НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

Книги »  История Сабуровой дачи. Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии и наркологии »

ПАРТНЕРСЬКІ ВІДНОСИНИ — ПОКАЗНИК ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ПСИХІАТРА

В. І. Литвиненко

Полтава, Україна

* Публікується за виданням:
Литвиненко В. І. Партнерські відносини — показник професійної майстерності психіатра // История Сабуровой дачи. Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии и наркологии: Сборник научных работ Украинского НИИ клинической и экспериментальной неврологии и психиатрии и Харьковской городской клинической психиатрической больницы № 15 (Сабуровой дачи) / Под общ. ред. И. И. Кутько, П. Т. Петрюка. — Харьков, 1996. — Т. 3. — С. 261–262.

Психічна хвороба ще В. Ф. Саблером (1845) розглядалась як прояв захисних сил організму: «…природа пускає в хід божевілля як останній ресурс у тих випадках, коли небезпека велика і невідворотна…». Сучасні психіатри (П. Т. Петрюк, 1995) підкреслюють, що хвороба реалізується через діалектику пато- та саногенетичних механізмів. Тому симптоматичне лікування, впливаючи на механізми як патогенезу так і саногенезу, має свій негативний вплив на перебіг хвороби. А симптомоцентрична настанова в лікуванні призводить до знеособлення хворих, що характерно для патерналістських відносин.

Головним в особисто-орієнтованому лікуванні є апеляція до особи хворого і досягнення партнерських відносин (М. М. Кабанов, 1985) у лікувальному процесі. Особливе значення це має в психіатрії, де рівень критики хворого до свого стану змінюється в залежності від наявності психопродуктивної симптоматики і поліпшується при редукції психозу. По спроможності психіатра досягти партнерських відносин з хворим, незалежно від гостроти його стану, можна судити про професійну майстерність лікаря.

В роботі виділяємо три рівні відносин між лікарем і хворим щодо лікування. Перший рівень — негативне відношення до лікування, що виражається: а) в різкому опорі лікуванню, спробах до втечі; б) в запереченні хвороби і відмові від лікування. Другий рівень — пасивне прийняття лікування: в) заперечення психічного розладу, але визнання соматичного захворювання («болить серце, так підлікуйте його»); г) формальне визнання психічного розладу («лікуйте, тільки скоріш випишіть»); д) визнання психічної хвороби з формальним прагненням до співробітництва («я з задоволенням, але…»). Третій рівень — активна участь в лікуванні, партнерські відносини: е) визнання психічної хвороби, бажання встановити причини і робота по їх подоланню з потребою постійної підтримки; е) самостійна конструктивна робота по виробленню нових стереотипів поведінки, по переоцінці негативного досвіду, по утворенню нових мети і цінностей, по осмисленню свого життя (тобто, надати життю смисл), а також по створенню компромісного середовища по типу груп підтримки, що дозволяє стійко адаптуватись в позалікарняному середовищі.

В амбулаторній роботі професійна майстерність психіатра (або її відсутність) по досягненню партнерських відносин виявляється більш яскраво. Довгий контакт з хворим в період ремісії спонукає до цього і дозволяє психіатру користуватись довірою хворого навіть в періоди загострення хвороби. Контакт на рівні партнерських відносин приводить до розвитку у хворих критики і складає той базовий рівень критики, що дозволяє утримувати хворих в суспільстві без непередбачених обставин. Якщо на дільниці багато хворих з заперечливим відношенням до лікування і мало хворих з активною настановою в лікуванні, то психіатр працює на рівні патерналістських відносин, що виключає вищий рівень — рівень партнерських відносин.



© «Новости украинской психиатрии», 2003
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211