НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

Книги »  История украинской психиатрии »

СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ПСИХІАТРІЇ КРИМУ

В. В. Шевченко

Сімферополь

* Публікується за виданням:
Шевченко В. В. Сторінки історії психіатрії Криму // История украинской психиатрии: Сборник научных работ Украинского НИИ клинической и экспериментальной неврологии и психиатрии и Харьковской городской клинической психиатрической больницы № 15 (Сабуровой дачи) / Под общ. ред. И. И. Кутько, П. Т. Петрюка. — Харьков, 1994. — Т. 1. — С. 142–143.

За часів залучення Криму до Російської імперії (Наказ царату від 9 квітня 1783 року) розвиток економічного культурного стану значно прискорився. Стосовно дати утворення першого психіатричного закладу, то її відносять до 15 листопада 1807 року. Першим приміщенням для душевнохворих стала «гарнізонна гауптвахта», залишена військовими ще у 1805 році. На березень 1808 року хворих налічувалося п’ятнадцять. Лікарня мала два відділення для чоловіків і жінок, яких обслуговували три санітари і дві няні. Утворення стаціонарно спеціалізованої допомоги мешканцям Криму відвело необхідність транспортувати їх до міста Херсона, а з 1829 року у Ак-Мечеті, себто Сімферополі, з 1784 року, почала впроваджуватися і їх судово-психіатрична експертиза.

Тривалий час кількість ліжок не перевершувала п’ятнадцяти, лікарня постійно переповнювалася, не вистачало коштів на утримання хворих.

В період Кримської війни 1854–55 років на терені лікарні було збудовані (кілька шпитальних бараків Червоного Хреста, котрі по закінченню військових подій були надані психіатричній лікарні). У 1866 році лікарня надавала допомогу для двадцяти хворих чоловіків і десяти жінок, але фактично у її приміщеннях знаходилося до вісімдесяти хворих, серед котрих перебували і хворі на алкоголізм. Окрім того поліція, зі свого боку, теж запроваджувала до лікарні будь-кого. Наприклад, у 1885 році там знаходились дві здорові жінки: одну з яких за негаразди у спільному сімейному житті чоловік «упік до безглуздих»; друга «набридла поліції про настирливі вимоги трьохкарбованцевої допомоги».

Періодичні перевірки, зокрема у 1887 році, відмічали лікарню як «…непогано утримуючуся, серед сьоми її відділень було і відділення із відчиненими дверима, хворі працювали на городі, у садку, різних майстернях…». Штатний розклад для утримання 251 хворого на той час становив 38 осіб, серед котрих було вже два лікарі з вищою медичною освітою. Наприкінці минулого XIX століття для мешканців Таврійської губернії була скасована платня за надання спеціалізованої медичної допомоги, більш широко використовувався патронаж, що дозволило значно покращити умови перебуваючих на стаціонарному лікуванні.

На самому початку XX сторіччя лікарня електрифікується, проводить водовід і каналізацію, останнім часом газифікується. Вже за тих часів утворюється психоневрологічний диспансер, ЛТЕК, ЛВК.

Скорботною сторінкою історії психіатрії Криму стали часи фашистської навали. Насильницькою смертю гине головний лікар Н. С. Балабан, більшість хворих була страчена, відділення зруйновані.

В період 1957–68 років (головний лікар Р. І. Липанов) лікарня відроджується, стає одним із провідних спеціалізованих лікувальних закладів України. В стаціонарних відділеннях і їх підрозділах, лікарнях № 1 та № 5 плідно працюють колективи кафедр психіатрії Кримського медичного інституту, які поступово очолювали відомі вчені: Н. С. Балабан, В. В. Шостакович, Н. Ф. Семенов, П. Г. Мецов, А. М. Корнетов. За кожною з п’яти психіатричних лікарень закріплені регіони Криму і хворі мають змогу звертатися у найближчий спеціалізований заклад. Стаціонарні відділення мають диспансери у містах Севастополі, Керчі, Євпаторії, Феодосії, Ялті. Допомога надається за так званим територіальним принципом «хворі за потребу можуть стаціонуватися, так би мовити, до своїх лікарів і відділень де їм будуть забезпечені найкращі умови лікування і реабілітаційних заходів». За необхідністю, хворі влаштовуються до роботи в лікарні або її підсобному господарстві. Організація міжрайонних психіатричних лікарень дозволили утворити досить дійову мережу, яка спрямована на якомога більшу користь хворого, його родини, суспільства в цілому.



© «Новости украинской психиатрии», 2002
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211