НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

Книги »  Критерії діагностики і психотерапії розладів психіки та поведінки »
Діагностичний розділ

F90–F98
ПОВЕДІНКОВІ І ЕМОЦІЙНІ РОЗЛАДИ, ЩО ПОЧИНАЮТЬСЯ ЗВИЧАЙНО В ДИТЯЧОМУ І ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

* Електронна публікація:
Критерії діагностики і психотерапії розладів психіки та поведінки [Електронний ресурс] / Під ред. Б. В. Михайлова, С. І. Табачнікова, О. К. Напрєєнка, В. В. Домбровської // Новини української психіатрії. — Харків, 2003. — Режим доступу: http://www.psychiatry.ua/books/criteria/paper10.htm.

Гіперкінетичні розлади (F90)

Клінічні діагностичні критерії:

  1. Порушення увага і гіперактивність, вони повинні виявлятися більш, ніж в одній ситуації (наприклад, вдома, у класі, у лікарні).
  2. Часта зміна однієї діяльності на другу.
  3. Надмірна нетерплячість, особливо в ситуаціях, що вимагають відносного спокою.
  4. Активність є надмірно високою в контексті очікуваної в цій ситуації і у порівнянні з іншими дітьми того ж віку і інтелектуального розвитку.
  5. Розгальмованість у соціальних взаємовідносинах; нерозсудливість у ситуаціях, що представляють деяку небезпеку.
  6. Імпульсивне порушення соціальних правил.
  7. Порушення навчання і рухової незграбності зустрічаються з високою частотою; у випадку їхньої наявності вони повинні кодуватися окремо (під рубрикою F80–89), а не бути частиною дійсного діагнозу гіперкінетичного розладу.

Порушення активності уваги (F90.0)

Гіперкінетичний розлад поведінки (F90.1)

Інші гіперкінетичні розлади (F90.8)

Розлади поведінки (F91)

Клінічні діагностичні критерії:

  1. Надмірна дратівливість або хуліганство.
  2. Жорстокість до інших людей або тварин; важкі руйнації власності.
  3. Підпали, злодійство, облудність, прогули в школі і втіки з дому, незвичайно часті і важкі вибухи гніву.
  4. Провокаційна поведінка, постійна відверта неслухняність.
  5. Кожна з цих категорій при її виразності є достатньою для постановки діагнозу; але ізольовані дисоціальні акти не є основою для діагнозу.

Розлад поведінки, що обмежується умовами сім’ї (F91.0)

Клінічні діагностичні критерії: відсутність виражених розладів поведінки за межами сімейної обстановки, соціальні взаємовідносини дитини поза сім’єю в межах норми.

Несоціалізований розлад поведінки (F91.1)

Клінічні діагностичні критерії:

  1. Відсутність ефективної інтеграції в групі однолітків складає ключова відмінність від «соціалізованих» порушень поведінки, і ця найважливіша диференціальна відмінність. Про порушені взаємозв’язки з однолітками свідчать головним чином:
  2. Ізоляція від них і/або їхнє знехтування ними або непопулярність у інших дітей.
  3. Відсутність близьких друзів або постійних емпатичних взаємних зв’язків з іншими дітьми в тій же самій віковій групі.
  4. У зв’язках із дорослими є тенденція до прояву незгоди, жорстокості і обурення.
  5. Гарні взаємовідносини з дорослими не виключають діагноз.
  6. Хуліганство, надмірна дратівливість.
  7. Надмірна неслухняність, грубість, індивідуалізм і опір авторитетам.
  8. Важкі вибухи гніву і неконтрольованої ярості.
  9. Руйнації майна, підпали і жорстокість до інших дітей і тварин.

Соціалізований розлад поведінки (F91.2)

Клінічні діагностичні критерії:

  1. Дисоціальна активність.
  2. Наявність адекватних, тривалих взаємовідносин з однолітками приблизно того ж віку. Часто, але не завжди, група однолітків перебуває з неповнолітніх, втягнених у делінквентну або дисоціальну активність (у котрої соціально неприйнята поведінка дитини може схвалюватися групою однолітків і регулюватися субкультурою, до якої він належить). Однак це не є необхідною вимогою для встановлення діагнозу; дитина може складати частину неделінквентної групи однолітків із своєю власною дисоціальною поведінкою за її межами.
  3. Тенденція до поганих взаємовідносин із тими дорослими, що відносяться до представників влади, але з деякими дорослими можуть бути гарні взаємозв’язки.
  4. Емоційні розлади звичайно мінімальні.
  5. Порушення поведінки можуть включати або не включати сімейну сферу, але якщо вони обмежені будинком, то це виключає діагноз.

Опозиційно-визиваючий розлад (F91.3)

Клінічні діагностичні критерії:

  1. Постійно негативістична, ворожа провокаційна і брутальна поведінка, що знаходиться за межами нормального рівня поведінки для дитини того ж самого віку в тих же соціо-культуральних умовах.
  2. Часте і активне ігнорування суспільних правил, прохань дорослих і навмисне досаждання іншим людям.
  3. Вразливість і легке звинувачення інших за свої власні помилки і труднощі.
  4. Низький рівень фрустраційної толерантності і легка втрата самовладання.
  5. Провокаційна поведінка, небажання взаємодії.
  6. Відсутність поведінки, що істотно порушує закони і основні права інших, як наприклад, злодійство, жорстокість, бійки, напад і руйнівність.

Інші розлади поведінки (F91.8)

Змішані розлади поведінки та емоцій (F92)

Клінічні діагностичні критерії: мають одночасно виконуватись критерії як розладів поведінки дитячого віку (F91), так і емоційних розладів дитячого віку (F93) або характерних для зрілого віку невротичних розладів (F40–F49) або розладів настрою (F30–F39).

Депресивний розлад поведінки (F92.0)

Інші змішані розлади поведінки та емоцій (F92.8)

Емоційні розлади, специфічні для дитячого віку (F93)

Тривожний розлад у зв’язку з розлукою в дитячому віці (F93.0)

Клінічні діагностичні критерії:

  1. Надмірна тривога, що стосується відокремлення від тих людей, до яких дитина прив’язана (звичайно батьки або інші члени сім’ї).
  2. Нереалістичне занепокоєння про можливу шкоду, якій можуть піддатися особи, до яких відчувається прихильність, або страху, що вони не повернуться.
  3. Нереалістичне занепокоєння, що якийсь несприятливий випадок розлучить дитину з особою, до якої відчувається прихильність (дитина загубиться, буде викрадена, госпіталізована тощо).
  4. Завзяте небажання або відмова йти в школу зі страху розставання.
  5. Завзяте небажання або відмова засинання без особи, до якої відчувається прихильність.
  6. Страх залишатися протягом дня вдома без особи, до якої відчувається прихильність.
  7. Нічні кошмари.
  8. Появи фізичних рецидивуючих симптомів (нудота, біль у животі, головний біль, блювота тощо) при розлуці з особою, до якої відчувається.
  9. Надмірний повторюваний дистрес (ознаки тривоги у ситуаціях, пов’язаних з необхідністю розлуки з особою, до якої відчувається прихильність).

Фобічний тривожний розлад дитячого віку (F93.1)

Клінічні діагностичні критерії:

  1. Жахи, специфічні стосовно визначених фаз розвитку.
  2. Початок у відповідному розвитку віковому періоді.
  3. Патологічний ступінь тривоги.
  4. Тривога не є частиною більш генералізованого розладу.

Соціальний тривожний розлад дитячого віку (F93.2)

Клінічні діагностичні критерії:

  1. Постійний рецидивуючий страх і/або уникнення незнайомих.
  2. Сполучення страху з нормальним ступенем виборчої схильності до батьків та інших близьких.
  3. Уникання або страх соціально несподіваних зустрічей по своєму ступеню виходить за межі нормальних меж для віку дитини.

Розлад сиблингового суперництва (F93.3)

Клінічні діагностичні критерії:

  1. Очевидність існування суперництва сибсів і/або ревнощі.
  2. Початок протягом місяців, що випливають за народженням молодшого (звичайно наступного по рахунку) сибсу.
  3. Емоційні порушення, аномальні за ступенем і/або стійкістю, і сполучаються з психосоціальними проблемами.
  4. Суперництво, ревнощі сибсів можуть проявитися помітною конкуренцією між дітьми з метою одержання уваги або любові батьків; для того, щоб бути розціненим як патологічний розлад, це повинно сполучатися з незвичайним ступенем негативних почуттів.
  5. У важких випадках це може супроводжуватися відкритою жорстокістю або фізичною травмою сибсу, злостивістю до нього, приниженням сибсу.
  6. Емоційні розлади можуть приймати різні форми, часто включаючи деяку регресію з втратою раніше придбаних навичок (таких як контроль за функцією кишечнику і сечового міхура) і тенденцією до дитячої поведінки.

Інші емоційні розлади дитячого віку (F93.8)

Розлади соціального функціонування з початком, специфічним для дитячого віку (F94)

Елективний мутизм (F94.0)

Клінічні діагностичні критерії:

  1. Нормальний або майже нормальний рівень розуміння мови.
  2. Достатній рівень у мовному вираженні, що є достатнім для соціального спілкування.
  3. Доказові зведення, що дитина може говорити нормально або майже нормально в деяких ситуаціях.

Реактивний розлад прихильності дитячого віку (F94.1)

Клінічні діагностичні критерії:

  1. Анормальний тип взаємовідносин із вихователями, що виникає у віці до 5 років, який включає у себе дезадаптивні прояви, звичайно непомітні у нормальних дітей, і які являються постійним, хоча і реактивним характером стосовно досить виражених змін у вихованні.
  2. Сильно суперечливі або амбівалентні соціальні реакції, що найбільше очевидні в період розставання або возз’єднання.
  3. Демонстративні пози і рухи.
  4. Зовнішнє страждання, відсутність емоційного відгуку, реакція аутизації (наприклад, діти можуть згорнутися «калачиком» на підлозі) і/або агресивні реакції на свій власний або чужий дистрес.
  5. Боязкість і підвищена сторожкість, на які не впливають спроби розради.
  6. Соціальна гра затримана внаслідок негативних емоційних реакцій.
  7. Патологічний тип ненадійності, який проявляється явно суперечливими соціальними реакціями.
  8. Особливе значення має диференціація:
    8.1. діти з реактивним розладом прихильності мають нормальну спроможність до соціальної взаємодії і відклику, у той час, як при загальних розладах розвитку — немає;
    8.2. хоча патологічний тип соціальних реакцій при реактивному розладі прихильності є спочатку загальною ознакою поведінки дитини в різних ситуаціях, аномальні реакції в більшому ступені зменшуються, якщо дитина знаходиться в нормальному середовищі виховання. Цього не буває при загальних розладах розвитку.
  9. Хоча у дітей із реактивним розладом прихильності може відзначатися порушений мовний розвиток (типу описаного в F80.4), вони не виявляють патологічних особливостей спілкування, характерних для аутизму.
  10. Реактивний розлад прихильності не сполучається з постійним і важким когнітивним дефектом.
  11. Постійно обмежений, повторюваний і стереотипний тип поведінки, інтересів і діяльності не є ознакою реактивного порушення прихильності.
  12. Виникає у зв’язку з грубо неадекватною турботою про дитину.

Розгальмований розлад прихильності дитячого віку (F94.2)

Клінічні діагностичні критерії:

  1. Дитина виявляє незвичайний ступінь дифузності у виборчих прихильностях у перші 5 років життя.
  2. Сполучення з загальним прилипливим і/або нерозбірливо приятельським типом поведінки.
  3. Відзначаються труднощі у формуванні довірчих тісних взаємозв’язків з однолітками.

Інші розлади соціального функціонування дитячого віку (F94.8)

Тикові розлади (F95)

Клінічні діагностичні критерії:

  1. Швидкий і обмежений характер рухів.
  2. Повторювальність рухів, (звичайно) їхнє зникнення під час сну.
  3. Легкість, із яким вони добровільно можуть бути викликані або подавлені.
  4. Відсутність ознак неврологічного розладу.
  5. Відсутність ритмічності дозволяє диференціювати тики від стереотипних повторюваних рухів, що спостерігаються при деяких випадках аутизму або при розумовій відсталості.

Транзиторний тиковий розлад (F95.0)

Хронічний руховий або голосовий тиковий розлад (F95.1)

Комбінований голосовий і множинний руховий тиковий розлад (синдром де ля Туретта) (F95.2)

Інші тикові розлади (F95.8)

Інші поведінкові й емоційні розлади, що починаються звичайно в дитячому і підлітковому віці (F98)

Неорганічний енурез (F98.0)

Клінічні діагностичні критерії:

  1. Не повинний діагностуватися у дитини до віку 5 років або з розумовим віком до 4 років.
  2. Якщо енурез сполучається з яким-небудь іншим емоційним або поведінковим розладом, звичайно він складає первинний діагноз, мимовільне упускання сечі трапляється принаймні декілька разів у тиждень або якщо інші симптоми показують тимчасовий зв’язок із енурезом.

Неорганічний енкопрез (F98.1)

Клінічні діагностичні критерії:

  1. Виділення калу в невідповідних місцях. Стан може виникнути декількома різними шляхами:
    1.1. відсутність навчання туалету або відсутність адекватного результату навчання;
    1.2. психологічно обумовлений розлад;
    1.3. фізіологічна затримка калу, яка включає його щільне стискання з вторинним переповнюванням кишечнику і відкладенням калу у невідповідних місцях.
  2. У деяких випадках енкопрез супроводжується розмазуванням калу по тілу або навколишньому оточенню і рідше може бути введення пальця в анус або мастурбація.
  3. Звичайно є деякий ступінь супутніх емоційних (поведінкових) розладів.

Розлад харчування в дитячому віці (F98.2)

Клінічні діагностичні критерії:

  1. Виразність виходить за межі вікової норми.
  2. Природа проблем харчування якісно анормальна за характером.
  3. Коли дитина недостатньо додає у вазі або втрачає вагу протягом принаймні одного місяця.

Поїдання неїстівного (калу) у дитинстві і у ранньому дитинстві (F98.3)

Стереотипні рухові розлади (F98.4)

Заїкуватість (F98.5)

Мова взахльоб (F98.6)

Інші специфічні поведінкові й емоційні розлади, що починаються звичайно в дитячому і підлітковому віці (F98.8)


© «Новости украинской психиатрии», 2003
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211