НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КЛІНІКО-АНАМНЕСТИЧНИХ ДАНИХ У ХВОРИХ НА СОМАТОФОРМНУ ВЕГЕТАТИВНУ ДИСФУНКЦІЮ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ ТА НЕВРОТИЧНІ РОЗЛАДИ

О. В. Скринник

* Публікується за виданням:
Скринник О. В. Порівняльний аналіз клініко-анамнестичних даних у хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення та невротичні розлади // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. — 2007. — Т. 7, вип. 4. — С. 146–150.

Вступ

Сьогодні на фоні значних змін в умовах існування людини (погіршення екології, зростання обсягів інформації, підвищення рівня соціального стресу, збільшення вимог до особистості від суспільства) спостерігається патоморфоз психічних захворювань. Серед його основних ознак можна назвати зростання кількості хворих з соматичними скаргами, які не мають під собою органічного ґрунту [2]. Ці пацієнти складають до 25% всіх хворих загальносоматичної практики та забирають до 20% всіх коштів, що витрачаються на охорону здоров’я [4].

У публікаціях одного з сучасних провідних спеціалістів з функціональних гастроентерологічних розладів D. Drossman (1999) велика увага приділяється особливостям особистості, порушенням настрою та іншим рисам, що відрізняють пацієнтів з соматоформними розладами від здорових людей, але автор зазначає, що подібна симптоматика часто зустрічаються у хворих на інші психічні розлади [5]. На думку В. В. Марилова зі співавторами (2005), гетерогенність соматоформних розладів зумовлює диференційований підхід до терапії даної патології [1]. Але, незважаючи на велику кількість публікацій, присвячених клініко-психопатологічній структурі соматоформних розладів органів травлення, до сьогодні залишаються недостатньо вивченими механізми їх виникнення. Дослідженню цієї проблеми може допомогти вивчення клініко-анамнестичних особливостей соматоформної вегетативної дисфункції органів травлення у порівнянні з невротичними розладами, що не мають ознак соматизації.

Мета дослідження

Метою нашого дослідження є визначення ролі в патогенезі соматоформної вегетативної дисфункції органів травлення клініко-анамнестичних та психопатологічни[ особливостей хворих на дану патологію. У зв’язку з цим була поставлена задача — вивчити клініко-анамнестичні та клініко-психопатологічні особливості розвитку психопатології соматоформних розладів органів травлення у порівнянні з іншими найбільш поширеними невротичними розладами. Об’єктом дослідження була соматоформна вегетативна дисфункція органів травлення та інші невротичні розлади; предметом — клініко-анамнестичні особливості у хворих з даними розладами.

Матеріали та методи дослідження

Дослідження проведено на 92 хворих з соматоформними розладами органів травлення (соматоформна вегетативна дисфункція верхнього та нижнього відділу шлунково-кишкового тракту — F45.31 та F45.32 за МКХ-10 відповідно) — група 1. Серед них 82 пацієнта знаходилися на обстеженні та лікуванні у відділенні гастроентерології Інституту терапії АМН України та 10 хворих — у відділі клінічної, соціальної та дитячої психіатрії Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України у період з 2004 по 2006 роки. Особлива увага приділялася диференціальній діагностиці цих розладів з атиповою соматизованою депресією. В якості критерію вилучення були використані, перш за все, клінічні прояви захворювання. Відомо, що клінічна картина соматоформної вегетативної дисфункції складається з чіткого залучення вегетативної нервової системи та додаткових суб’єктивних скарг хворого на розлади травлення, які провокуються емоційними стресами. Їм не притаманна періодичність, як добова, так і сезонна. При соматизованій депресії, напроти, симптоми не мають чіткої локалізації, характерна періодичність перебігу.

В якості групи порівняння було взято 40 хворих на інші невротичні розлади (20 хворих на інші тривожні розлади — F41 за МКХ-10; 9 пацієнтів з реакцією на важкий стрес та порушення адаптації — F43 за МКХ-10; 7 хворих на дисоціативні розлади — F44 за МКХ-10; по 2 пацієнти з тривожно-фобічним розладом — F40 та неврастенією — F48.0 за МКХ-10) — група 2. Всі хворі знаходилися на обстеженні та лікуванні у відділі клінічної, соціальної та дитячої психіатрії Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України у період з 2003 по 2007 роки.

Обстежені пацієнти були особами працездатного віку — від 18 до 57 років (середній вік 37,5±19,5 років), серед них було 75 жінок та 57 чоловіків (співвідношення 1,32:1). За соціальним станом та освітою групи були гомогенні. Освітній рівень вибірки виявився відносно високим — 44,7% (59 хворих) мали середню та середню спеціальну освіту і 43,18% (57 хворих) — вищу. До 10 років професійного стажу мали 32 хворих (24,24%), від 10 до 29 років — 43 хворих (32,57%), більше ніж 30 років — 34 хворих (25,75%), на пенсії перебувало 15 хворих (11,36%). 69 хворих (52,27%) мали свою сім’ю (офіційний чи цивільний шлюб), 27 пацієнтів (20,45%) були неодружені, 35 хворих (26,51%) були розлученими або овдовіли. Всі пацієнти дали інформовану згоду на участь в дослідженні. До дослідження не включалися хворі на важку супутню соматичну, неврологічну або психічну патологію.

Основними методами дослідження були клініко-анамнестичний та клініко-психопатологічний. Вивчення тривожної та депресивної симптоматики проводилося за допомогою шкали Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS) [3]. Для визначення рівня алекситимії була використана шкала Toronto Alexithymia Scale (TAS) [3].

Дослідження проводилось в рамках науково-дослідних робіт «Розробити диференційовано-діагностичні критерії перебігу біполярного афективного розладу та уніфікувати схеми лікування хворих» (шифр АМН.БА.6.06, номер держреєстрації 0103U001309) та «Науково обґрунтувати диференціально-діагностичні критерії депресивних розладів у хворих, що знаходяться на лікуванні у загальносоматичних стаціонарах та розробити принципи їх терапії» (шифр ПР ЗН.1.03, номер держреєстрації 0106U002005), що виконувалися в Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України в 2003–2006 рр. за Міжгалузевою комплексною програмою «Здоров’я нації».

Результати та їх обговорення

Клініко-анамнестичне дослідження проводилося шляхом порівняння двох груп — хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення (група 1) та інші невротичні розлади (група 2).

Аналізуючи скарги обстежених хворих, необхідно відзначити їх неоднорідність в обох групах. Всіх хворих на соматоформні розлади непокоїли порушення травлення. В якості додаткових скарг у 53,26% із них (49 пацієнтів) мали місце головний біль або підвищена втомлюваність. 34,78% (32 пацієнта) відмічали порушення сну, але всі вони пояснювали цей феномен через розлади травлення (сильний біль у животі або явища метеоризму у нічні часи, необхідність додаткових відвідувань туалету через понос, тощо). Під час першої зустрічі з психіатром жоден з пацієнтів не вважав себе психічно хворим. Але протягом бесіди з’ясовувалося, що пацієнтів турбує зниження настрою, тривога, страхи, дратівливість тощо.

В той же час, у хворих другої групи на перший план в їх скаргах виступали тривога (95,00% — 38 хворих), зниження настрою (85,00% — 34 хворих), дратівливість (54,63% — 21 хворий), порушення сну (72,50% — 29 хворих). Вони активно пред’являли ці скарги та погоджувалися з можливістю наявності у себе психічного розладу — «депресії».

В якості фактора, який спровокував початок захворювання, 97,83% пацієнтів (90 досліджених) першої групи та всі хворі другої групи назвали психотравму. Аналізуючи структуру психотравмуючих ситуацій (табл. 1), можна дійти до висновку про схожість розподілу хворих за характером ситуації. Єдиною статистично достовірною різницею між двома групами була питома вага в кожній з них хворих, що перенесли кілька психотравм (15 хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення — 16,30% та 14 пацієнтів з невротичними розладами — 35,00%, p < 0,05).

Таблиця 1

Розподіл хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення та невротичні розлади за характером психотравмуючої ситуації

Характер психотравмуючої ситуації Хворі на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення
(n = 92)
Хворі на невротичні розлади
(n = 40)
Кількість хворих % Кількість хворих %
Смерть або невиліковна хвороба близької людини 13 14,13 7 17,50
Сімейні конфлікти (конфлікти з подружжям, розлучення, конфлікти з дітьми або батьками) 26 28,26 12 30,00
Конфліктна ситуація на роботі 35 38,04 16 40,00
Сексуальні проблеми 19 20,65 8 20,00
Втрата майна 12 13,04 6 15,00
Переїзд у інше місто 4 4,35 2 5,00
Фізичне перевантаження 6 6,52 3 7,50
Відсутність психотравмуючої ситуації на початку захворювання 2 2,17
Наявність кількох психотравмуючих ситуацій 15 16,30 14 35,00

Перед звертанням до лікаря хворі обох груп прагнули отримати яку-небудь медичну допомогу протягом перших місяців розвитку захворювання: хворі на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення зверталися, в першу чергу, до лікарів-терапевтів та гастроентерологів, хворі другої групи — до лікарів-невропатологів. Середня тривалість спостереження у гастроентерологів в першій групі — 5,0±2,5 років, у невропатологів у другій групі складала 3,5±1,5 роки. Хворі на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення, за їх словами, ретельно дотримувалися рекомендацій лікарів, виконували всі їх призначення. Однак вони негативно ставилися до застосування під час лікування транквілізаторів, антидепресантів і відмовлялися або швидко призупиняли запропоновану седативну терапію. Це траплялося через те, що хворі були впевненні у органічній гастроентерологічній природі свого захворювання і не визнавали необхідності додавання психотропних засобів. Але нерідко до традиційних методів лікування вони приєднували «необхідну», на їх думку, дієту, вживали тільки малокалорійну, або низьковуглеводну, або знежирену їжу, спеціально обробляли продукти тощо. Деякі з них навіть на тривалий час відмовлялися від їжі, говорячи про те, що вона «провокує» погіршання стану. Подібне обмеження у прийомі їжі нагадувало прагнення хворих на невротичні розлади уникнути ситуації, яка провокує підвищення тривоги або депресії. Хворі другої групи ретельно дотримувалися всіх призначень, зроблених лікарем, але на початку лікування прагнули залишити ліки, як тільки їм становилось краще.

Порівняльний аналіз показав різницю у спадковому анамнезі. Обтяженість спадковості такими нервово-психічними хворобами, як неврози, реактивні депресії та психози була вища у другій групі (45,00% — 18 хворих порівняно з 26,09% — 24 хворих, p < 0,05). В той же час алкоголізм, органічні захворювання головного мозку зустрічалися однаково у двох групах (22,08% — 24 хворих у першій та 25,00% — 10 хворих у другій, p > 0,05). Щодо соматичної патології, то у хворих з соматоформною патологією на першому місці була патологія органів травлення, включаючи онкологічні захворювання (у 67 пацієнтів — 72,83%). У другій групі найчастіше в сімейному анамнезі зустрічалася патологія серцево-судинної системи (у 24 пацієнтів — 60,00%).

Аналізуючи склад батьківської сім’ї, можна було побачити, що близько третини хворих обох груп виховувалися без одного з батьків (33,69% — 31 хворий першої групи та 30,00% — 12 пацієнтів другої групи, p > 0,05). Зазвичай формування неповної родини було пов’язано з розлученням батьків, рідше смертю одного з них, ще рідше дитину виховувала мати-одиначка. В групі хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення, порівняно з другою групою, частіше зустрічалась неповна сім’я з відсутністю батька (23,91% — 22 хворих та 12,5% — 5 хворих відповідно, p < 0,05). Співвідношення наявності сімейних конфліктів у батьківській родині було в обох групах практично рівним (48,91% — 45 хворих першої групи та 52,50% — 21 пацієнт другої групи, p > 0,05). Вивчаючи внутрішньосімейні відносини, можна було відмітити, що у значної кількості хворих першої групи відношення з боку одного з батьків було пестливим. Особлива увага приділялася прийому їжі, її кількісному та якісному складу. 52,17% хворих цієї групи (48 обстежених) відмічали «культ їжі у батьківському домі». Щодо хворих другої групи, то найчастіше зустрічалося два типі виховання: так званні «емоційне відторгнення дитини» (37,50% — 15 хворих) та гіперопіка (22,5% — 9 хворих).

Також був проведений порівняльний аналіз показників, які були отримані при обстежені обох груп за допомогою шкал HADS та TAS. Його результати наведені у табл. 2.

Таблиця 2

Порівняння результатів шкал HADS та TAS у хворих на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення й хворих на невротичні розлади

Показник Середній бал за шкалою депресії HADS,
M±m
Середній бал за шкалою тривоги HADS,
M±m
Середній бал за шкалою TAS,
M±m
Хворі на соматоформну вегетативну дисфункцію органів травлення (n = 92) 17,5±0,50 14,5±0,50 70,98±3,02
Хворі на невротичні розлади (n = 40) 16,5±1,50 19,50±0,50 35,55±5,45

Основуючись на отриманих даних, можна зробити висновок, що хворі обох груп мають близькі показники депресії за шкалою HADS: 14,5±0,50 балів в першій групі та 19,5±1,50 в другій групі (p > 0,05). Хворі другої групи мають достовірно вищий показник за шкалою тривоги по HADS: 17,5±0,50 балів в першій групі та 16,5±1,50 балів в другій групі (p < 0,05). Середні показники алекситимії, напроти, значно вищі у першій групі у порівнянні з другою — 70,98± 3,02 та 35,55± 5,45 балів відповідно (p < 0,05).

Таким чином, порівнюючи дві групи хворих (пацієнти з соматоформною вегетативною дисфункцією органів травлення та пацієнти із іншими невротичними розладами), з’ясовано, що незважаючи на різницю у клінічній картині, хворі обох груп мали в анамнезі схожі за характером психотравмуючі ситуації. Також не було виявлено жодної специфічної психотравми, яка могла б безпосередньо сприяти запуску процесу соматизації. Враховуючи те, що кількість хворих з кількома психотрамуючими ситуаціями була більша у другій групі, можна вважати, що пацієнти з соматоформною вегетативною дисфункцією менш стійки до стресу. Хворих обох груп об’єднує прагнення уникнути факторів, які, на їх погляд, погіршують стан. Так, хворі на соматоформну вегетативну дисфункцію дотримують строгої дієти, виключаючи їжу, яка на їх думку, провокує біль або диспепсію. А хворі на невротичні розлади намагаються уникати додаткових психотравмуючих ситуацій. Аналізуючи сімейний анамнез, можна побачити різницю між двома групами — хворі на соматоформні розлади мають обтяжену спадковість з соматичних хвороб, особливо шлунково-кишкового тракту, а хворі на невротичні розлади мають в анамнезі більше родичів з психічним розладами (67 пацієнтів — 72,83% серед хворих на соматоформні розлади органів травлення мали родичів, що страждали на гастроентерологічну патологію, у 45,00% — 18 хворих на невротичні розлади без ознак соматизації сімейний анамнез був обтяжений нервово-психічними хворобами). Також різнилися і стилі виховання у батьківських сім’ях — у хворих на соматоформні розлади спостерігалися таки явища, як «гіперопіка» та «культ їжі» (52,17% хворих — 48 обстежених), тоді як в групі з невротичними розладами без ознак соматизації найпоширенішими були «емоційне відторгнення дитини» (37,50% — 15 хворих) та «гіпоопіка» (22,5% — 9 хворих). За даними квантифікованих шкал, рівень депресії у двох групах статистично не відрізняється (17,5 та 16,5 балів відповідно, p > 0,05), тоді як тривога була значно сильніша у хворих на невротичні розлади без ознак соматизації (19,5 бали проти 14,5 у хворих на соматоформні розлади, p < 0,05), а рівень алекситимії, навпаки, вищий у першій групі (70,98 балів за шкалою TAS проти 35,55 балів, p < 0,05).

Висновки

Таким чином, у хворих обох груп було виявлено схожість психотравмуючих ситуацій, яки могли стати причиною початку захворювання. Враховуючи значну різницю у скаргах та клінічній симптоматиці, з’ясовано, що не зовнішні чинники (такі, як характер психотравмуючої ситуації), а внутрішні особистісні фактори відіграють значну роль у процесах соматизації захворювання. Серед них можна назвати обтяженість сімейного анамнезу на захворювання органів травлення, виховання в умовах «гіперопіки» та «культу їжі» у сім’ї. В порівнянні з хворими, що страждають на невротичні розлади без ознак соматизації, пацієнти з соматоформною патологією органів травлення мають однаковий рівень депресії та значно вищі показники алекситимії. Це підтверджує теорію про те, що неможливість адекватно вербалізувати свої емоції призводить до їх трансформації у соматичні симптоми, тобто до соматизації. Показники ж тривоги у групі з соматоформною вегетативною дисфункцією органів травлення були нижчі за групу порівняння, це явище потребує додаткового поглибленого вивчення. В цілому, дезагравація свого психічного стану, невизнання «психічних проблем» є типовими ознаками для хворих на соматоформні розлади органів травлення. Саме ці риси потребують ретельної уваги при клінічній діагностиці даного стану та призначенні специфічної для даних хворих психотерапії, яка була б спрямована на викриття прихованих емоційних та психологічних проблем.

Подальше вивчення даної проблеми треба проводити шляхом глибокого аналізу зв’язку клініко-анамнестичних даних з характером перебігу захворювання у хворих з соматоформною вегетативною дисфункцією органів травлення, це допомогло б робити більш точні довготривалі прогнози щодо ефективності лікування даної патології.

Література

  1. Марилов В. В., Орестова Т. Ю., Марилова Т. Ю. Психопатологические варианты синдрома раздражённой толстой кишки // Журнал неврологии и психиатрии им. С. С. Корсакова. — 2005. — Т. 105, № 6. — С. 64–65.
  2. Михайлов Б. В., Сарвир И. Н., Баженов А. С., Филык В. С. Современное состояние проблемы соматоформных расстройств [Электронный ресурс] // Новости украинской психиатрии. — Харьков, 2002. — Режим доступа: http://www.psychiatry.ua/articles/paper021.htm.
  3. Подкорытов В. С., Чайка Ю. Ю. Депрессии. Современная терапия: Руководство для врачей. — Харьков: Торнадо, 2003. — 352 с.
  4. Попов Ю. В., Вид В. Д. Современная клиническая психиатрия. — М.: Экспертное бюро-М, 1997. — 496 с.
  5. Drossman D., Creed F., Olden K., Svedlund J., Toner B., Whitehead W. Psychological aspects of the functional gastrointestinal disorders // Gut. — 1999. — Vol. 45. — P. 25–30.


© «Новости украинской психиатрии», 2009
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211