НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

Книги »  История Сабуровой дачи. Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии и наркологии »

АДИКТИВНІ ОСОБИ — ПАЦІЄНТИ МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ «ТЕЛЕФОН ДОВІРИ»

І. А. Мацицький, В. І. Литвиненко

Полтава, Україна

* Публікується за виданням:
Мацицький І. А., Литвиненко В. І. Адиктивні особи — пацієнти медико-психологічної служби «телефон довіри» // История Сабуровой дачи. Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии и наркологии: Сборник научных работ Украинского НИИ клинической и экспериментальной неврологии и психиатрии и Харьковской городской клинической психиатрической больницы № 15 (Сабуровой дачи) / Под общ. ред. И. И. Кутько, П. Т. Петрюка. — Харьков, 1996. — Т. 3. — С. 276–277.

Адиктивна поведінка розглядається (Ц. П. Короленко, 1990) як прагнення особи змінювати свій психічний стан за допомогою штучних заходів з метою зняти внутрішнє напруження, або заповнити внутрішню порожнечу. Крім загально відомих форм адиктивної поведінки (алкоголізм, наркоманія) виділяються ще мало вивчені: переїдання або голодування, азартні ігри, безладні статеві контакти і багато іншого, серед якого, на нашу думку, можна назвати і сутяжну діяльність. Залежність осіб від такої поведінки зафіксована у буденній мові: «меломани», «телемани», «роботоголіки», «сексомани», «техномани» і таке інше. Характерно, що всі види аддиктивної поведінки мають один механізм виникнення, одні закономірності та стадії розвитку. Остання стадія — стадія «катастрофи» характеризується неможливістю отримання попереднього задоволення від адикції, емоційними порушеннями, виникненням соматичних захворювань, суїцидальною поведінкою. Характерним для всіх видів залежності є те, що вони можуть замінюватись одна на другу. Тобто, проблема не в чиннику, який застосовується собою для зміни свого психічного стану, а в самій особі, яка є залежною від того чи іншого засобу.

Семирічний досвід роботи «телефону довіри» Полтавського обласного наркологічного диспансеру свідчить, що звернення з приводу адиктивної поведінки досить часті. Проте проблеми алкоголізму чи наркоманії піднімаються частіше родичами хворих. Але в 30% проблемних звернень пацієнти скаржились на втрату смислу життя, кризу існування. Це супроводжувалось симптомами депресивного регістру: безсоння, тривога, поганий настрій. Ці стани наступають внаслідок порушення міжособових взаємин, що склалися під впливом особистості пацієнта, його досвіду і стереотипів поведінки. Тому адекватною була особисто-орієнтована психотерапія з використанням різних методів гуманістичного напрямку. При роботі з аддиктивною особою слід досягнути переоцінки нею негативного досвіду, удосконалити систему цінностей, виробити нову мету і допомогти усвідомити смисл свого життя. Це дозволяє подолати гедоністичну настанову та інфантильну потребу отримати задоволення зразу ж, а також допомогти їм наповнити своє життя новим змістом. Усвідомлення внутрішнього конфлікту, хай і на рівні інтелектуального чи емоційного інсайту, все ж є лише етапом у наступній довгій особисто-орієнтованій психотерапії. Тому лише подальша робота в кабінеті соціально-психологічної допомоги дозволить розвинути їх особистість. А це дасть можливість залежній особі оптимально функціонувати, не звертаючись до адиктивної поведінки.



© «Новости украинской психиатрии», 2003
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211