НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

Книги »  Актуальные вопросы современной психиатрии и наркологии »

ОСОБЛИВОСТІ ЕЛЕКТРИЧНОЇ АКТИВНОСТІ МОЗКУ ЩУРІВ ПІДЛЕГЛОГО ТА АГРЕСИВНОГО ТИПІВ ПОВЕДІНКИ

О. В. Веселовська, А. В. Шляхова

Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, м. Харків

* Електронна публікація:
Веселовська О. В., Шляхова А. В. Особливості електричної активності мозку щурів підлеглого та агресивного типів поведінки [Електронний ресурс] // Актуальные вопросы современной психиатрии и наркологии: Сборник научных работ Института неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины и Харьковской областной клинической психиатрической больницы № 3 (Сабуровой дачи), посвящённый 210-летию Сабуровой дачи / Под общ. ред. П. Т. Петрюка, А. Н. Бачерикова. — Киев–Харьков, 2010. — Т. 5. — Режим доступу: http://www.psychiatry.ua/books/actual/paper015.htm.

Для створення конфліктних соціальних взаємодій була обрана модель сенсорного контакту за Н. М. Кудрявцевою (1988), яка допускає одночасне формування агресивного та підлеглого типів поведінки щурів. Реєстрували ЕЕГ неокортексу, гіпокампу, гіпоталамусу та мигдалеподібного комплексу, в які були імплантовані довгострокові електроди за стереотаксичною методикою. У щурів підлеглого типу фонова електрична активність неокортексу та мигдалеподібного комплексу була переважно в α-діапазоні із включенням β-комплексів та одиничних високоамплітудних α- і θ-хвиль, модульованих гострими розрядами. У гіпокампі та гіпоталамусі мала місце змішана активність α-θ-діапазону. Наприкінці експерименту в електрогенезі мозку цих тварин збільшувалася представленість пароксизмів коливань складної структури, які ініціально виникали у гіпокампі з наступним залученням в процес неокортексу та мигдалеподібного комплексу. У частини щурів α-пароксизми спостерігалися тільки в гіпокампі та гіпоталамусі. Кореляційний аналіз фонової електричної активності мозку щурів підлеглого типу показав наявність численних як прямих, так і зворотних зв’язків між ритмами ЕЕГ структур, що досліджувалися. Було виявлено 8 потужних і 5 помірних негативних зв’язків та 6 помірних позитивних зв’язків. Існували негативні (в основному потужні зв’язки) між θ- і β-ритмами та α- і β-ритмами в усіх структурах мозку щурів, а також δ- і β-ритмами в усіх структурах, крім гіпоталамусу. Поряд з цими кореляційними зв’язками між біопотенціалами однієї структури мали місце і кореляційні співвідношення між ритмами електричної активності різних структур: біопотенціали мигдалини корелювали з ритмами неокортексу, а гіпокампу — з активністю гіпоталамусу. По закінченню експерименту виявлено значне (майже у 2 рази) послаблення внутрішньоструктурних і особливо міжструктурних кореляційних співвідношень. Мали місце 3 потужних та 4 помірних негативних зв’язки і 1 потужний та 2 помірних позитивних зв’язки відповідно. Слід відзначити трансформацію потужного негативного зв’язку між β-ритмами неокортексу та мигдалеподібного комплексу на помірний позитивний, а також появу нових зв’язків між повільнохвильовими складовими електричної активності (δ-, θ-) неокортексу і гіпоталамусу. Звертає на себе увагу факт збереження внутрішньоструктурних зв’язків у гіпокампі з трансформацією зв’язку між θ- та β-ритмами на зв’язок між θ- і α-ритмами та повна відсутність внутрішньоструктурних співвідношень у гіпоталамусі.

У щурів з агресивною поведінкою на вихідній ЕЕГ неокортексу реєструвалася змішана активність середньої амплітуди з включенням одиничних високоамплітудних α- і θ-хвиль. У гіпокампі відмічалася змішана повільнохвильова поліморфна активність з гострими вершинами або модульована групами β-хвиль. У гіпоталамусі на фоні змішаної активності середньої амплітуди мали місце групи мономорфних α- або θ-хвиль. У мигдалеподібному комплексі реєструвалася змішана повільнохвильова активність з включенням груп β-хвиль або β-веретен. Після агоністичних зіткнень у неокортексі підсилювалися процеси десинхронізації, виникали гострі хвилі, піки, β-веретена. У гіпокампі реєструвалися високоамплітудні піки, групи серповидних хвиль, α-веретена, пароксизми складної структури, до складу яких входили δ-хвилі. У гіпоталамусі була змішана повільнохвильова активність середньої амплітуди з включенням високо амплітудних α-θ-хвиль з гострими вершинами, яка чергувалася з відрізками регулярного α-ритму. Для мигдалеподібного комплексу була характерною змішана активність з перевагою α-ритму, одиничні та групи високоамплітудних α- і θ-хвиль, які були модульовані швидкими хвилями, β-веретена. По часі реєстрації на ЕЕГ виникали генералізовані пароксизми складної структури тривалістю до 20 с, з фокусом пароксизмальної активності у гіпокампі або гіпоталамусі. Вони характеризувалися появою «машинного» θ-ритму (7 кол/с) у гіпокампі та θ-ритму, що був модульований гострими хвилями у новій корі. У гіпоталамусі виникала високоамплітудна поліморфна повільнохвильова активність з гострими вершинами, серповидні хвилі. У мигдалеподібному комплексі — пароксизмальні комплекси складної структури тривалістю до 2 с, збільшення кількості гострих хвиль. Кореляційний аналіз фонової ЕЕГ щурів-агресорів виявив значно меншу кількість зв’язків, ніж у жертв (1 потужний позитивний, 1 потужний і 4 помірних негативних), майже повну відсутність внутрішньоструктурних співвідношень та вилучення з процесу взаємодій мигдалеподібного комплексу. Помірні негативні зв’язки відмічалися між δ-активністю неокортексу та θ- і β-ритмами гіпоталамусу, а також β-ритмом неокортексу; θ-ритм неокортексу мав потужний позитивний зв’язок з α-ритмом гіпоталамусу та помірний негативний зв’язок з β-ритмом гіпокампу. Крім того, α-ритми неокортексу та гіпокампу були пов’язані помірним негативним зв’язком. Після агоністичних зіткнень зафіксовано 10 помірних зв’язків — 1 позитивний та 9 негативних (відбулося збільшення майже у 2 рази помірних негативних зв’язків), але всі ці зв’язки були новими. З’явилися внутрішньоструктурні негативні зв’язки між β- і α-ритмами у гіпоталамусі, гіпокампі та мигдалеподібному комплексі, між β- і θ-ритмами у неокортексі та мигдалеподібному комплексі; α-ритм гіпокампу мав негативні зв’язки з θ-ритмом неокортексу та β-ритмом гіпоталамусу, а β-ритм мигдалеподібного комплексу — з δ-хвилями неокортексу. Між θ-ритмом гіпокампу та α-ритмом мигдалеподібного комплексу утворився позитивний зв’язок, а між δ-активністю цих структур — негативний.

Таким чином, зміни електричної активності структур мозку та кореляційних співвідношень між основними ритмами ЕЕГ щурів підлеглого типу поведінки свідчать про неузгодженість електрогенезу, посилення ролі повільнохвильової активності, виникнення її пароксизмальних проявів, що призводить до порушень внутрішньоструктурних і міжструктурних взаємодій. Розвиток вибухової генералізованої пароксизмальної активності складної структури в електричній активності мозку щурів-агресорів з ініціацією у гіпоталамусі чи гіпокампі поряд зі збільшенням внутрішньоструктурних та міжструктурних взаємодій свідчить про посилення процесів активації в новій корі та гіперзбудження в структурах лімбічної системи.


© «Новости украинской психиатрии», 2010
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211