НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

Книги »  Актуальные вопросы современной психиатрии и наркологии »

РОЛЬ ОСОБИСТІСНОГО ФАКТОРУ В СИСТЕМІ ПСИХОКОРЕКЦІЙНИХ ЗАХОДІВ У ВІДНОШЕННІ ХВОРИХ НА ШИЗОФРЕНІЮ, ЯКІ СКОЇЛИ СУСПІЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНІ ДІЇ

М. П. Карпенко

Український НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, м. Київ

* Електронна публікація:
Карпенко М. П. Роль особистісного фактору в системі психокорекційних заходів у відношенні хворих на шизофренію, які скоїли суспільно небезпечні дії [Електронний ресурс] // Актуальные вопросы современной психиатрии и наркологии: Сборник научных работ Института неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины и Харьковской областной клинической психиатрической больницы № 3 (Сабуровой дачи), посвящённый 210-летию Сабуровой дачи / Под общ. ред. П. Т. Петрюка, А. Н. Бачерикова. — Киев–Харьков, 2010. — Т. 5. — Режим доступу: http://www.psychiatry.ua/books/actual/paper046.htm.

Суспільно небезпечні дії (СНД) психічно хворих є формою прояву їх соціальної дезадаптації (В. М. Шумаков, 1984). Тому в системі профілактики СНД поряд з лікувальними методами терапії провідна роль повинна відводитись різним психокорекційним заходам, направлених на відновлення порушення адаптації і максимальне пристосування хворого до оточуючого середовища.

Психологічна реабілітація психічно хворих має бути направлена, перш за все, на їх ресоціалізацію, відновлення індивідуальної цінності хворих, їх особистісного статусу (М. М. Кабанов, 1985).

Найбільше число рецидивів СНД, як відомо, припадає на хворих шизофренією (Т. М. Арсенюк, 2004; М. М. Мальцева, В. П. Котов, 1995). Відмічений факт пов’язаний не тільки з широкою розповсюдженістю цього захворювання, але і з комплексом інших причинних факторів, таких як збереженість соціально негативних преморбідних особливостей, їх погіршення внаслідок хвороби, формування нових особистісних особливостей, що мають тропізм до антисоціальної поведінки (Ф. В. Кондратьєв, А. В. Велігорський, 1989). Тому в судово-психіатричному аспекті реабілітації хворих на шизофренію для вирішення основної задачі — профілактики СНД — суттєвим є вивчення особистісного фактору, а саме особистісних особливостей цих хворих.

Було досліджено 41 хворого на шизофренію (усі чоловіки), віковий діапазон яких складав від 19 років до 65 років, які скоїли суспільно небезпечні дії і до яких застосовані ПЗМХ зі звичайним та посиленим наглядом. Всі хворі досліджуваної групи до скоєння СНД мали асоціальні настанови, тобто кримінальний досвід, зловживання ПАР та алкоголем, конфліктні взаємовідносини з оточенням, більшість з них не працювали та вели асоціальний спосіб життя.

Досліджувався прояв таких особистісних особливостей, як рівень агресивності та ворожості (методика Басса–Даркі), рівень фрустраційної толерантності (методика Розенцвейга) та рівень самооцінки (методика Дембо–Рубінштейна), патопсихологічні показники (пізнавальні та емоційно-вольові процеси), а також характерологічні особливості хворих за допомогою опитувальника Леонгарда–Шмішека. Досліджувалися рівні агресивності та ворожості, фрустраційна толерантність, рівень самооцінки, рівень особистісної та реактивної тривожності в динаміці тобто, вперше при надходженні цих хворих на ПЛ і після проведення прихокорекційної роботи.

Результати дослідження показали наступне. При надходженні в психіатричний стаціонар у хворих на шизофренію в основному відмічався високий рівень ворожості (63,4%) та високий рівень агресивності (58,5%). У досліджуваних хворих на шизофренію реактивна тривожність, в більшій мірі, проявлялась на низькому (34,1%) та середньому (43,9%) рівнях, а особистісна тривожність — на високому (36,6%) та середньому (41,5%) рівнях. В основному також спостерігались висока (39,0%) та неадекватна (39,0%) самооцінка. Показники фрустраційної толерантності проявлялись на низькому рівні (63,4%). В значній мірі переважали екстрапунітивні реакції з «фіксацією на самозахисті» та з «фіксацією на задоволенні потреб».

При експериментально-патопсихологічному дослідженні у хворих на шизофренію виявлялись в першу чергу порушення в емоційно-вольовій сфері у вигляді емоційної нестійкості, запальності, конфліктності, схильність до афективних спалахів, зниження критичних і прогностичних здібностей. Також для хворих з шизофренією були властиві характерні порушення мислення у вигляді непослідовності, аморфності і амбівалентності суджень. Зниження ціленаправленості і чіткості процесів мислення, складність смислової диференціації, порушення логіки суджень, зісковзування, різноплановість. При дослідженні характерологічних особливості хворих на шизофренію за допомогою опитувальника К. Леонгарда було виявлено, що у цих хворих збудливий тип акцентуації спостерігався у 34,1%, у 21,9% хворих — дистимний тип, у 7,31% — циклотимний тип, демонстративний тип — у 14,6%, педантичний тип — у 9,8% хворих, гіпертимний тип акцентуації — у 7,31%, емотивний тип — у 2,4% та застрягаючий тип — у 2,4% хворих.

В процесі лікування з цими хворими проводилась індивідуальна психолого-корекційна робота з метою формування соціально-прийнятих стереотипів поведінки, формування оптимістичних життєвих установок, конструктивних шляхів вирішення життєвих проблем, а також проводилась робота в напрямку формування негативного відношення до вживання алкоголю та ПАР. Вироблялись конструктивні способи вирішення фруструючих ситуацій, формувалось критичне ставлення до своєї хвороби, противоправних діянь.

В динаміці повторне дослідження особистісних особливостей цих хворих показало наступне: позитивна динаміка спостерігалась у 61,9% хворих на шизофренію у проявах ворожості та у 68,3% хворих — у проявах агресивності. В проявах реактивної тривожності у 63,4% хворих спостерігалась позитивна динаміка, а в проявах особистісної тривожності позитивна динаміка спостерігалась у 53,6% хворих на шизофренію. В проявах фрустраційної толерантності позитивна динаміка спостерігалась у 43,9% хворих на шизофренію, де рівень її характеризувався як адекватний.

В динаміці прояви адекватної самооцінки у досліджуваних хворих на шизофренію спостерігались лише у 9,8% хворих. В основному у досліджуваних хворих спостерігалась формально адекватна самооцінка — у 39,0% хворих та висока — у 36,6% хворих. Такі показники обумовлені тими психічними розладами, які мають місце в клінічній картині хворих на шизофренію та зміненою хворобою структури особистості.

Таким чином, створення відповідних реабілітаційних програм та їх ефективне практичне застосування на основі сумісних зусиль лікарів-психіатрів, які безпосередньо здійснюють примусове лікування і одночасно медичних психологів, які в своїй діяльності будуть застосовувати методи психокорекційної роботи, на нашу думку, буде сприяти одній із головних задач судової психіатрії — профілактиці суспільно небезпечних дій психічно хворих.



© «Новости украинской психиатрии», 2010
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211