НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

Книги »  История Сабуровой дачи. Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии и наркологии »

ТИПИ ДИНАМІКИ ВАЖКОСТІ СТАНУ У ХВОРИХ НА ПАРАНОЇДНУ ШИЗОФРЕНІЮ

О. Й. Скорик, Л. О. Тарасевич

Санкт-Петербург, Росія

* Публікується за виданням:
Скорик О. Й., Тарасевич Л. О. Типи динаміки важкості стану у хворих на параноїдну шизофренію // История Сабуровой дачи. Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии и наркологии: Сборник научных работ Украинского НИИ клинической и экспериментальной неврологии и психиатрии и Харьковской городской клинической психиатрической больницы № 15 (Сабуровой дачи) / Под общ. ред. И. И. Кутько, П. Т. Петрюка. — Харьков, 1996. — Т. 3. — С. 336–338.

Закономірності розвитку рецидивів при шизофренії досліджувано досі переважно и більш-менш великих групах хворих, дані про яких статистичне опрацьовано. Однак, як дослідника-науковця, так і лікаря-практика набагато більше цікавить можливість індивідуального підходу, оцінки динаміки етапу у конкретного хворого.

Єдиний спосіб оцінки цієї можливості — регулярне відстеження стану окремих хворих на довгих відтиннках часу — було реалізовано на матеріалі 136 спостережень хворих на параноїдну шизофренію з шубоподібним та безперервним перебігом, що тривалий час знаходилися на стаціонарному лікуванні. Стан хворих оцінювано за шкалою BPRS (J. E. Overall, D. R. Gorham, 1962) щотижня, тривалість отриманого часового ряду коливалася в межах від 12 до 192 тижнів (від 0,25 до 3,7 року). Досліджувано динаміку сумарної оцінки BPRS, що віддзеркалює загальну важкість стану хворих.

Під час візуального аналізу графіків часових рядів виявилося, що за своєю формою вони виразно розподіляються на два типи. Перший з них був визначений нами як дискретний. Йому властивий певний відносно стабільний фоновий рівень сумарної оцінки, іноді з незначними коливаннями. На цьому фоні час від часу виникають майже раптові (іноді дійсно раптові) підвищення, нерідко короткі, що нагадують за формою явище, яке в електрофізіологічних дослідженнях називають спайком. Природно ототожнити тут стабільний фон з ремісіями, а підвищення значень оцінки BPRS — з рецидивами. Другий тип коливань був визначений як хвилеподібний. Йому властива відсутність стабільної ремісії — на графіках немає постійного «фону», що утворює. горизонтальну лінію. Хвилеподібний тип коливань симптоматики міг проявлятися у декількох варіантах: безладні короткоперіодичні флуктуації низької або помірної амплітуди, виразні плавні хвилі помірної частоти й амплітуди (найчастіший варіант) та плавні високоамплітудні повільні хвилі (в останньому випадку спостерігалося нашарування на високі низькочастотні коливання дрібних осциляцій). У випадку другого типу динаміки важко було визначити рамки ремісій і загострень, виходячи тільки з наведених рядів, що окреслюють загальну важкість стану. Чисельності підгруп дискретної та хвилеподібної динаміки в дослідженому матеріалі відносяться одна до одної приблизно як 7:3 (дискретний тип є більш частим). Кореляція названих варіантів динаміки з клінічно виділеними типами перебігу (шубний та безперервний) статистично вірогідно низька (r = –0,20, 0,10, p < 0,05), тобто тип динаміки не має істотної відповідності до клінічного типу перебігу.

Зіставлення середніх оцінок BPRS по групах показало, що у групі дискретної динаміки середня оцінка важкості стану дорівнює 22,66±1,71 бали, а в групі хвилеподібної динаміки — 36,81±2,70 бали, (p < 0,001), і таким чином загальна важкість стану в середньому вище у хворих з хвилеподібним типом динаміки.

При дослідженні деталей психопатологічної картини виявилося, що більша частина реєстрованих за шкалою BPRS розладів, і особливо найбільш тяжкі з них (параноїдні, кататонічні) у підгрупі хвилеподібної динаміки відрізняються високою постійністю, хоча й можуть коливатися за інтенсивністю; в той же час у підгрупі дискретного перебігу їм властива більша лабільність, а в низці випадків вони є взагалі мінливими. Таким чином підтверджується, що хвилеподібний тип динаміки притаманний більш тяжкій клінічній картині захворювання.

Виділення різних варіантів динаміки важкості стану може мати значення для прогнозування загострень захворювання та оптимізації у зв’язку з ним плану підтримуючої терапії. Подальший аналіз деталей психопатологічної картини при різних варіантах динаміки буде предметом наступних повідомлень.



© «Новости украинской психиатрии», 2003
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211