НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

ЕПІДЕМІЯ ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН В УКРАЇНІ. НОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ПОПУЛЯЦІЙНО-ЕКОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ ДАНИХ ДИСПАНСЕРНОГО ОБЛІКУ

І. В. Лінський, О. І. Мінко, Е. Б. Первомайський, Г. О. Мусієнко, Л. І. Дяченко, О. О. Мінко

* Публікується за виданням:
Лінський І. В., Мінко О. І., Первомайський Е. Б., Мусієнко Г. О., Дяченко Л. І., Мінко О. О. Епідемія залежності від психоактивних речовин в Україні. Нові результати популяційно-екологічного аналізу даних диспансерного обліку // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. — 2007. — № 2. — С. 44–58.

Вступ. Раніше [1] нами було показано, що політика наркологічної служби країни відносно тривалості перебування хворих на диспансерному обліку істотно залежить від поточної захворюваності. Було встановлено, що зменшення зареєстрованої захворюваності на алкоголізм або на нарко-токсикоманії супроводжувалось збільшенням зазначеної тривалості і навпаки. Зрозуміло, що така політика, спрямована на підтримання відносно стабільної чисельності диспансерної групи, істотно викривлює динаміку зареєстрованої поширеності розладів внаслідок вживання психоактивних речовин. Цей феномен, описаний на загальнодержавному рівні, за припущенням, складається із відповідних феноменів, що мають місце на рівні регіональному.

Окрім того, протягом минулого року були одержані нові, уточнені дані щодо загальної динаміки епідемії залежності від психоактивних речовин та ВІЛ-інфекції в нашій країні, що були одержані за допомогою популяційно-екологічного підходу до цієї проблеми.

Ось чому метою цієї роботи стало дослідження регіональних особливостей процесу зняття хворих з наркологічного диспансерного обліку, їхній вплив на зареєстровану поширеність алкоголізму та нарко-токсикоманій в окремих адміністративно-територіальних одиницях країни, а також спроба збагнення загальної динаміки епідемії залежності від психоактивних речовин в Україні шляхом застосування популяційно-екологічного підходу.

Матеріали та методи дослідження. Необхідну інформацію щодо процесу зняття хворих з наркологічного диспансерного обліку одержували на основі аналізу даних офіційної медичної статистики [2, 3] розрахунковим шляхом.

Абсолютна кількість хворих, яких було знято протягом року з диспансерного обліку, розраховувалась за формулою: «поширеність минулого року» + «захворюваність поточного року» – «поширеність поточного року». На основі цієї абсолютної величини визначали відносний показник зняття хворих з диспансерного обліку (показник «λ») за формулою: «абсолютна кількість хворих, знятих з диспансерного обліку у поточному році» / «поширеність поточного року». Для одержання уявлення про середній термін перебування хворих на диспансерному обліку в різних регіонах країни, на основі показника «λ» визначали період «напіврозпаду» когорт диспансерних груп, який, є повним еквівалентом періоду напіврозпаду радіоактивних елементів у ядерній фізиці. За своєю суттю цей параметр є періодом часу, за який чисельність певної підгрупи хворих (когорти), що потрапила на диспансерний наркологічний облік в певному році, зменшується наполовину.

Період «напіврозпаду» когорт диспансерних груп розраховувався за формулою [4]:

T1/2 = ln2 / λ = 0,693 / λ,   (1)

де ln 2 — натуральний логарифм двійки, а
λ — відносний показник зняття хворих з диспансерного обліку (еквівалент постійної розпаду в ядерній фізиці).

Окрім того, для поглибленого аналізу динаміки популяції хворих, залежних від психоактивних речовин та ВІЛ-інфікованих нами використовувалось добре відоме в популяційній екології рівняння Ферхюльста [5–7].

Всі розрахунки здійснювались за допомогою електронних обчислювальних таблиць Excel з пакету MS Office 2003 [8].

Результати та обговорення. Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за усередненими за 1994–2006 рр. показниками «λ», вираженими у відсотках до поточної поширеності, і за відповідними ним періодами «напіврозпаду» когорт диспансерних груп хворих на алкоголізм та хворих на нарко-токсикоманії, подано на рис. 1 і 2.

Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за усередненими (1994–2006 рр.) показниками «лямбда» в областях України

Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за періодами «напіврозпаду» когорт диспансерних груп хворих на алкоголізм в областях України

Рис. 1. Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за усередненими (1994–2006 рр.) показниками «λ» (А), і відповідними ним періодами «напіврозпаду» когорт диспансерних груп хворих на алкоголізм (Б) в областях України

Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за усередненими (1994–2006 рр.) показниками «лямбда» в областях України

Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за періодами «напіврозпаду» когорт диспансерних груп хворих на нарко-токсикоманії в областях України

Рис. 2. Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за усередненими (1994–2006 рр.) показниками «λ» (А) і відповідними ним періодами «напіврозпаду» когорт диспансерних груп хворих на нарко-токсикоманії (Б) в областях України

Добре помітно, що усереднені за останні тринадцять років показники «λ» істотно відрізняються один від одного в різних адміністративно-територіальних одиницях країни. Так, наприклад, мінімальний в рейтингу (рис. 1 «А») щорічний усереднений темп зняття з диспансерного обліку хворих на алкоголізм (Чернівецька область — 6,08% від поточної чисельності відповідної диспансерної групи) в 2,07 рази менше максимального (м. Севастополь — 12,61%). Ще більша різниця спостерігається поміж адміністративно-територіальними одиницями країни за показниками зняття з диспансерного огляду хворих на нарко-токсикоманії: мінімальне в рейтингу (рис. 2 «А») значення цього показника (Волинська область — 1,61%) в 8,84 (!) рази менше максимального (Тернопільська область — 14,24%).

Такі величезні відмінності у темпах зняття хворих з диспансерного обліку супроводжуються вражаючою різницею у термінах перебування пацієнтів на ньому. Так, період «напіврозпаду» когорт диспансерних груп хворих на алкоголізм коливається від 5,49 років (м. Севастополь) до 11,39 років (Чернівецька область) (рис. 1 «Б»), а хворих на нарко-токсикоманії — від 4,87 років (Тернопільська область), до 43,13 (!) років (Волинська область, рис. 2 «Б»).

В останньому випадку йдеться, практично, про «довічний» диспансерний облік хворих на нарко-токсикоманію.

Зрозуміло, що описані вище розбіжності серед регіонів країни в політиці щодо утримання хворих на диспансерному обліку не можуть не впливати на загальний обсяг диспансерної групи (зареєстровану поширеність хвороб, про які йдеться). Чим довше кожний хворий знаходиться на диспансерному обліку, тим більше загальна чисельність диспансерної групи і навпаки.

Щоб усунути пов’язані із цим «різнобоєм» викривлення чисельності диспансерних груп, нами було здійснено реконструкцію динаміки поширеності психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання психоактивних речовин в адміністративно-територіальних одиницях України на основі єдиних відносних показників зняття хворих з диспансерного обліку. В умовах відсутності інших обґрунтованих критеріїв, як такі єдині показники, були обрані середні для всієї країни значення показників «λ»: для алкоголізму — 8,37% (рис. 1 «А») і для нарко-токсикоманій — 8,12% (рис. 2 «А»).

Реконструкція нормованої (за єдиними темпами зняття хворих з диспансерного обліку) чисельності диспансерних груп (зареєстрованої поширеності відповідних розладів) здійснювалась за наступною формулою: «реконструйована поширеність в поточному році» = («поширеність в минулому році» + «захворюваність в поточному році») × (1 – «єдиний показник λ, виражений в частках одиниці»). За відправну точку були обрані дані 1994 року (в розпорядженні авторів цього аналітичного обзору немає необхідних даних за попередні роки в регіональному розрізі). Проведена реконструкція динаміки поширення алкоголізму і нарко-токсикоманій дозволила побудувати відповідні рейтинги адміністративно-територіальних одиниць країни за цими, відкоригованими даними і порівняти їх із рейтингами, побудованими на основі даних зареєстрованих (рис. 3, 4).

Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за зареєстрованою у 2006 році поширеністю алкоголізму

Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за реконструйованою, на основі середнього по Україні показника «лямбда», поширеністю алкоголізму

Рис. 3. Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за зареєстрованою у 2006 році (А) і реконструйованою, на основі середнього по Україні показника «λ» (Б), поширеністю алкоголізму

Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за зареєстрованою у 2006 році поширеністю нарко-токсикоманій

Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за реконструйованою, на основі середнього по Україні показника «лямбда», поширеністю нарко-токсикоманій

Рис. 4. Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за зареєстрованою у 2006 році (А) і реконструйованою, на основі середнього по Україні показника «λ» (Б), поширеністю нарко-токсикоманій

Як і очікувалось, зазначені рейтинги істотно відрізняються один від одного. Так, за зареєстрованими даними (рис. 3 «А»), найбільша поширеність алкоголізму спостерігалась у 2006 році (в порядку зменшення) у Хмельницькій, Луганській і Херсонській областях, а найменша (в порядку збільшення) у Миколаївській області, місті Києві та Автономній республіці Крим.

Водночас, за даними, відкоригованими з урахуванням різних темпів зняття хворих з диспансерного огляду (рис. 3 «Б»), найбільша поширеність алкоголізму в 2006 році була (в порядку зменшення) у Київській, Чернігівській і Хмельницькій областях, а найменша (в порядку збільшення) — у місті Києві, а також у Чернівецькій та Львівській областях.

Аналогічним чином, за зареєстрованими даними (рис. 4 «А»), найбільша поширеність нарко-токсикоманій спостерігалась у 2006 році (в порядку зменшення) у Дніпропетровській області, у місті Києві і у Запорізькій області, а найменша (в порядку збільшення) у Закарпатській, Львівській та Тернопільській областях. Відповідно, за даними, відкоригованими з урахуванням різних темпів зняття хворих з диспансерного огляду (рис. 4 «Б»), найбільша поширеність нарко-токсикоманій у 2006 році була (в порядку зменшення) у Дніпропетровській, Одеській і Миколаївській областях, а найменша (в порядку збільшення) — у Закарпатській, Чернівецькій та Львівській областях.

Наведені розрахунки свідчать про те, що уніфікація критеріїв, що впливають на темп зняття хворих із диспансерного обліку, дозволить усунути викривлення у динаміці обсягів груп диспансерного спостереження і значно підвищить цінність цих даних, як показника поширеності психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання психоактивних речовин в регіонах нашої країни.

У цьому зв’язку запрошуємо обласних наркологів країни, завідувачів профільних кафедр і всіх зацікавлених фахівців надсилати свої пропозиції щодо зазначених критеріїв зняття хворих із диспансерного обліку.

До того ж часу, коли зазначені критерії будуть вироблені, автори цієї статті рекомендують орієнтуватись на середні по Україні контрольні цифри темпу зняття хворих з диспансерного огляду, тим більше, що вони є практично однаковими як для хворих на алкоголізм (8,37%, рис. 1 «А»), так і для хворих на нарко-токсикоманії (8,12%, рис. 2 «А»). Ці цифри є результатом багаторічного спостереження в усіх регіонах країни і тому достовірно відбивають поточну політику держави щодо психоактивних речовин, поточну ефективність лікування і смертність хворих наркологічного профілю, а також інтенсивність міграційних процесів в популяції осіб залежних від алкоголю та наркотиків.

Іншими словами, близько 8% від загальної чисельності диспансерної групи, внаслідок різних причин (одужання, смерть, зміна місця мешкання), мають щороку зніматися з диспансерного обліку.

Корекція динаміки поширення алкоголізму і нарко-токсикоманій, про яку йшлося вище, дозволила переглянути і уточнити результати здійсненого нами раніше [1] математичного описання зазначеної динаміки в адміністративно-територіальних одиницях України за допомогою рівнянь Ферхюльста.

Для кращого розуміння суті популяційно-екологічного підходу до аналізу процесів поширення залежності від психоактивних речовин і одержаних за його допомогою результатів коротко нагадаємо його основні положення.

Розвиток популяції хворих, залежних від психоактивних речовин (алкоголю, наркотиків і т. п.) можна розглядати як окремий випадок розвитку будь-якої популяції. З одного боку, кожний залежний від психоактивних речовин хворий протягом свого життя рекрутує певну кількість неофітів (еквівалент розмноження), з іншого — існують обставини, які обмежують зростання чисельності такої популяції (зусилля держави, спрямовані на профілактику станів залежності, лікування хворих наркологічного профілю, загибель хворих, боротьба з незаконним обігом наркотиків тощо).

Тому для опису процесу поширення залежності від психоактивних речовин може бути використано математичний апарат популяційної екології, а саме рівняння Ферхюльста.

П. Ф. Ферхюльст — бельгійський вчений першої половини XIX століття — показав [5–7], що динаміку розвитку будь-якої популяції в середовищі, яке стримує її ріст, можна описати рівнянням:

Δn = m · n – r · n2,    (2)

де n — поточна чисельність популяції;
Δn — темп зростання популяції при поточній чисельності n;
m та r — розрахункові коефіцієнти.

Рівняння Ферхюльста (2) є типовим квадратним двочленом. Перший член цього рівняння — m · n (мальтузіанський член) описує ріст популяції на самому початку її розвитку, коли вона ще не зустрічає істотного опору з боку середовища (графіки необмеженого мальтузіанського зростання популяції в системах координат «чисельність–приріст» і «час–чисельність» подано на рис. 5). При цьому, коефіцієнт m характеризує внутрішню «енергію росту» популяції, потенціал її розмноження.

Система координат «чисельність–приріст» Система координат «час–чисельність»
Динаміка чисельності популяції в умовах необмеженого зростання (мальтузіанська динаміка) Динаміка чисельності популяції в умовах необмеженого зростання (мальтузіанська динаміка)

Рис. 5. Динаміка чисельності популяції в умовах необмеженого зростання (мальтузіанська динаміка — Δn = m · n). Пояснення в тексті

Другий член рівняння Ферхюльста r · n2 описує опір середовища, який обмежує темп зростання популяції. Саме опір середовища стабілізує чисельність популяції на певному рівні, при цьому динаміка росту популяції в системі координат «чисельність–приріст» приймає вигляд параболи, а в системі координат «час–чисельність» — S-образної характеристичної кривої (рис. 6). При цьому, коефіцієнт r характеризує інтенсивність опору зовнішнього середовища, що стримує збільшення чисельності популяції. Зрозуміло, що екологічна ніша, яку займає популяція, не є безрозмірною. В зазначеній математичній моделі максимальній її ємності (ємність середовища) відповідає точка стабілізації (рис. 6).

Система координат «чисельність–приріст» Система координат «час–чисельність»
Динаміка чисельності популяції в умовах, що стримують її зростання (ферхюльстова динаміка) Динаміка чисельності популяції в умовах, що стримують її зростання (ферхюльстова динаміка)

Рис. 6. Динаміка чисельності популяції в умовах, що стримують її зростання (ферхюльстова динаміка — Δn = m · n – r · n2). Пояснення в тексті

Поточний щорічний приріст кількості хворих розраховувався як різниця поміж поширеністю у поточному році і поширеністю у попередньому році. Якщо поширеність алкоголізму чи нарко-токсикоманій в регіоні на момент підготовки цього огляду продовжувала зростати, ємність середовища розраховувалась на основі рівнянь Ферхюльста (точка стабілізації).

Якщо епідпроцес в регіоні вже вступив в фазу зворотного розвитку, за ємність середовища приймалась реально досягнута максимальна поширеність наркозахворювання. Такий підхід при оцінці загальноукраїнської епідеміології наркохвороб дозволив, зокрема, порівняти «енергії росту» алкоголізму та нарко-токсикоманій. Помітно (рис. 7), що коефіцієнт мальтузіанського члену рівняння при алкоголізмі (m = 0,3921) в 1,6 рази більше, ніж при нарко-токсикоманіях (m = 0,2455).

Алкоголізм Нарко-токсикоманії
Залежність щорічного приросту кількості хворих на алкоголізм від поточної поширеності алкоголізму в Україні протягом 1971 (1976)–2006 рр.

Залежність щорічного приросту кількості хворих на нарко-токсикоманії від поточної поширеності нарко-токсикоманій в Україні протягом 1971 (1976)–2006 рр.

Рівняння апроксимації:
y = –0,0002x2 + 0,3921x – 74,822
Якість апроксимації: R2 = 0,9328
Рівняння апроксимації:
y = –0,0012x2 + 0,2455x – 1,6215
Якість апроксимації: R2 = 0,6954

Рис. 7. Залежність щорічного приросту кількості хворих на алкоголізм (нарко-токсикоманії) від поточної поширеності алкоголізму (нарко-токсикоманій) в Україні протягом 1971 (1976)–2006 рр.

Іншими словами, в умовах сучасної України хворі на нарко-токсикоманію потенційно спроможні подвоювати свою чисельність майже кожні три роки, а хворі на алкоголізм — кожні два роки (рис. 8 «А»). При відсутності зростаючого опору середовища це призвело б до того, що протягом всього тринадцяти років (за багатьма свідченнями, стільки в середньому становить період активної наркотизації чи алкоголізації) чисельність «нарконащадків» одного хворого на нарко-токсикоманію складатиме 14 осіб, а хворого на алкоголізмі — 22 особи (рис. 8 «А»).

А Б
Залежність щорічного приросту кількості хворих на алкоголізм (нарко-токсикоманії) від поточної поширеності алкоголізму (нарко-токсикоманій) в Україні протягом 1971 (1976)–2006 рр. Залежність щорічного приросту кількості хворих на алкоголізм (нарко-токсикоманії) від поточної поширеності алкоголізму (нарко-токсикоманій) в Україні протягом 1971 (1976)–2006 рр.

Рис. 8. Залежність щорічного приросту кількості хворих на алкоголізм (нарко-токсикоманії) від поточної поширеності алкоголізму (нарко-токсикоманій) в Україні протягом 1971 (1976)–2006 рр.

Чим можна пояснити цей парадоксальний, на перший погляд, результат? Адже відомо, що адиктивний потенціал (спроможність викликати залежність) більшості наркотиків істотно вище, ніж адиктивний потенціал алкоголю. Також відомо, що хворі на наркоманію самі активно «рекрутують» у залежність осіб із свого оточення (бо це один із основних їхніх способів «заробити» собі на чергову дозу), а хворі на алкоголізм — майже ні. Єдиним раціональним поясненням цієї ситуації є те, що наркотики і алкоголь мають різний легальний статус. Висока енергія росту популяції хворих на алкоголізм пояснюється вільним продажем алкогольних напоїв, шаленою їхньою рекламою в засобах масової інформації, а також індиферентним ставленням держави до зазначених процесів. До сказаного слід додати, що опір середовища розвитку популяції хворих на нарко-токсикоманію в 6 раз більше, ніж розвитку популяції хворих на алкоголізм (коефіцієнти опору «r» 0,0012 і 0,0002 відповідно), що цілком відповідає існуючим уявленням (досить сказати, що алкоголь — легальна психоактивні речовина, а «вуличні» наркотики — ні).

Данні, одержані шляхом аналізу епідеміологічної ситуації в окремих регіонах України за допомогою рівнянь Ферхюльста (табл. 1), використовувались для подальшого поглибленого аналізу.

Таблиця 1

Показники енергії росту популяцій (коефіцієнт «m» рівняння Ферхюльста), опору середовища (коефіцієнт «r» рівняння Ферхюльста), ємності середовища і якості апроксимації (R2) для алкоголізму і нарко-токсикоманій в окремих адміністративно-територіальних одиницях України

Адміністративно-територіальні одиниці України Алкоголізм Нарко-токсикоманії
Енергія росту популяції (m), умовні одиниці Опір середовища зростанню популяції (r), умовні одиниці Ємність середовища (максимальна поширеність), на 100 тис. нас.) Якість апроксимації (R2), умовні одиниці Енергія росту популяції (m), умовні одиниці Опір середовища зростанню популяції (r), умовні одиниці Ємність середовища (максимальна поширеність), на 100 тис. нас.) Якість апроксимації (R2), умовні одиниці
Україна 0,3921 0,00020 1736,0 0,9328 0,2557 0,00120 168,5 0,5702
АР Крим 0,2357 0,00009 1906,0 0,0720 0,3681 0,00160 182,3 0,6592
Вінницька 0,2665 0,00009 1845,7 0,7817 0,3063 0,00320 82,9 0,8224
Волинська 0,5362 0,00030 1553,0 0,5958 0,2961 0,00250 109,8 0,7178
Дніпропетровська 0,3522 0,00010 1869,0 0,7992 0,1993 0,00040 419,4 0,3448
Донецька 0,4962 0,00020 1786,0 0,7533 0,3149 0,00140 205,4 0,4847
Житомирська 0,5372 0,00020 1835,0 0,3105 0,3225 0,00200 160,0 0,7416
Закарпатська 0,2345 0,00010 1453,0 0,0940 0,8306 0,03660 19,9 0,7567
Запорізька 0,4751 0,00020 1760,0 0,5370 0,3703 0,00120 287,8 0,8255
Івано-Франківська 0,5638 0,00040 1326,0 0,8245 0,2320 0,00320 60,7 0,5148
Київська 0,2365 0,00008 2256,5 0,2885 0,3067 0,00260 101,1 0,5881
Кіровоградська 0,1976 0,00008 1778,0 0,3264 0,2528 0,00130 195,0 0,8380
Луганська 0,7693 0,00040 1783,0 0,5403 0,2873 0,00150 190,0 0,7897
Львівська 0,5391 0,00040 1447,4 0,4676 0,2473 0,00370 54,8 0,2928
Миколаївська 0,6662 0,00030 1697,0 0,7008 0,2420 0,00060 365,7 0,3764
Одеська 0,6129 0,00030 1701,2 0,6554 0,3572 0,00080 361,6 0,7481
Полтавська 0,2871 0,00010 2068,0 0,4640 0,2630 0,00140 155,8 0,5713
Рівненська 0,8527 0,00050 1360,0 0,1643 0,2397 0,00220 110,0 0,4651
Сумська 0,3871 0,00020 1808,0 0,4715 0,3704 0,00360 100,0 0,8375
Тернопільська 0,4892 0,00020 1697,0 0,8301 0,2346 0,00350 66,0 0,4266
Харківська 0,2913 0,00010 2045,0 0,7179 0,3660 0,00450 70,7 0,5297
Херсонська 0,4624 0,00020 2031,0 0,1613 0,3039 0,00140 184,8 0,5552
Хмельницька 0,1978 0,00009 1865,6 0,0607 0,2997 0,00190 142,3 0,5936
Черкаська 0,8085 0,00030 1975,0 0,7040 0,2495 0,00150 149,0 0,5462
Чернівецька 0,7178 0,00050 1210,6 0,7020 0,3956 0,00760 43,4 0,4527
Чернігівська 0,5021 0,00020 2159,0 0,7058 0,2614 0,00130 170,8 0,6104
м. Київ 1,0217 0,00050 1405,0 0,3417 0,3428 0,00100 258,7 0,7960
м. Севастополь 1,2148 0,00050 1505,5 0,1155 0,3488 0,00160 220,0 0,6014

Так, було встановлено, що опір, який чинить середовище розвитку популяцій осіб, залежних від психоактивних речовин в регіонах країни є пропорційним енергії росту зазначених популяцій (рис. 9).

Енергія росту і опір середовища росту популяціям хворих на алкоголізм в регіонах України (рейтинги за показниками енергії росту)

Енергія росту і опір середовища росту популяціям хворих на нарко-токсикоманії в регіонах України (рейтинги за показниками енергії росту)

Рис. 9. Енергія росту і опір середовища росту популяціям хворих на алкоголізм (А) і нарко-токсикоманії (Б) в регіонах України (рейтинги за показниками енергії росту)

Добре помітно, що в рейтингах адміністративно-територіальних одиниць України, складених за показниками енергії росту популяцій хворих на алкоголізм (рис. 9 «А») та нарко-токсикоманії (рис. 9 «Б»), значення опору середовища зменшуються разом із показниками енергії росту. Цей феномен є особливо чітко вираженим в даних, що відносяться до алкоголізму (рис. 9 «А»). Досить сказати, що коефіцієнт кореляції поміж показниками енергії росту і опору середовища росту популяції в разі алкоголізму становить 0,90 (майже функціональна залежність).

Таким чином, в процесах поширення залежності від психоактивних речовин проявляє себе загальний закон природи — сила протидії пропорційна силі дії. Чим енергійніше вторгнення популяції залежних від психоактивних речовин в суспільство, чим більше темпи її зростання на початковому етапі, тим потужнішу реакцію опору з боку цього суспільства вона викликає.

Окрім того, як свідчать результати регресійного аналізу, реакція середовища (суспільства) на розвиток популяції осіб залежних від психоактивних речовин визначається не тільки енергією росту зазначеної популяції, а і видом психоактивної речовини, що є об’єктом зловживання (рис. 10).

Регресійна залежність опору середовища від енергії росту популяцій хворих на алкоголізм і хворих на нарко-токсикоманії в регіонах України

Рис. 10. Регресійна залежність опору середовища від енергії росту популяцій хворих на алкоголізм і хворих на нарко-токсикоманії в регіонах України

Помітно, що збільшення енергії росту популяції хворих на нарко-токсикоманії призводить до значно більш швидкого зростання опору середовища, ніж при збільшення енергії росту популяції хворих на алкоголізм. Одержані регресійні залежності зайвий раз підкреслюють той факт, що сучасне українське суспільство є значно толерантнішим до алкоголізму у порівнянні із нарко-токсикоманіями (що проявляється, зокрема в легальному статусі алкогольних напоїв і нелегальному переважної більшості решти психоактивних речовин). Суспільство реагує на розвиток епідемії останніх значно енергійніше, ніж на епідемію алкоголізму, не дивлячись на те (а може як раз внаслідок того), що поширення алкогольної залежності майже на порядок більше, ніж поширення залежностей від інших психоактивних речовин (за винятком залежності від нікотину, яка в цьому тексті не розглядається).

Виявлені відмінності у реакції суспільства на поширення різних видів залежності, спонукали до більш глибокого вивчення цього питання. З цією метою було досліджено взаємозалежності поміж опором, яке чинить середовищу розвитку популяцій осіб залежних від різних психоактивних речовин, і ємністю середовища для них (в даному випадку — максимальною можливою поширеністю нарко-токсикоманії та алкоголізму у суспільстві при поточних умовах).

За Ферхюльстом, коли чисельність популяції досягає рівня ємності середовища, її подальше зростання зупиняється, тобто щорічний приріст Δn стає рівним нулю і рівняння (2) набуває вигляд: m · n – r · n2 = 0. Його коренями є n1 = 0 (початок росту популяції) і n2 = m / r (максимальна чисельність популяції — ємність середовища для неї). Таким чином, r (опір середовища) є зворотнім по відношенню до nmax (ємність середовища). Як відомо [9], графічним образом зворотних співвідносин є гіпербола (рис. 11).

Схематичне зображення зворотних співвідношень поміж ємністю середовища і опору, який воно чинить розвитку популяції

Рис. 11. Схематичне зображення зворотних співвідношень поміж ємністю середовища і опору, який воно чинить розвитку популяції

Саме тому для математичного опису зазначених епідеміологічних даних використовувались гіперболи (рис. 12).

А Б
Регресійна залежність поміж ємністю середовища і опором, який воно чинить розвитку популяцій хворих на алкоголізм і хворих на нарко-токсикоманії в регіонах України  Регресійна залежність поміж ємністю середовища і опором, який воно чинить розвитку популяцій хворих на алкоголізм і хворих на нарко-токсикоманії в регіонах України

Рис. 12. Регресійна залежність поміж ємністю середовища і опором, який воно чинить розвитку популяцій хворих на алкоголізм і хворих на нарко-токсикоманії, в регіонах України (інші пояснення в тексті)

Наведені графіки дозволяють зробити наступні спостереження.

По-перше — при рівних значеннях опору середовища його ємність для хворих на алкоголізм приблизно в 4 рази більша, ніж для хворих на нарко-токсикоманії (різниця вказана стрілками на рис. 12 «А»). Ця величина (в 4 рази) є кількісною мірою різниці у толерантності суспільства до алкоголізму і до нарко-токсикоманій (про яку вже йшлося вище).

По друге — за своїм відношенням до психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання різних психоактивних речовин регіони України групуються навколо різних «гілок» графіків відповідних регресійних залежностей: відносно алкоголізму — на круто спадаючий, майже вертикальній «гілці», відносно нарко-токсикоманій — на пологій, майже горизонтальній «гілці» (рис. 12 «Б»).

З цього слідує, що реакція популяцій хворих на алкоголізм і хворих на нарко-токсикоманії на тиск з боку суспільства є якісно відмінною. Помітно, що навіть невелике збільшення опору середовища призводить до істотного скорочення його ємності для хворих на алкоголізм, в той час як для хворих на нарко-токсикоманії і велике збільшення опору середовища супроводжується лише незначним зменшенням його ємності для них (рис. 12 «Б»). Із сказаного випливає, що будь-які зусилля, спрямовані на протидію епідемії алкоголізму, є відносно ефективнішими, ніж зусилля, спрямовані на протидію епідемії нарко-токсикоманій.

Можливо, зазначена різниця у відносній ефективності зусиль, про яку йдеться, є прямим наслідком значної (майже на порядок) різниці в поширеності алкоголізму і наркоманій. Для пояснення цього положення доречно скористатись аналогією із очищенням, наприклад, води. Зусилля (і витрати) заради досягнення кожного наступного ступеню її чистоти більше, ніж попереднього. Від грубого бруду можна позбавитись простою фільтрацією, а от для одержання хімічно чистої води, вільної від будь-яких домішок, потрібні дуже серйозні зусилля, оскільки в останньому випадку йдеться про «охоту» за окремими молекулами забруднюючих сторонніх речовин. Таким чином, відносна ефективність процесу очистки (в перерахунку на масу вилучених домішок) неухильно падає, а витрати на процес так само неухильно зростають.

Це лише припущення, але очевидно, що відносна ефективність заходів щодо протидії поширенню залежностей від психоактивних речовин (за критерієм скорочення ємності середовища для них) буде максимально ефективною відносно найбільш поширених їхніх видів (алкоголізм, тютюнопаління). Саме на цих напрямках засоби протидії і профілактики будуть давати найбільшу віддачу.

Із поданих графіків (рис. 12 «Б»), випливає також цікавий парадокс, суть якого в тому, що зменшення опору суспільства нарко-токсикоманіям (наприклад, через часткову легалізацію наркотичних речовин внаслідок впровадження програм замісної терапії) збільшить ємність середовища для них, але водночас зробить їх більш чутливими для профілактичних впливів, тобто — більш контрольованими. Але чи потрібна ця контрольованість ціною збільшення поширеності?

Не менш цікавим постає взаємозв’язок поміж ємністю середовища і енергією росту популяцій хворих на алкоголізм та хворих на нарко-токсикоманії в регіонах України (рис. 13).

Регресійна залежність поміж ємністю середовища і енергією росту популяцій хворих на алкоголізм та хворих на нарко-токсикоманії в регіонах України

Рис. 13. Регресійна залежність поміж ємністю середовища і енергією росту популяцій хворих на алкоголізм та хворих на нарко-токсикоманії в регіонах України (інші пояснення в тексті)

Відстеження цих взаємозв’язків виявило нетривіальну регресійну залежність — чим більше енергія росту популяції хворих на алкоголізм або на нарко-токсикоманії в тому чи іншому регіоні країни, тим менше ємність середовища для них. Іншими словами, чим різкіше початок епідемії залежності від психоактивних речовин (чим більше темп зростання популяції хворих в першій її фазі), тим енергійніше протидія суспільства. Можливе пояснення цього феномену полягає в тому, що при повільному старті епідемії наркохвороб суспільство встигає адаптуватися і стати терпимим до неї, що сприяє подальшому розповсюдженню алкоголізму та нарко-токсикоманій.

Для ілюстрації цього положення розглянемо ситуацію в регіонах з найменшою (Дніпропетровська область, m = 0,1993) і з найбільшою (Закарпатська область, m = 0,8306) енергією росту нарко-токсикоманій (рис. 14).

Енергія росту і ємність середовища для популяції хворих на нарко-токсикоманії в Закарпатській і Дніпропетровській областях

Рис. 14. Енергія росту і ємність середовища для популяції хворих на нарко-токсикоманії в Закарпатській і Дніпропетровській областях (інші пояснення в тексті)

Дотичні до графіків рівнянь Ферхюльста, що апроксимують динаміку епідемій в зазначених регіонах, наглядно показують, наскільки різкіше стартувала епідемія нарко-токсикоманій в Закарпатській області у порівнянні із Дніпропетровською областю. Висока енергія росту популяції хворих на нарко-токсикоманії в Закарпатській області викликала потужний опір суспільства, в той час як в Дніпропетровській області поширення епідемії було відносно повільнішим і опір суспільства був істотно меншим. В результаті ємність середовища для популяції хворих на нарко-токсикоманії в Дніпропетровській області виявилась майже в 20 (!) разів більшою, ніж в Закарпатській області.

Підводячи підсумки цьому розділу аналітичного розділу, слід сказати про те, що ємність середовища для популяції осіб, залежних від психоактивних речовин, цілком визначається співвідношенням енергії росту популяції і опором середовища (рис. 15).

Ємність середовища і співвідношення енергії росту та опору середовища (співвідношення «m/r») для популяції хворих на алкоголізм і нарко-токсикоманії в регіонах України

Рис. 15. Ємність середовища і співвідношення енергії росту та опору середовища (співвідношення «m/r») для популяції хворих на алкоголізм і нарко-токсикоманії в регіонах України (інші пояснення в тексті)

На рис. 15 добре помітно, що області України в системі координат «ємність середовища — співвідношення m/r» компактно розмістилися навколо відповідних графіків регресії, причому самі графіки регресії для популяції залежних від нарко-токсикоманій і алкоголізму практично співпадають, що вказує на універсальний характер визначеної закономірності, на її незалежність від типу психоактивної речовини, що є об’єктом зловживання.

Висновки

  1. Показники темпів зняття хворих наркологічного профілю з диспансерного обліку протягом останніх років істотно відрізнялись в різних регіонах України (області з мінімальними значеннями цього показника відрізнялись від областей з його максимальними значеннями для хворих на алкоголізм більше ніж в 2 рази, а для хворих на нарко-токсикоманії — майже в 9 разів). Ця обставина унеможливлює безпосереднє використання розміру диспансерної групи, як показника поширеності наркохвороб для порівняльного аналізу регіонів країни.
  2. Зазначений порівняльний аналіз може бути здійснено після нормування динаміки чисельності диспансерної групи за усередненими (за всіма регіонами країні) показниками темпів зняття з диспансерного обліку. Для того, щоб уникнути цієї вимушеної процедури, необхідно виробити спільні для всієї служби критерії зняття хворих з диспансерного огляду. До того ж часу, коли зазначені критерії будуть вироблені, слід орієнтуватись на середню по Україні контрольну цифру, що склалась історично — близько 8% від загальної чисельності диспансерної групи, внаслідок різних причин (одужання, смерть, зміна місця мешкання), мають щороку зніматися з диспансерного обліку.
  3. В результаті аналізу загальноукраїнської динаміки поширення наркохвороб в межах популяційно-екологічного підходу з використанням рівнянь Ферхюльста показано, що опір середовища (суспільства) росту популяції хворих на алкоголізм в 6 разів менше, ніж росту популяції хворих на нарко-токсикоманії (коефіцієнти «r» 0,0002 і 0,0012 відповідно), а енергія росту, навпаки, в 1,6 рази більше (коефіцієнти «m» 0,3921 і 0,2455 відповідно), що є прямим наслідком легального статуту алкоголю і нелегального «вуличних» наркотиків.
  4. Опір, який чинить середовище розвитку популяцій осіб залежних від психоактивних речовин в регіонах країни, є пропорційним енергії росту зазначених популяцій. Чим енергійніше вторгнення популяції залежних від психоактивних речовин в суспільство, чим більше темпи її зростання на початковому етапі, тим потужнішу реакцію опору з боку цього суспільства вона викликає. При цьому, збільшення енергії росту популяції хворих на нарко-токсикоманії призводить до значно більш швидкого зростання опору середовища, ніж при збільшенні енергії росту популяції хворих на алкоголізм.
  5. Реакції популяцій хворих на алкоголізм і хворих на нарко-токсикоманії на опір середовища (тиск з боку суспільства) є якісно відмінними. Навіть невелике збільшення опору середовища призводить до істотного скорочення його ємності для хворих на алкоголізм, в той час як для хворих на нарко-токсикоманії і велике збільшення опору середовища супроводжується лише незначним зменшенням його ємності для них. Тому для одержання максимальної ефективності від витрачених на протидію розповсюдженню наркохвороб грошей, їх треба спрямовувати на протидію найбільш поширеним видам залежності: алкоголізму і тютюнопаління.
  6. З рівнянь регресії, що описують співвідношення поміж опором середовища і його ємністю для популяцій наркохворих в регіонах України, слідує, що зменшення опору суспільства нарко-токсикоманіям (наприклад, через часткову легалізацію наркотичних речовин внаслідок впровадження програм замісної терапії) збільшить ємність середовища для них, але водночас зробить їх більш чутливими для профілактичних впливів, тобто — більш контрольованими, чого прагнуть прихильники зазначеної легалізації. Але, чи потрібна ця контрольованість ціною збільшення поширеності?
  7. Показано, що чим більше енергія росту популяції хворих наркологічного профілю в тому чи іншому регіоні країни, тим меншою виявиться ємність середовища для них. Іншими словами, чим різкіше початок епідемії залежності від психоактивних речовин (чим більше темп зростання популяції хворих в першій її фазі), тим енергійніше протидія суспільства. Можливо, при повільному старті епідемії наркохвороб суспільство встигає адаптуватися і стати терпимим до неї, що сприяє подальшому розповсюдженню алкоголізму та нарко-токсикоманій, а при швидкому — ні.

Література

  1. Лінський І. В., Голубчиков М. В., Мінко О. І., Первомайський Е. Б., Дьяченко Л. І., Петриченко О. О., Мінко О. О. Актуальні тенденції поширення залежності від психоактивних речовин в Україні: Щорічний аналітичний огляд. — Харків, 2006. — Вип. 3. — 46 с.
  2. Наркологическая помощь населению УССР в 1971 (1972–1990) г. Сборник. — Харьков, 1972 (1973–1991).
  3. Показники здоров’я населення та використання ресурсів охорони здоров’я в Україні за 1991 (1992–2006) рік: Збірник МОЗ. — Київ, 1992 (1993–2007).
  4. Ремизов А. Н. Курс физики и кибернетики для медицинских институтов. — М.: Высшая школа, 1982. — 607 с.
  5. Verhulst P. F. Notice sur la loi que la population suit dans son accroissement // Correspondence mathématique et physique publiée par A. Quételet. — Brussels, 1838.
  6. Verhulst P. F. Recherches mathématiques sur la loi d’accroissement de la population // Nouveaux Mémoires de l’Académie Royale des Sciences et Belles Lettres de Bruxelles. — 1845.
  7. Verhulst P. F. Deuxième mémoire sur la loi d’accroissement de la population // Nouveaux Mémoires de l’Académie des Sciences et Belles Lettres de Bruxelles. — 1847.
  8. Лапач С. Н., Чубенко А. В., Бабич П. Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel. — Киев: Морион, 2000. — 320 с.
  9. Ефимов Н. В. Краткий курс аналитической геометрии. — Физматлит: Лаборатория базовых знаний, 2003. — 240 с.


© «Новости украинской психиатрии», 2009
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211