВАННЯ ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН У МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

С. Стінг, І. Рущенко, В. Кузьмінов

* Публікується за виданням:
Стінг С., Рущенко І., Кузьмінов В. Соціологічний моніторинг вживання психоактивних речовин у молодіжному середовищі // Український вісник психоневрології. — 2002. — Т. 10, вип. 1 (додаток). — С. 276–277.

* Тези доповіді на II Національному конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України «Психоневрологія XXI століття» (Харків, 11–14 червня 2002 р.).

Ідея моніторингу виникла у середині 90-х рр., вона перетворилася на складову міжнародного проекту, який попередньо здійснювався колективами вчених трьох європейських країн — України, Німеччини, Іспанії, а пізніше до проекту приєдналися фахівці Росії. Мета моніторингу є стеження за розповсюдженням вживання психоактивних речовин у молодіжному середовищі. Специфіка дослідницької процедури полягає у тому, що об’єктом виступають не групи хворих і наркозалежних осіб, а основна маса юнаків і дівчат, точніше група учнівської молоді у віці від 14 до 24 років. Моніторинг включає періодичне проведення масових репрезентативних опитувань, яке здійснюється у групах шляхом роздавального анкетування. Групи відбираються на основі випадкового добору. Така методика сприяє анонімності процедури та підвищує рівень достовірності результатів опитування. Крок моніторингу — два роки, у Харкові соціологічні виміри здійснювалися в 1995, 1997, 1999, 2001 рр. В 1999 р. за аналогічною методикою було здійснено соціологічне опитування студентської молоді м. Дрездена. Опитувальник включає три групи показників: 1) стабільні індикатори, за якими власне можна фіксувати зміни у наркотичній ситуації; 2) показники, що включаються не регулярно, але також допомагають стежити за певними змінами у свідомості та поведінці респондентів; 3) ситуативні індикатори, включення яких пов’язане з відпрацюванням тих чи інших дослідницьких гіпотез. До числа основних показників належить «проба психоактивних речовин» та «частота проби». Вимір відбувається за окремими групами та видами психоактивних речовин, ці списки ми вимушені певним чином корегувати з розвитком наркотичної ситуації та появою у незаконному обігу нових наркотичних засобів та технологій їх кустарного виготовлення.

Початок моніторингу припав на період бурхливого поширення нелегальних наркотиків у молодіжному середовищі. Перші три виміри відкрили картину значної динаміки основних показників. Найбільш показовими є дані розповсюдження канабісу. В 1995 р. за результатами опитування частка тих, хто мав хоча б одну пробу вживання марихуани складала близько 18%; в 1997 р. — 28%; в 1999 р. — 38%. Ця ситуація нагадувала становище у США шестидесятих — сімдесятих років, коли за даними американських соціологів показник проби сягав 60 відсотків. Ми очікували подальшого «злету» цього показника, але дані 2001 р. цю гіпотезу не підтвердили. Спостерігається певна стабілізація поширення канабісу у молодіжному середовищі. Очевидно, епідемічні процеси не переносяться механічно з одного національного ґрунту та історичної епохи на інші. Вони корегуються історичними і соціокультурними умовами. Не треба забувати, що тридцять років тому розповсюдження маріхуани було часткою потужної молодіжної субкультури — руху хіпі, який суттєво впливав на свідомість тогочасних юнаків і дівчат. Сьогодні вживання наркотичних речовин, принаймні на Заході, вже не є виразною модою. Існують деякі характерні відмінності епідеміологічного процесу з точки зору громадської думки, яка складається довкола проблеми наркотизму. Наші порівняльні виміри у Харкові й Дрездені засвідчили, що ставлення до наркоманів у Німеччині та Україні майже діаметрально протилежне. Процедура виміру базувалася на застосуванні модифікованої шкали Богардуса, яка зорієнтована на з’ясування соціальних дистанцій поміж певними соціальними групами. Ми зафіксували надвеликих розрив у оцінках та дистанціях. Наприклад, в Харкові готові прийняти у якості члена сім’ї того, хто зловживає наркотиками, всього лише 0,8% студентів, а у Дрездені — 42,6%. І, навпаки, не бажають, аби наркомани були в країні, 65,2% харків’ян, тоді як серед молодих німців такі настрої поділяють лише 10,3 відсотка опитаних. Складається враження, що статус наркомана або наркоспоживача на Заході вже перетворився на частину мультикультурної ситуації та форму ідентичності. Як відомо, там існує повага до власного вибору та індивідуальності, хоча це і не означає автоматичного схвалення подібного вибору, або його наслідування іншими.

Новою ситуацією, яка паралельно розгортається до поширення нелегальних наркотиків є епідемія ВІЛ/СНІДу. За даними нашого опитування абсолютна більшість респондентів є занепокоєною цією епідемією і вважає її для молоді проблемою більш високого порядку, ніж проблеми з алкоголем або наркотиками. Як це може позначитися на розповсюдженні нелегальних наркотиків? Основна маса респондентів доволі точно визначила шляхи передачі інфекції, отже молоді люди розуміють небезпеку, наприклад, ін’єкційної наркоманії. Можна висунути гіпотезу, що небезпека захворювання здатна відігравати роль запобіжного фактора і впливати на структуру вживання наркотичних речовин.

Дослідження зафіксувало вік першої проби різних типів психоактивних речовин. Найбільш небезпечним є проміжок від 14 до 17 років, на який припадає близька 78% перших проб канабісу. Простежується і загальна закономірність: «зсув» віку першої проби на більш пізні періоди у залежності від ступеня «важкості» психоактивних речовин. Додамо, що останнє дослідження зафіксувало як статистично значущі показники проби наступних психактивних речовин: алкоголь — 87%; тютюн — 77%; чифір — 9%; тарен, дімедрол, трамадол (трамалгон) — кожен вид близько 4,5%; опіати медичні — 2%; опіати кустарні — 1,5%; транквілізатори, ЛСД, екстазі, циклодол, «Ефект» («Колдакт» і т. п.) — кожен вид близько 1%.

Дані, які ми отримуємо в результаті здійснення моніторингу підтверджують його доцільність та виправданість. На черзі поширення моніторингу й на інші регіони України та проведення загальнонаціональних опитувань.



© «Новости украинской психиатрии», 2002
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211