НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

Книги »  Шизофрения: новые подходы к терапии »

ПРОТИРЕЦИДИВНЕ ЛІКУВАННЯ І ТРИВАЛІСТЬ РЕМІСІЇ У ХВОРИХ НА ШИЗОФРЕНІЮ

О. Я. Скорик, І. В. Галанін, Л. Е. Дяченко

Санкт-Петербург

* Публікується за виданням:
Скорик О. Я., Галанін І. В., Дяченко Л. Е. Протирецидивне лікування і тривалість ремісії у хворих на шизофренію // Шизофрения: новые подходы к терапии: Сборник научных работ Украинского НИИ клинической и экспериментальной неврологии и психиатрии и Харьковской городской клинической психиатрической больницы № 15 (Сабуровой дачи) / Под общ. ред. И. И. Кутько, П. Т. Петрюка. — Харьков, 1995. — Т. 2. — С. 101–103.

Робота з амбулаторними хворими на шизофренію показує, що як своєрідний компроміс між приписами лікаря й установками самого хворого в диспансерній практиці стихійно склалися три основні варіанти поведінки пацієнтів щодо протирецидивної фармакотерапії: 1) безперервне приймання ліків більш-менш відповідно до рекомендацій психіатра, 2) цілковита відмова від фармакотерапії та 3) переривчасте приймання психотропних засобів, регульоване залежно від стану хворих іноді лікарем, а більше самими пацієнтами. З іншого боку, є підстави твердити, що протирецидивна фармакотерапія не запобігає рецидивам, а лише відсуває час їх надходження (Л. С. Свердлов, О. Й. Скорик, І. В. Галанін, 1984; Л. С. Свердлов, 1986). Тому цікавим з практичної точки зору є характер зв’язку регулярності приймання ліків з тривалістю ремісій при шизофренії.

Нами були досліджені останні завершені ремісії у 164 хворих на шизофренію з переривчастим перебігом, що перенесли принаймні два напади психозу. З клінічних характеристик шизофренії зважувано на давність хвороби, вік її початку, тривалість досліджуваної ремісії, активність продуктивної симптоматики протягом досліджуваної ремісії, ступінь дефекту; враховано також соціально-трудовий статус і характер сімейних стосунків хворих. Зі 164 пацієнтів 70 (42,7%) постійно приймали призначену терапію, 68 (41,5%) всупереч приписам лікаря не приймали її взагалі і 26 (15,8%) приймали з перервами, регулюючи призначення переважно самостійно.

Як виявило дослідження, ремісії в середньому найтриваліші у хворих, що самостійно регулюють прийом ліків — 44,5±7,7 міс. Вони менш довгочасні в групі осіб, що не приймають ліків (31,2±16,1 міс), і найкоротші в групі пацієнтів, що приймають ліки постійно (20,0±5,0 міс).

Пошуки відмінностей між трьома групами за врахованими клінічними та соціально-трудовими показниками призвели до таких результатів.

Для групи осіб, що не приймають ліків, певних характерних особливостей не знайдено. Можливо, ставлення цих хворих до лікування пов’язане з особистісними чинниками й установками, які в даному дослідженні не розглядалися.

Групі саморегульованого лікування притаманні відносно запізнілий початок і більша тривалість хвороби, неглибокий дефект, збереженість соціально-трудового статусу і сімейних стосунків. У таких хворих можна з певною обережністю вважати самостійну корекцію призначень доцільною.

Група постійного приймання ліків відзначається в цілому істотною дефіцитарною й продуктивною симптоматикою підчас ремісії та порушеннями соціально-трудової адаптації. Для неї властиві відносно ранній початок і невелика тривалість захворювання, що за важких клінічних проявів свідчить про злоякісність процесу. Можливо, саме скрутність стану, що відчувається суб’єктивно, примушує таких хворих лікуватися систематично, незважаючи на вельми відносний успіх терапії.

Виявлено також, що в пацієнтів з виразним дефектом постійне приймання ліків супроводжується збільшенням тривалості ремісії лише протягом перших 1–1,5 років після закінчення психотичного нападу, а далі за умов стабільності стану воно не так обов’язкове. Таким чином, якщо це можливо за сукупністю клінічних та соціальних показників, можна вважати доцільним поступовий перехід від безперервного приймання психотропних засобів (за винятком тимостабілізаторів) до переривчастого, пристосованого до погіршень стану хворого.



© «Новости украинской психиатрии», 2003
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211