НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

Книги »  Актуальные вопросы современной психиатрии и наркологии »

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ПСИХІАТРИЧНУ ДОПОМОГУ» ЩОДО ГОСПІТАЛІЗАЦІЇ ОСІБ У ПРИМУСОВОМУ ПОРЯДКУ

Ю. В. Томашевський

Чернівецька обласна психіатрична лікарня, м. Чернівці

* Електронна публікація:
Томашевський Ю. В. Особливості застосування Закону України «Про психіатричну допомогу» щодо госпіталізації осіб у примусовому порядку [Електронний ресурс] // Актуальные вопросы современной психиатрии и наркологии: Сборник научных работ Института неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины и Харьковской областной клинической психиатрической больницы № 3 (Сабуровой дачи), посвящённый 210-летию Сабуровой дачи / Под общ. ред. П. Т. Петрюка, А. Н. Бачерикова. — Киев–Харьков, 2010. — Т. 5. — Режим доступу: http://www.psychiatry.ua/books/actual/paper111.htm.

Недобровільне лікування осіб з психічними розладами застосовується у всьому світі. Після прийняття Закону України «Про психіатричну допомогу» здавалося, що вирішення даного питання через розгляд у судових інстанціях дозволить захистити як права пацієнтів, так і інтереси суспільства. Нами проаналізовано застосування статей 14, 16, 22 вищеназваного Закону протягом 2003–2005 років. Стаціонарна психіатрична допомога населенню Чернівецької області надається обласною психіатричною лікарнею на 680 ліжок (з них 610 психіатричних). Тому всі заяви про госпіталізацію осіб у примусовому порядку розглядаються районним судом за місцем знаходження психіатричного закладу. Вивчаючи досвід західних країн з цього питання, ми не знайшли достовірних даних про кількість пацієнтів, госпіталізованих недобровільно. Хоча вважається, що у демократичному суспільстві пацієнти добре поінформовані про свої права і тому кількість тих, які мають намір відстоювати їх у суді, поступово зростає.

Наше дослідження показало, що в Чернівецькій області тенденція має інший напрям. 2001–2002 роки не можуть бути інформативними, адже тоді тільки впроваджувались у життя основні положення Закону України «Про психіатричну допомогу». У 2003 році у лікарню в примусовому порядку було госпіталізовано 71 особу. Всі вони були протягом 24 годин оглянуті комісійно, про що своєчасно надавалась заява у районний суд. Згідно зі ст. 22 ці заяви повинні розглядатися судом протягом 24 годин з дня їх надходження. Жодна із заяв не була розглянута в термін раніше, ніж через 8 днів. Внаслідок цього виникла ситуація, коли адміністрація лікарні направила у суд 37 відкликів, так як хворі пізніше дали усвідомлену згоду на госпіталізацію у психіатричну лікарню. В інших випадках суд вирішував питання та виносив рішення у терміни від 8 до 40 днів.

У 2004 році в районний суд було направлено 49 заяв щодо госпіталізації в примусовому порядку. Так як суд не встигав оперативно приймати рішення, було направлено 36 відкликів у зв’язку з усвідомленою згодою пацієнтів, а у ряді випадків і у зв’язку зі смертю пацієнтів, госпіталізованих на підставі ст. 14 (переважно особи похилого віку з дементними, амнестичними, деліріозними станами).

У 2005 році адміністрація лікарні направила 35 заяв про примусову госпіталізацію, з вищенаведених причин пізніше направила 24 відклики.

У першому півріччі 2006 року ситуація зазнала ще більш радикальних змін, було направлено всього 5 звернень у судові органи з приводу примусової госпіталізації, з них 2 відклики.

За роки дії Закону суд завжди виносив рішення на користь лікарні, тобто всі госпіталізації були визнані обґрунтованими.

Наведені цифри показують, що, незважаючи на демократичний закон, споживачам психіатричної допомоги важко відстоювати свої права у судових інстанціях. Пацієнти, медики та юристи продовжують розмовляти на різних мовах.

Основними причинами такої ситуації можна вважати наступне:

  1. Перевантаженість районного суду.
  2. Непідготовленість суддів до розгляду таких справ.
  3. Фактична неможливість забезпечення протягом 24 годин участь у судовому засіданні прокурора та законного представника особи, госпіталізованої недобровільно. Особливо, якщо врахувати, що законні представники (а це, як правило, близькі родичі хворого) в усіх випадках погоджуються з їх госпіталізацією.
  4. Відсутність професійних юристів, достатньо підготовлених у питаннях надання психіатричної допомоги.
  5. Відсутність незалежних та не заангажованих психіатрів, зацікавлених у захисті прав пацієнтів.

В даній ситуації позитивним можна розцінити те, що в останні роки пацієнти значно краще інформовані відносно своїх прав. Це заслуга як адміністрації та медичного персоналу лікарні, так і тих хворих, які здатні доступно та логічно пояснити «відмовникам», що краще дати усвідомлену згоду, а потім просити чи вимагати виписку, ніж тижнями очікувати суду, який однозначно прийме рішення не на користь хворого.

Виконання основних положень Закону України «Про психіатричну допомогу» вимагає детального вивчення та широкого обговорення за участю всіх зацікавлених сторін.


© «Новости украинской психиатрии», 2010
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211