НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

АКТУАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПОШИРЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН В УКРАЇНІ

Щорічний аналітичний огляд
Випуск 4

І. В. Лінський, М. В. Голубчиков, О. І. Мінко, Е. Б. Первомайський, Л. І. Дьяченко, О. О. Петриченко, О. О. Мінко

* Публікується за виданням:
Лінський І. В., Голубчиков М. В., Мінко О. І., Первомайський Е. Б., Дьяченко Л. І., Петриченко О. О., Мінко О. О. Актуальні тенденції поширення залежності від психоактивних речовин в Україні: Щорічний аналітичний огляд. — Харків, 2007. — Вип. 4. — 52 с.

  1. Особливості процесу зняття хворих з наркологічного диспансерного обліку і їхній вплив на зареєстровану поширеність алкоголізму та нарко-токсикоманій в регіонах України
  2. Поширення залежності від алкоголю та наркотиків з точки зору популяційної екології: нові результати і висновки
  3. Динаміка поширення ВІЛ-інфекції серед споживачів ін’єкційних наркотиків і серед решти населення з точки зору популяційної екології
  4. Висновки
  5. Перелік посилань

1. Особливості процесу зняття хворих з наркологічного диспансерного обліку і їхній вплив на зареєстровану поширеність алкоголізму та нарко-токсикоманій в регіонах України

В 3-му випуску аналітичного огляду [1] нами було показано, що політика наркологічної служби країни відносно тривалості перебування хворих на диспансерному обліку істотно залежить від поточної захворюваності. Було встановлено, що зменшення зареєстрованої захворюваності на алкоголізм, або на нарко-токсикоманії супроводжувалось збільшенням зазначеної тривалості і навпаки.

Зрозуміло, що така політика, спрямована на підтримання відносно стабільної чисельності диспансерної групи, істотно викривлює динаміку зареєстрованої поширеності розладів внаслідок вживання психоактивних речовин. Цей феномен, описаний на загальнодержавному рівні, як можна припустити, складається із відповідних феноменів, що мають місце на рівні регіональному. Ось чому предметом розгляду цього випуску аналітичного огляду стали регіональні особливості процесу зняття хворих з наркологічного диспансерного обліку і їхній вплив на зареєстровану поширеність алкоголізму та нарко-токсикоманій в окремих адміністративно-територіальних одиницях країни.

Необхідну інформацію щодо процесу зняття хворих з наркологічного диспансерного обліку одержували на основі аналізу даних офіційної медичної статистики [2, 3] розрахунковим шляхом.

Як і в торішньому аналітичному огляді [1], абсолютна кількість хворих, яких було знято протягом року з диспансерного обліку, розраховувалась за формулою: «поширеність минулого року» + «захворюваність поточного року» – «поширеність поточного року». На основі цієї абсолютної величини розраховувався відносний показник зняття хворих з диспансерного обліку (показник «λ») за формулою: «абсолютна кількість хворих, знятих з диспансерного обліку у поточному році» / «поширеність поточного року». Для одержання уявлення про середній термін перебування хворих на диспансерному обліку в різних регіонах країни, на основі показника «λ» визначався період «напіврозпаду» когорт диспансерних груп, який є повним еквівалентом періоду напіврозпаду радіоактивних елементів у ядерній фізиці. За своєю суттю цей параметр є періодом часу, за який чисельність певної підгрупи хворих (когорти), що потрапила на диспансерний наркологічний облік в певному році, зменшиться наполовину.

Період «напіврозпаду» когорт диспансерних груп розраховувався за формулою [4]:

T1/2 = ln2 / λ = 0,693 / λ,   (1)

де ln 2 — натуральний логарифм двійки, а
λ — відносний показник зняття хворих з диспансерного обліку (еквівалент постійної розпаду в ядерній фізиці).

Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за усередненими за 1994–2006 рр. показниками «λ», вираженими у відсотках до поточної поширеності, і за відповідними ним періодами «напіврозпаду» когорт диспансерних груп хворих на алкоголізм та хворих на нарко-токсикоманії подано на рис. 1 і 2.

Добре помітно, що усереднені за останні тринадцять років показники «λ» істотно відрізняються один від одного в різних адміністративно-територіальних одиницях країни. Так, наприклад, мінімальний в рейтингу (рис. 1 «А») щорічний усереднений темп зняття з диспансерного обліку хворих на алкоголізм (Чернівецька область — 6,08% від поточної чисельності відповідної диспансерної групи) в 2,07 рази менше максимального (м. Севастополь — 12,61%). Ще більша різниця спостерігається поміж адміністративно-територіальними одиницями країни за показниками зняття з диспансерного огляду хворих на нарко-токсикоманії: мінімальне в рейтингу (рис. 2 «А») значення цього показника (Волинська область — 1,61%) в 8,84 (!) рази менше максимального (Тернопільська область — 14,24%).

Такі величезні відмінності у темпах зняття хворих з диспансерного обліку супроводжуються вражаючою різницею у термінах перебування пацієнтів на ньому. Так, період «напіврозпаду» когорт диспансерних груп хворих на алкоголізм коливається від 5,49 років (м. Севастополь) до 11,39 років (Чернівецька область) (рис. 1 «Б»), а хворих на нарко-токсикоманії — від 4,87 років (Тернопільська область), до 43,13 (!) років (Волинська область, рис. 2 «Б»).

Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за усередненими (1994–2006 рр.) показниками «лямбда» в областях України

Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за періодами «напіврозпаду» когорт диспансерних груп хворих на алкоголізм в областях України

Рис. 1. Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за усередненими (1994–2006 рр.) показниками «λ» (А) і відповідними ним періодами «напіврозпаду» когорт диспансерних груп хворих на алкоголізм (Б) в областях України

Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за усередненими (1994–2006 рр.) показниками «лямбда» в областях України

Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за періодами «напіврозпаду» когорт диспансерних груп хворих на нарко-токсикоманії в областях України

Рис. 2. Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за усередненими (1994–2006 рр.) показниками «λ» (А) і відповідними ним періодами «напіврозпаду» когорт диспансерних груп хворих на нарко-токсикоманії (Б) в областях України

В останньому випадку йдеться, практично, про «довічний» диспансерний облік хворих на нарко-токсикоманію.

Зрозуміло, що описані вище розбіжності серед регіонів країни в політиці щодо утримання хворих на диспансерному обліку не можуть не впливати на загальний обсяг диспансерної групи (зареєстровану поширеність хвороб, про які йдеться). Чим довше кожний хворий знаходиться на диспансерному обліку, тим більше загальна чисельність диспансерної групи і навпаки.

Щоб усунути пов’язані із цим «різнобоєм» викривлення чисельності диспансерних груп, нами було здійснено реконструкцію динаміки поширеності психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання психоактивних речовин в адміністративно-територіальних одиницях України на основі єдиних відносних показників зняття хворих з диспансерного обліку. В умовах відсутності інших обґрунтованих критеріїв, як такі єдині показники, були обрані середні для всієї країни значення показників «λ»: для алкоголізму — 8,37% (рис. 1 «А») і для нарко-токсикоманій — 8,12% (рис. 2 «А»).

Реконструкція нормованої (за єдиними темпами зняття хворих з диспансерного обліку) чисельності диспансерних груп (зареєстрованої поширеності відповідних розладів) здійснювалась за наступною формулою: «реконструйована поширеність в поточному році» = («поширеність в минулому році» + «захворюваність в поточному році») × (1 – «єдиний показник », виражений в частках одиниці»). За відправну точку були обрані дані 1994 року (в розпорядженні авторів цього аналітичного обзору немає необхідних даних за попередні роки в регіональному розрізі). Результати зазначеної реконструкції в окремих адміністративно-територіальних одиницях України подані на рис. 3–29. Помітно, що різниця поміж динамікою зареєстрованої і реконструйованої поширеностями алкоголізму в регіонах України значно менше, ніж різниця поміж відповідними поширеностями нарко-токсикоманій. Це становище є прямим наслідком того, що розбіжності поміж темпами зняття з диспансерного обліку хворих на нарко-токсикоманії в областях України є значно більшими, ніж поміж темпами зняття з диспансерного обліку хворих на алкоголізм. Проведена реконструкція динаміки поширення алкоголізму і нарко-токсикоманій дозволила побудувати відповідні рейтинги адміністративно-територіальних одиниць країни за цими, відкоригованими даними і порівняти їх із рейтингами, побудованими на основі даних зареєстрованих (рис. 30–31).

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в АР Крим протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в АР Крим протягом 1994–2006 років

Рис. 3. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в АР Крим протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Вінницькій області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Вінницькій області протягом 1994–2006 років

Рис. 4. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Вінницькій області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Волинській області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Волинській області протягом 1994–2006 років

Рис. 5. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Волинській області протягом 1994–2006 років

А Б

Рис. 6. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Дніпропетровській області протягом 1994–2006 років

А

Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Донецькій області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Донецькій області протягом 1994–2006 років

Рис. 7. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Донецькій області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Житомирській області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Житомирській області протягом 1994–2006 років

Рис. 8. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Житомирській області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Закарпатській області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Закарпатській області протягом 1994–2006 років

Рис. 9. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Закарпатській області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Запорізькій області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Запорізькій області протягом 1994–2006 років

Рис. 10. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Запорізькій області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Івано-Франківській області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Івано-Франківській області протягом 1994–2006 років

Рис. 11. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Івано-Франківській області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Київській області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Київській області протягом 1994–2006 років

Рис. 12. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Київській області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Кіровоградській області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Кіровоградській області протягом 1994–2006 років

Рис. 13. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Кіровоградській області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Луганській області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Луганській області протягом 1994–2006 років

Рис. 14. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Луганській області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Львівській області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Львівській області протягом 1994–2006 років

Рис. 15. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Львівській області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Миколаївській області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Миколаївській області протягом 1994–2006 років

Рис. 16. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Миколаївській області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Одеській області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Одеській області протягом 1994–2006 років

Рис. 17. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Одеській області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Полтавській області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Полтавській області протягом 1994–2006 років

Рис. 18. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Полтавській області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Рівненській області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Рівненській області протягом 1994–2006 років

Рис. 19. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Рівненській області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Сумській області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Сумській області протягом 1994–2006 років

Рис. 20. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Сумській області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Тернопільській області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Тернопільській області протягом 1994–2006 років

Рис. 21. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Тернопільській області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Харківській області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Харківській області протягом 1994–2006 років

Рис. 22. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Харківській області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Херсонській області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Херсонській області протягом 1994–2006 років

Рис. 23. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Херсонській області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Хмельницькій області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Хмельницькій області протягом 1994–2006 років

Рис. 24. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Хмельницькій області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Хмельницькій області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Хмельницькій області протягом 1994–2006 років

Рис. 25. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Черкаській області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Чернівецькій області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Чернівецькій області протягом 1994–2006 років

Рис. 26. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Чернівецькій області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в Чернігівській області протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в Чернігівській області протягом 1994–2006 років

Рис. 27. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в Чернігівській області протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в м. Києві протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в м. Києві протягом 1994–2006 років

Рис. 28. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в м. Києві протягом 1994–2006 років

А Б
Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму в м. Севастополі протягом 1994–2006 років Зареєстрована і реконструйована поширеність нарко-токсикоманій в м. Севастополі протягом 1994–2006 років

Рис. 29. Зареєстрована і реконструйована поширеність алкоголізму (А) та нарко-токсикоманій (Б) в м. Севастополі протягом 1994–2006 років

Як і очікувалось, зазначені рейтинги істотно відрізняються один від одного. Так, за зареєстрованими даними (рис. 30 «А»), найбільша поширеність алкоголізму спостерігалась в 2006 році (в порядку зменшення) в Хмельницькій, Луганській і Херсонській областях, а найменша (в порядку збільшення) — в Миколаївській області, місті Києві та Автономній республіці Крим. Водночас, за даними, відкоригованими з урахуванням різних темпів зняття хворих з диспансерного огляду (рис. 30 «Б»), найбільша поширеність алкоголізму в 2006 році була (в порядку зменшення) в Київській, Чернігівській і Хмельницькій областях, а найменша (в порядку збільшення) — в місті Києві, а також в Чернівецькій та Львівській областях.

Аналогічним чином, за зареєстрованими даними (рис. 31 «А»), найбільша поширеність нарко-токсикоманій спостерігалась в 2006 році (в порядку зменшення) в Дніпропетровській області, в місті Києві і в Запорізькій області, а найменша (в порядку збільшення) — в Закарпатській, Львівській та Тернопільській областях. Відповідно, за даними, відкоригованими з урахуванням різних темпів зняття хворих з диспансерного огляду (рис. 31 «Б»), найбільша поширеність нарко-токсикоманій в 2006 році була (в порядку зменшення) в Дніпропетровській, Одеській і Миколаївській областях, а найменша (в порядку збільшення) — в Закарпатській, Чернівецькій та Львівській областях.

Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за зареєстрованою у 2006 році поширеністю алкоголізму

Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за реконструйованою, на основі середнього по Україні показника «лямбда», поширеністю алкоголізму

Рис. 30. Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за зареєстрованою у 2006 році (А) і реконструйованою, на основі середнього по Україні показника «λ» (Б), поширеністю алкоголізму

Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за зареєстрованою у 2006 році поширеністю нарко-токсикоманій

Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за реконструйованою, на основі середнього по Україні показника «лямбда», поширеністю нарко-токсикоманій

Рис. 31. Рейтинги адміністративно-територіальних одиниць України, складені за зареєстрованою у 2006 році (А) і реконструйованою, на основі середнього по Україні показника «λ» (Б), поширеністю нарко-токсикоманій

Наведені розрахунки свідчать про те, що уніфікація критеріїв, що впливають на темп зняття хворих із диспансерного обліку, дозволить усунути викривлення у динаміці обсягів груп диспансерного спостереження і значно підвищать цінність цих даних, як показника поширеності психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання психоактивних речовин в регіонах нашої країни.

У цьому зв’язку запрошуємо обласних наркологів країни, завідувачів профільних кафедр і всіх зацікавлених фахівців надсилати свої пропозиції щодо зазначених критеріїв зняття хворих із диспансерного обліку (контактні телефони та електронна скринька — на зворотній стороні обкладинки).

До того ж часу, коли зазначені критерії будуть вироблені, автори цього аналітичного огляду рекомендують орієнтуватись на середні по Україні контрольні цифри темпу зняття хворих з диспансерного огляду, тим більше, що вони є практично однаковими як для хворих на алкоголізм (8,37%, рис. 1 «А»), так і для хворих на нарко-токсикоманії (8,12%, рис. 2 «А»). Ці цифри є результатом багаторічного спостереження в усіх регіонах країни і тому достовірно відбивають поточну політику держави щодо психоактивних речовин, поточну ефективність лікування і смертність хворих наркологічного профілю, а також інтенсивність міграційних процесів в популяції осіб залежних від алкоголю та наркотиків.

Іншими словами, близько 8% від загальної чисельності диспансерної групи внаслідок різних причин (одужання, смерть, зміна місця мешкання), мають щороку зніматися з диспансерного обліку.

2. Поширення залежності від алкоголю та наркотиків з точки зору популяційної екології: нові результати і висновки

Корекція динаміки поширення алкоголізму і нарко-токсикоманій, про яку йшлося вище, дозволила переглянути і уточнити результати здійсненого нами раніше [5] математичного описання зазначеної динаміки в адміністративно-територіальних одиницях України за допомогою рівнянь Ферхюльста.

Для кращого розуміння суті популяційно-екологічного підходу до аналізу процесів поширення залежності від психоактивних речовин і одержаних за його допомогою результатів коротко нагадаємо його основні положення.

Розвиток популяції хворих, залежних від психоактивних речовин (алкоголю, наркотиків і т. п.) можна розглядати як окремий випадок розвитку будь-якої популяції. З одного боку: кожний залежний від психоактивних речовин хворий протягом свого життя рекрутує певну кількість неофітів (еквівалент розмноження), з іншого — існують обставини, які обмежують зростання чисельності такої популяції (зусилля держави, спрямовані на профілактику станів залежності, лікування хворих наркологічного профілю, загибель хворих, боротьба з незаконним обігом наркотиків тощо).

Тому для опису процесу поширення залежності від психоактивних речовин може бути використано математичний апарат популяційної екології, а саме рівняння Ферхюльста.

П. Ф. Ферхюльст — бельгійський вчений першої половини XIX століття — показав [6–8], що динаміку розвитку будь-якої популяції в середовищі, яке стримує її ріст, можна описати рівнянням:

Δn = m · n – r · n2,    (2)

де n — поточна чисельність популяції;
Δn — темп зростання популяції при поточній чисельності n;
m та r — розрахункові коефіцієнти.

Рівняння Ферхюльста (2) є типовим квадратним двочленом. Перший член цього рівняння — m · n (мальтузіанський член) описує ріст популяції на самому початку її розвитку, коли вона ще не зустрічає істотного опору з боку середовища (графіки необмеженого мальтузіанського зростання популяції в системах координат «чисельність–приріст» і «час–чисельність» подано на рис. 32). При цьому коефіцієнт m характеризує внутрішню «енергію росту» популяції, потенціал її розмноження.

Другий член рівняння Ферхюльста r · n2 описує опір середовища, який обмежує темп зростання популяції. Саме опір середовища стабілізує чисельність популяції на певному рівні, при цьому динаміка росту популяції в системі координат «чисельність–приріст» приймає вигляд параболи, а в системі координат «час–чисельність» — S-образної характеристичної кривої (рис. 33). При цьому, коефіцієнт r характеризує інтенсивність опору зовнішнього середовища, що стримує збільшення чисельності популяції. Зрозуміло, що екологічна ніша, яку займає популяція, не є безрозмірною. В зазначеній математичній моделі максимальній її ємності (ємність середовища) відповідає точка стабілізації (рис. 33).

Система координат «чисельність–приріст» Система координат «час–чисельність»
Динаміка чисельності популяції в умовах необмеженого зростання (мальтузіанська динаміка) Динаміка чисельності популяції в умовах необмеженого зростання (мальтузіанська динаміка)

Рис. 32. Динаміка чисельності популяції в умовах необмеженого зростання (мальтузіанська динаміка — Δn = m · n). Пояснення в тексті

Система координат «чисельність–приріст» Система координат «час–чисельність»
Динаміка чисельності популяції в умовах, що стримують її зростання (ферхюльстова динаміка) Динаміка чисельності популяції в умовах, що стримують її зростання (ферхюльстова динаміка)

Рис. 33. Динаміка чисельності популяції в умовах, що стримують її зростання (ферхюльстова динаміка — Δn = m · n – r · n2). Пояснення в тексті

Аналіз процесів поширення алкоголізму та опіоманій проводився шляхом апроксимації (наближеного математичного опису) наявних епідеміологічних даних (офіційна статистика МОЗ УРСР–України) квадратними рівняннями Ферхюльста. Підбір розрахункових коефіцієнтів m та r виконувалась методом найменших квадратів за допомогою електронних таблиць Excel з програмного пакету MS Office 2003. Поточний щорічний приріст кількості хворих розраховувався як різниця поміж поширеністю у поточному році і поширеністю у попередньому році. Якщо поширеність алкоголізму чи нарко-токсикоманій в регіоні на момент підготовки цього огляду продовжувала зростати, ємність середовища розраховувалась на основі рівнянь Ферхюльста (точка стабілізації). Якщо епідпроцес в регіоні вже вступив в фазу зворотного розвитку, за ємність середовища приймалась реально досягнута максимальна поширеність наркозахворювання. Такий підхід при оцінці загальноукраїнської епідеміології наркохвороб дозволив, зокрема, порівняти «енергії росту» алкоголізму та нарко-токсикоманій. Помітно (рис. 34), що коефіцієнт мальтузіанського члену рівняння при алкоголізмі (m = 0,3921) в 1,6 рази більше ніж при нарко-токсикоманіях (m = 0,2455).

Алкоголізм Нарко-токсикоманії
Залежність щорічного приросту кількості хворих на алкоголізм від поточної поширеності алкоголізму в Україні протягом 1971 (1976)–2006 рр.

Залежність щорічного приросту кількості хворих на нарко-токсикоманії від поточної поширеності нарко-токсикоманій в Україні протягом 1971 (1976)–2006 рр.

Рівняння апроксимації:
y = –0,0002x2 + 0,3921x – 74,822
Якість апроксимації: R2 = 0,9328
Рівняння апроксимації:
y = –0,0012x2 + 0,2455x – 1,6215
Якість апроксимації: R2 = 0,6954

Рис. 34. Залежність щорічного приросту кількості хворих на алкоголізм (нарко-токсикоманії) від поточної поширеності алкоголізму (нарко-токсикоманій) в Україні протягом 1971 (1976)–2006 рр.

Іншими словами, в умовах сучасної України хворі на нарко-токсикоманію потенційно спроможні подвоювати свою чисельність майже кожні три роки, а хворі на алкоголізм — кожні два роки (рис. 35 «А»). При відсутності зростаючого опору середовища це призвело б до того, що протягом всього тринадцяти років (за багатьма свідченнями, стільки в середньому становить період активної наркотизації, чи алкоголізації) чисельність «нарконащадків» одного хворого на нарко-токсикоманію складатиме 14 осіб, а хворого на алкоголізмі — 22 особи (рис. 35 «А»).

А Б
Залежність щорічного приросту кількості хворих на алкоголізм (нарко-токсикоманії) від поточної поширеності алкоголізму (нарко-токсикоманій) в Україні протягом 1971 (1976)–2006 рр. Залежність щорічного приросту кількості хворих на алкоголізм (нарко-токсикоманії) від поточної поширеності алкоголізму (нарко-токсикоманій) в Україні протягом 1971 (1976)–2006 рр.

Рис. 35. Залежність щорічного приросту кількості хворих на алкоголізм (нарко-токсикоманії) від поточної поширеності алкоголізму (нарко-токсикоманій) в Україні протягом 1971 (1976)–2006 рр.

Чим можна пояснити цей парадоксальний, на перший погляд, результат? Адже відомо, що адиктивний потенціал (спроможність викликати залежність) більшості наркотиків істотно вище, ніж адиктивний потенціал алкоголю. Також відомо, що хворі на наркоманію самі активно «рекрутують» у залежність осіб із свого оточення (бо це один із основних їхніх способів «заробити» собі на чергову дозу), а хворі на алкоголізм — майже ні. Єдиним раціональним поясненням цієї ситуації є те, що наркотики і алкоголь мають різний легальний статус. Висока енергія росту популяції хворих на алкоголізм пояснюється вільним продажем алкогольних напоїв, шаленою їхньою рекламою в засобах масової інформації, а також індиферентним ставленням держави до зазначених процесів. До сказаного слід додати, що опір середовища розвитку популяції хворих на нарко-токсикоманію в 6 разів більше, ніж розвитку популяції хворих на алкоголізм (коефіцієнти опору «r» 0,0012 і 0,0002 відповідно), що цілком відповідає існуючим уявленням (досить сказати, що алкоголь — легальна психоактивна речовина, а «вуличні» наркотики — ні). Результати опису за допомогою рівнянь Ферхюльста відкоректованих (з урахуванням відмінностей в темпах зняття з диспансерного обліку) епідеміологічних даних про хворих на нарко-токсикоманії в окремих адміністративно-територіальних одиницях України подані на рис. 36–49.

Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в АР Крим

Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Вінницькій області
АР Крим
y = –0,0016x2 + 0,3681x – 7,5948
R2 = 0,6592
Вінницька область
y = –0,0032x2 + 0,3063x – 0,6652
R2 = 0,8224

Рис. 36. Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в АР Крим та Вінницькій області

Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Волинській області Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Дніпропетровській області
Волинська область
y = –0,0025x2 + 0,2961x – 0,1366
R2 = 0,7178
Дніпропетровська область
y = –0,0004x2 + 0,1993x – 1,2712
R2 = 0,3448

Рис. 37. Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Волинській та Дніпропетровській областях

Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Донецькій області

Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Житомирській області

Донецька область
y = –0,0014x2 + 0,3149x – 2,8885
R2 = 0,4847
Житомирська область
y = –0,002x2 + 0,3225x – 0,832
R2 = 0,7416

Рис. 38. Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Донецькій та Житомирській областях

Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Закарпатській області

Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Запорізькій області

Закарпатська область
y = –0,0366x2 + 0,8306x – 1,5955
R2 = 0,7567
Запорізька область
y = –0,0012x2 + 0,3703x – 2,3041
R2 = 0,8255

Рис. 39. Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Закарпатській та Запорізькій областях

Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Івано-Франківській області Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Київській області
Івано-Франківська область
y = –0,0032x2 + 0,232x – 0,1222
R2 = 0,5148
Київська область
y = –0,0026x2 + 0,3067x – 0,7558
R2 = 0,5881

Рис. 40. Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Івано-Франківській та Київській областях

Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Кіровоградській області Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Луганській області
Кіровоградська область
y = –0,0013x2 + 0,2528x – 0,6935
R2 = 0,838
Луганська область
y = –0,0015x2 + 0,2873x – 0,6942
R2 = 0,7897

Рис. 41. Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Кіровоградській та Луганській областях

Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Львівській області Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Миколаївській області
Львівська область
y = –0,0037x2 + 0,2473x – 0,8767
R2 = 0,2928
Миколаївська область
y = –0,0006x2 + 0,242x – 1,497
R2 = 0,3764

Рис. 42. Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Львівській та Миколаївській областях

Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Одеській області Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Полтавській області
Одеська область
y = –0,0008x2 + 0,3572x – 10,17
R2 = 0,7481
Полтавська область
y = –0,0014x2 + 0,263x – 0,7064
R2 = 0,5713

Рис. 43. Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Одеській та Полтавській областях

Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Рівненській області

Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Сумській області
Рівненська область
y = –0,0022x2 + 0,2397x – 0,2393
R2 = 0,4651
Сумська область
y = –0,0036x2 + 0,3704x – 0,6054
R2 = 0,8375

Рис. 44. Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Рівненській та Сумській областях

Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Тернопільській області Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Харківській області
Тернопільська область
y = –0,0035x2 + 0,2346x – 0,1217
R2 = 0,4266
Харківська область
y = –0,0045x2 + 0,366x – 1,5888
R2 = 0,5297

Рис. 45. Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Тернопільській та Харківській областях

Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Херсонській області Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Хмельницькій області
Херсонська область
y = –0,0014x2 + 0,3039x – 1,6114
R2 = 0,5552
Хмельницька область
y = –0,0019x2 + 0,2997x – 1,059
R2 = 0,5936

Рис. 46. Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Херсонській та Хмельницькій областях

Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Черкаській області Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Чернівецькій області
Черкаська область
y = –0,0015x2 + 0,2495x – 0,2663
R2 = 0,5462
Чернівецька область
y = –0,0076x2 + 0,3956x – 2,1931
R2 = 0,4527

Рис. 47. Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Черкаській та Чернівецькій областях

Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Чернігівській області Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в місті Києві
Чернігівська область
y = –0,0013x2 + 0,2614x – 0,4154
R2 = 0,6104
м. Київ
y = –0,001x2 + 0,3428x – 3,452
R2 = 0,796

Рис. 48. Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в Чернігівській області і місті Києві

Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в місті Севастополі
м. Севастополь
y = –0,0016x2 + 0,3488x — 3,2581
R2 = 0,6014

Рис. 49. Залежність щорічного приросту кількості хворих на наркоманію від поточної поширеності наркоманій протягом 1976–2006 рр. в місті Севастополі

Одержані в результаті апроксимації нормованої (на 100 тис. населення) динаміки епідемій алкоголізму і нарко-токсикоманій в регіонах України рівняннями Ферхюльста дані (табл. 1) використовувались для подальшого поглибленого аналізу.

Таблиця 1

Показники енергії росту популяцій (коефіцієнт «m» рівняння Ферхюльста), опору середовища (коефіцієнт «r» рівняння Ферхюльста), ємності середовища і якості апроксимації (R2) для алкоголізму і нарко-токсикоманій в окремих адміністративно-територіальних одиницях України

Адміністративно-територіальні одиниці України Алкоголізм Нарко-токсикоманії
Енергія росту популяції (m), умовні одиниці Опір середовища зростанню популяції (r), умовні одиниці Ємність середовища (максимальна поширеність), на 100 тис. нас.) Якість апроксимації (R2), умовні одиниці Енергія росту популяції (m), умовні одиниці Опір середовища зростанню популяції (r), умовні одиниці Ємність середовища (максимальна поширеність), на 100 тис. нас.) Якість апроксимації (R2), умовні одиниці
Україна 0,3921 0,00020 1736,0 0,9328 0,2557 0,00120 168,5 0,5702
АР Крим 0,2357 0,00009 1906,0 0,0720 0,3681 0,00160 182,3 0,6592
Вінницька 0,2665 0,00009 1845,7 0,7817 0,3063 0,00320 82,9 0,8224
Волинська 0,5362 0,00030 1553,0 0,5958 0,2961 0,00250 109,8 0,7178
Дніпропетровська 0,3522 0,00010 1869,0 0,7992 0,1993 0,00040 419,4 0,3448
Донецька 0,4962 0,00020 1786,0 0,7533 0,3149 0,00140 205,4 0,4847
Житомирська 0,5372 0,00020 1835,0 0,3105 0,3225 0,00200 160,0 0,7416
Закарпатська 0,2345 0,00010 1453,0 0,0940 0,8306 0,03660 19,9 0,7567
Запорізька 0,4751 0,00020 1760,0 0,5370 0,3703 0,00120 287,8 0,8255
Івано-Франківська 0,5638 0,00040 1326,0 0,8245 0,2320 0,00320 60,7 0,5148
Київська 0,2365 0,00008 2256,5 0,2885 0,3067 0,00260 101,1 0,5881
Кіровоградська 0,1976 0,00008 1778,0 0,3264 0,2528 0,00130 195,0 0,8380
Луганська 0,7693 0,00040 1783,0 0,5403 0,2873 0,00150 190,0 0,7897
Львівська 0,5391 0,00040 1447,4 0,4676 0,2473 0,00370 54,8 0,2928
Миколаївська 0,6662 0,00030 1697,0 0,7008 0,2420 0,00060 365,7 0,3764
Одеська 0,6129 0,00030 1701,2 0,6554 0,3572 0,00080 361,6 0,7481
Полтавська 0,2871 0,00010 2068,0 0,4640 0,2630 0,00140 155,8 0,5713
Рівненська 0,8527 0,00050 1360,0 0,1643 0,2397 0,00220 110,0 0,4651
Сумська 0,3871 0,00020 1808,0 0,4715 0,3704 0,00360 100,0 0,8375
Тернопільська 0,4892 0,00020 1697,0 0,8301 0,2346 0,00350 66,0 0,4266
Харківська 0,2913 0,00010 2045,0 0,7179 0,3660 0,00450 70,7 0,5297
Херсонська 0,4624 0,00020 2031,0 0,1613 0,3039 0,00140 184,8 0,5552
Хмельницька 0,1978 0,00009 1865,6 0,0607 0,2997 0,00190 142,3 0,5936
Черкаська 0,8085 0,00030 1975,0 0,7040 0,2495 0,00150 149,0 0,5462
Чернівецька 0,7178 0,00050 1210,6 0,7020 0,3956 0,00760 43,4 0,4527
Чернігівська 0,5021 0,00020 2159,0 0,7058 0,2614 0,00130 170,8 0,6104
м. Київ 1,0217 0,00050 1405,0 0,3417 0,3428 0,00100 258,7 0,7960
м. Севастополь 1,2148 0,00050 1505,5 0,1155 0,3488 0,00160 220,0 0,6014

Так, було встановлено, що опір, який чинить середовище розвитку популяцій осіб, залежних від психоактивних речовин в регіонах країни є пропорційним енергії росту зазначених популяцій (рис. 50).

Енергія росту і опір середовища росту популяціям хворих на алкоголізм в регіонах України (рейтинги за показниками енергії росту)

Енергія росту і опір середовища росту популяціям хворих на нарко-токсикоманії в регіонах України (рейтинги за показниками енергії росту)

Рис. 50. Енергія росту і опір середовища росту популяціям хворих на алкоголізм (А) і нарко-токсикоманії (Б) в регіонах України (рейтинги за показниками енергії росту)

Добре помітно, що в рейтингах адміністративно-територіальних одиниць України, складених за показниками енергії росту популяцій хворих на алкоголізм (рис. 50 «А») та нарко-токсикоманії (рис. 50 «Б»), значення опору середовища зменшуються разом із показниками енергії росту. Цей феномен є особливо чітко вираженим в даних, що відносяться до алкоголізму (рис. 50 «А»). Досить сказати, що коефіцієнт кореляції поміж показниками енергії росту і опору середовища росту популяції в разі алкоголізму становить 0,90 (майже функціональна залежність).

Таким чином, в процесах поширення залежності від психоактивних речовин проявляє себе загальний закон природи — сила протидії пропорційна силі дії. Чим енергійніше вторгнення популяції залежних від психоактивних речовин в суспільство, чим більше темпи її зростання на початковому етапі, тим потужнішу реакцію опору з боку цього суспільства вона викликає.

Окрім того, як свідчать результати регресійного аналізу, реакція середовища (суспільства) на розвиток популяції осіб залежних від психоактивних речовин визначається не тільки енергією росту зазначеної популяції, а і видом психоактивної речовини, що є об’єктом зловживання (рис. 51).

Регресійна залежність опору середовища від енергії росту популяцій хворих на алкоголізм і хворих на нарко-токсикоманії в регіонах України

Рис. 51. Регресійна залежність опору середовища від енергії росту популяцій хворих на алкоголізм і хворих на нарко-токсикоманії в регіонах України

Помітно, що збільшення енергії росту популяції хворих на нарко-токсикоманії призводить до значно більш швидкого зростання опору середовища, ніж при збільшення енергії росту популяції хворих на алкоголізм. Одержані регресійні залежності зайвий раз підкреслюють той факт, що сучасне українське суспільство є значно толерантнішим до алкоголізму у порівнянні із нарко-токсикоманіями (що проявляється зокрема в легальному статусі алкогольних напоїв і нелегальному переважної більшості решти психоактивних речовин). Суспільство реагує на розвиток епідемії останніх значно енергійніше, ніж на епідемію алкоголізму, не дивлячись на те (а може як раз внаслідок того), що поширення алкогольної залежності майже на порядок більше, ніж поширення залежностей від інших психоактивних речовин (за винятком залежності від нікотину, яка в цьому тексті не розглядається).

Виявлені відмінності у реакції суспільства на поширення різних видів залежності, спонукали до більш глибокого вивчення цього питання. З цією метою було досліджено взаємозалежності поміж опором, яке чинить середовищу розвитку популяцій осіб залежних від різних психоактивних речовин, і ємністю середовища для них (в даному випадку — максимальною можливою поширеністю нарко-токсикоманії та алкоголізму у суспільстві при поточних умовах). З популяційної екології відомо, що опір середовища розвитку будь-якої популяції знаходиться у зворотних відносинах із ємністю середовища. Графічним образом зворотних співвідносин поміж будь-якими величинами є гіпербола (рис. 52). Саме тому, для математичного опису зазначених епідеміологічних даних використовувались гіперболи (рис. 53).

Схематичне зображення зворотних співвідношень поміж ємністю середовища і опору, який воно чинить розвитку популяції

Рис. 52. Схематичне зображення зворотних співвідношень поміж ємністю середовища і опору, який воно чинить розвитку популяції

А Б
Регресійна залежність поміж ємністю середовища і опором, який воно чинить розвитку популяцій хворих на алкоголізм і хворих на нарко-токсикоманії в регіонах України  Регресійна залежність поміж ємністю середовища і опором, який воно чинить розвитку популяцій хворих на алкоголізм і хворих на нарко-токсикоманії в регіонах України

Рис. 53. Регресійна залежність поміж ємністю середовища і опором, який воно чинить розвитку популяцій хворих на алкоголізм і хворих на нарко-токсикоманії в регіонах України (інші пояснення в тексті)

Наведені графіки дозволяють зробити наступні два спостереження.

По-перше — при рівних значеннях опору середовища його ємність для хворих на алкоголізм приблизно в 4 рази більша, ніж для хворих на нарко-токсикоманії (різниця вказана стрілками на рис. 53 «А»). Ця величина (в 4 рази) є кількісною мірою різниці у толерантності суспільства до алкоголізму і до нарко-токсикоманій (про яку вже йшлося вище).

По друге — за своїм відношенням до психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання різних психоактивних речовин регіони України групуються навколо різних «гілок» графіків відповідних регресійних залежностей: відносно алкоголізму — на круто спадаючий, майже вертикальній «гілці», відносно нарко-токсикоманій — на пологій, майже горизонтальній «гілці» (рис. 53 «Б»). З цього слідує, що реакція популяцій хворих на алкоголізм і хворих на нарко-токсикоманії на тиск з боку суспільства є якісно відмінною. Помітно, що навіть невелике збільшення опору середовища призводить до істотного скорочення його ємності для хворих на алкоголізм, в той час як для хворих на нарко-токсикоманії і велике збільшення опору середовища супроводжується лише незначним зменшенням його ємності для них (рис. 53 «Б»). Із сказаного випливає, що будь-які зусилля спрямовані, на протидію епідемії алкоголізму, є відносно ефективнішими, ніж зусилля, спрямовані на протидію епідемії нарко-токсикоманій.

Можливо, зазначена різниця у відносній ефективності зусиль, про яку йдеться, є прямим наслідком значної (майже на порядок) різниці в поширеності алкоголізму і наркоманій. Для пояснення цього положення доречно скористатись аналогією із очищенням, наприклад, води. Зусилля (і витрати) заради досягнення кожного наступного ступеню її чистоти більше, ніж попереднього. Від грубого бруду можна позбавитись простою фільтрацією, а от для одержання хімічно чистої води, вільної від будь-яких домішок, потрібні дуже серйозні зусилля, оскільки в останньому випадку йдеться про «охоту» за окремими молекулами забруднюючих сторонніх речовин. Таким чином, відносна ефективність процесу очистки (в перерахунку на масу вилучених домішок) неухильно падає, а витрати на процес так само неухильно зростають.

Це лише припущення, але очевидно, що відносна ефективність заходів щодо протидії поширенню залежностей від психоактивних речовин (за критерієм скорочення ємності середовища для них) буде максимально ефективною відносно найбільш поширених їхніх видів (алкоголізм, тютюнопаління). Саме на цих напрямках засоби протидії і профілактики будуть давати найбільшу віддачу.

Із поданих графіків (рис. 53 «Б»), випливає також цікавий парадокс, суть якого в тому, що зменшення опору суспільства нарко-токсикоманіям (наприклад, через часткову легалізацію наркотичних речовин внаслідок впровадження програм замісної терапії) збільшить ємність середовища для них, але водночас зробить їх більш чутливими для профілактичних впливів, тобто — більш контрольованими. Але, чи потрібна ця контрольованість ціною збільшення поширеності?

Не менш цікавим постає взаємозв’язок поміж ємністю середовища і енергією росту популяцій хворих на алкоголізм та хворих на нарко-токсикоманії в регіонах України (рис. 54).

Регресійна залежність поміж ємністю середовища і енергією росту популяцій хворих на алкоголізм та хворих на нарко-токсикоманії в регіонах України

Рис. 54. Регресійна залежність поміж ємністю середовища і енергією росту популяцій хворих на алкоголізм та хворих на нарко-токсикоманії в регіонах України (інші пояснення в тексті)

Відстеження цих взаємозв’язків виявило нетривіальну регресійну залежність — чим більше енергія росту популяції хворих на алкоголізм або на нарко-токсикоманії в тому чи іншому регіоні країни, тим менше ємність середовища для них. Іншими словами, чим різкіше початок епідемії залежності від психоактивних речовин (чим більше темп зростання популяції хворих в першій її фазі), тим енергійніше протидія суспільства. Можливе пояснення цього феномену полягає в тому, що при повільному старті епідемії наркохвороб суспільство встигає адаптуватися і стати терпимим до неї, що сприяє подальшому розповсюдженню алкоголізму та нарко-токсикоманій.

Для ілюстрації цього положення розглянемо ситуацію в регіонах з найменшою (Дніпропетровська область, m = 0,1993) і з найбільшою (Закарпатська область, m = 0,8306) енергією росту нарко-токсикоманій (рис. 55).

Енергія росту і ємність середовища для популяції хворих на нарко-токсикоманії в Закарпатській і Дніпропетровській областях

Рис. 55. Енергія росту і ємність середовища для популяції хворих на нарко-токсикоманії в Закарпатській і Дніпропетровській областях (інші пояснення в тексті)

Дотичні до графіків рівнянь Ферхюльста, що апроксимують динаміку епідемій в зазначених регіонах наглядно показують, наскільки різкіше стартувала епідемія нарко-токсикоманій в Закарпатській області у порівнянні із Дніпропетровською областю. Висока енергія росту популяції хворих на нарко-токсикоманії в Закарпатській області викликала потужний опір суспільства, в той час як в Дніпропетровській області поширення епідемії було відносно повільнішим і опір суспільства був істотно меншим. В результаті ємність середовища для популяції хворих на нарко-токсикоманії в Дніпропетровській області виявилась майже в 20 (!) разів більшою, ніж в Закарпатській області.

Підводячи підсумки цьому розділу аналітичного розділу слід сказати про те, що ємність середовища для популяції осіб залежних від психоактивних речовин цілком визначається співвідношенням енергії росту популяції і опором середовища (рис. 56).

Ємність середовища і співвідношення енергії росту та опору середовища (співвідношення «m/r») для популяції хворих на алкоголізм і нарко-токсикоманії в регіонах України

Рис. 56. Ємність середовища і співвідношення енергії росту та опору середовища (співвідношення «m/r») для популяції хворих на алкоголізм і нарко-токсикоманії в регіонах України (інші пояснення в тексті)

На рис. 56 добре помітно, що області України в системі координат «ємність середовища — співвідношення m/r» компактно розмістилися навколо відповідних графіків регресії, причому самі графіки регресії для популяції залежних від нарко-токсикоманій і алкоголізму практично співпадають, що вказує на універсальний характер визначеної закономірності, на її незалежність від типу психоактивної речовини, що є об’єктом зловживання.

3. Динаміка поширення ВІЛ-інфекції серед споживачів ін’єкційних наркотиків і серед решти населення з точки зору популяційної екології

В попередніх аналітичних оглядах [1, 5] ми вже зупинялись на питаннях співвідношення ВІЛ-інфекції та ін’єкційних наркоманій. Успішний досвід застосування популяційно-екологічного підходу для аналізу процесів поширення хвороб наркологічного профілю дозволяє зробити припущення, що цей підхід може бути продуктивним і в разі його використання для аналізу епідеміології ВІЛ-інфекції.

Принаймні існують необхідні передумови для такого припущення, а саме наявність факторів, що сприяють «розмноженню» ВІЛ-інфікованих (передача інфекції інтактним особам) і наявність факторів, що стримують зростання кількості інфікованої популяції (профілактичні заходи, загибель хворих на СНІД тощо).

Динаміка кількості тестів на ВІЛ та диспансерної групи ВІЛ-інфікованих в звичайній системі координат «поширеність–час» і в зручній для аналізу за допомогою рівнянь Ферхюльста системі координат «поширеність — щорічний приріст» подана на рис. 57.

А Б
Динаміка кількості виконаних тестів на ВІЛ і динаміка диспансерної групи ВІЛ-інфікованих протягом 1995–2006 рр. в системі координат «поширеність–час»   Динаміка кількості виконаних тестів на ВІЛ і динаміка диспансерної групи ВІЛ-інфікованих протягом 1995–2006 рр. в системі координат «поширеність — щорічний приріст»

Рис. 57. Динаміка кількості виконаних тестів на ВІЛ і динаміка диспансерної групи ВІЛ-інфікованих протягом 1995–2006 рр. в системі координат «поширеність–час» (А) і в системі координат «поширеність — щорічний приріст» (Б)

Помітно, що динаміка диспансерної групи ВІЛ-інфікованих не була рівномірною. Перший «пік» щорічного приросту (рис. 57 «Б») прийшовся на 1997–1998 рр., після чого спостерігався «спад» 1999–2000 рр. і новий підйом з 2001 року. Описані коливання не можна пояснити артефактом повноти обстеження населення на ВІЛ, оскільки протягом зазначеного періоду загальна щорічна кількість виконаних тестів змінювалась в значно меншому ступені, ніж щорічний приріст диспансерної групи ВІЛ-інфікованих.

Аналіз динаміки диспансерної групи ВІЛ-інфікованих в межах популяційно-екологічного підходу показує, що вона складається з двох якісно відмінних фаз, кожна із яких задовільно описується окремими рівняннями Ферхюльста (рис. 58). Помітно, що I фаза відрізняється від II фази більшою енергією росту популяції (mI/mII = 1,062/0,2697 = 3,94 рази), значно меншою ємністю середовища (VII/VI = ~170000 осіб / ~30000 осіб = 5,67 рази) і значно більшим опором середовища (rI/rII = 0,00003/0,000001 = 30 раз).

Динаміка кількості диспансерної групи ВІЛ-інфікованих протягом 1995–2006 рр. в системі координат в системі координат «поширеність — щорічний приріст» і її апроксимація рівняннями Ферхюльста

Рис. 58. Динаміка кількості диспансерної групи ВІЛ-інфікованих протягом 1995–2006 рр. в системі координат в системі координат «поширеність — щорічний приріст» і її апроксимація рівняннями Ферхюльста

Зрозуміло, що одна і та ж популяція не може жити за різними екологічними законами, що закономірно приводить до висновку про існування двох окремих субпопуляцій із різними шляхами передачі ВІЛ-інфекції. Про які субпопуляції йдеться, легко зрозуміти якщо порівняти зареєстровану динаміку ВІЛ-інфікування споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН) і динаміку ВІЛ-інфікування всього населення разом (рис. 59).

Зареєстрована динаміка ВІЛ-інфікування споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН) і динаміку ВІЛ-інфікування всього населення разом протягом 1995–2006 рр.

Рис. 59. Зареєстрована динаміка ВІЛ-інфікування споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН) і динаміку ВІЛ-інфікування всього населення разом протягом 1995–2006 рр.

Помітно, що до 1999–2000 рр. загальна динаміка поширення ВІЛ-інфекції в країні визначалася головним чином динамікою інфікування СІН. Однак потім ця закономірність порушилася — темп ВІЛ-інфікування СІН почав значно відставати від темпу ВІЛ-інфікування решти населення.

Таким чином, є всі підстави назвати I фазу епідемічного процесу, зображену на рис. 58, фазою переважно ін’єкційного поширення ВІЛ-інфекції, а II фазу, відповідно, — фазою переважно статевого поширення ВІЛ-інфекції.

Зрозуміло, описані вище закономірності були визначені на основі аналізу далеко не повних зареєстрованих даних про поширення ВІЛ-інфекції. Однак, на наш погляд, одержані співвідношення поміж внесками в зазначений епідемічний процес різних субпопуляцій ВІЛ-інфікованих є цілком репрезентативними щодо всього населення України. Основана на цих підходах спроба реконструкції повної картини поширення ВІЛ-інфекції в нашій країні буде зроблена в наступному випуску аналітичного огляду.

4. Висновки

  1. Встановлено, що показники темпів зняття хворих наркологічного профілю з диспансерного обліку протягом останніх років істотно відрізнялись в різних регіонах України (області з мінімальними значеннями цього показника відрізнялись від областей з його максимальними значеннями для хворих на алкоголізм більше ніж в 2 рази, а для хворих на нарко-токсикоманії — майже в 9 разів). Ця обставина унеможливлює безпосереднє використання розміру диспансерної групи, як показника поширеності наркохвороб для порівняльного аналізу регіонів країни. Але зазначений порівняльний аналіз може бути здійснено після нормування динаміки чисельності диспансерної групи за усередненими (за всіма регіонами країні) показники темпів зняття з диспансерного обліку. Для того, щоб уникнути цієї вимушеної і зайвої, при правильному веденні справ, процедури, необхідно виробити спільні для всієї служби критерії зняття з диспансерного обліку і домовитись про спільні для всієї служби строки (періодичність) перегляду і корекції облікових списків (баз даних). Ці критерії і ці строки мають бути вироблені на основі пропозицій всіх зацікавлених сторін. У цьому зв’язку запрошуємо обласних наркологів країни, завідувачів профільних кафедр і всіх зацікавлених фахівців надсилати свої пропозиції щодо зазначених критеріїв зняття хворих із диспансерного обліку (контактні телефони та електронна скринька — на зворотній стороні обкладинки). До того ж часу, коли зазначені критерії будуть вироблені, автори цього аналітичного огляду рекомендують орієнтуватись на середню по Україні контрольну цифру, що склалась, як це кажуть «історично», — близько 8% від загальної чисельності диспансерної групи, внаслідок різних причин (одужання, смерть, зміна місця мешкання), мають щороку зніматися з диспансерного обліку.
  2. В результаті аналізу загальноукраїнської динаміки поширення наркохвороб в межах популяційно-екологічного підходу з використанням рівнянь Ферхюльста показано, що опір середовища (суспільства) росту популяції хворих на алкоголізм в 6 разів менше, ніж росту популяції хворих на нарко-токсикоманії (коефіцієнти «r» 0,0002 і 0,0012 відповідно), а енергія росту, навпаки, в 1,6 рази більше (коефіцієнти «m» 0,3921 і 0,2455 відповідно), що є прямим наслідком легального статуту алкоголю і нелегального «вуличних» наркотиків.
  3. Опір, який чинить середовище розвитку популяцій осіб залежних від психоактивних речовин в регіонах країни є пропорційним енергії росту зазначених популяцій. Таким чином, в процесах поширення залежності від психоактивних речовин проявляє себе загальний закон природи — сила протидії пропорційна силі дії. Чим енергійніше вторгнення популяції залежних від психоактивних речовин в суспільство, чим більше темпи її зростання на початковому етапі, тим потужнішу реакцію опору з боку цього суспільства вона викликає. При цьому збільшення енергії росту популяції хворих на нарко-токсикоманії призводить до значно більш швидкого зростання опору середовища, ніж при збільшенні енергії росту популяції хворих на алкоголізм. Одержані регресійні залежності зайвий раз підкреслюють той факт, що сучасне українське суспільство є значно толерантнішим до алкоголізму у порівнянні із його відношенням до нарко-токсикоманій. Кількісною мірою різниці у зазначеній толерантності є також і те, що, при рівних значеннях опору середовища, його ємність для хворих на алкоголізм приблизно в 4 рази більша, ніж для хворих на нарко-токсикоманії.
  4. Реакції популяцій хворих на алкоголізм і хворих на нарко-токсикоманії на опір середовища (тиск з боку суспільства) є якісно відмінними. Навіть невелике збільшення опору середовища призводить до істотного скорочення його ємності для хворих на алкоголізм, в той час як для хворих на нарко-токсикоманії і велике збільшення опору середовища супроводжується лише незначним зменшенням його ємності для них. Таким чином, будь-які зусилля, спрямовані на протидію епідемії алкоголізму, є відносно ефективнішими, ніж зусилля, спрямовані на протидію епідемії нарко-токсикоманіям. Тому сумна ситуація із поширенням алкоголізму є не стільки наслідком «резистентності» останнього до стримуючих впливів, скільки прямим наслідком повної бездіяльності уряду і суспільства щодо цієї проблеми. Якщо є бажання одержати найбільшу віддачу від грошей, витрачених на протидію розповсюдженню наркохвороб, їх треба спрямовувати на протидію найбільш поширеним видам залежності від психоактивних речовин: алкоголізму і тютюнопаління.
  5. З рівнянь регресії, що описують співвідношення поміж опором середовища і його ємністю для популяцій наркохворих в регіонах України, слідує, що зменшення опору суспільства нарко-токсикоманіям (наприклад, через часткову легалізацію наркотичних речовин внаслідок впровадження програм замісної терапії) збільшить ємність середовища для них, але водночас зробить їх більш чутливими для профілактичних впливів, тобто — більш контрольованими, чого прагнуть прихильники зазначеної легалізації. Але, чи потрібна ця контрольованість ціною збільшення поширеності?
  6. Показано, що чим більше енергія росту популяції хворих наркологічного профілю в тому чи іншому регіоні країни, тим меншою виявиться ємність середовища для них. Іншими словами, чим різкіше початок епідемії залежності від психоактивних речовин (чим більше темп зростання популяції хворих в першій її фазі), тим енергійніше протидія суспільства. Можливо, при повільному старті епідемії наркохвороб суспільство встигає адаптуватися і стати терпимим до неї, що сприяє подальшому розповсюдженню алкоголізму та нарко-токсикоманій, а при швидкому — ні.
  7. Аналіз динаміки диспансерної групи ВІЛ-інфікованих в межах популяційно-екологічного підходу показує, що вона складається з двох якісно відмінних фаз, кожна із яких задовільно описується окремими рівняннями Ферхюльста, при цьому I фаза (до 1999 р. включно) відрізняється від II фази (після 2000 р. включно) більшою енергією росту популяції (mI/mII = 1,062/0,2697 = 3,94 рази), значно меншою ємністю середовища (VII / VI = ~170000 осіб / ~30000 осіб = 5,67 рази) і значно більшим опором середовища (rI/rII = 0,00003/0,000001 = 30 раз). Зіставлення із наявними епідеміологічними даними дозволяє ідентифікувати I фазу як фазу із переважно ін’єкційним шляхом передачі ВІЛ-інфекції, а II фазу — як фазу із переважно статевим шляхом передачі ВІЛ-інфекції. Апроксимація динаміки диспансерної групи ВІЛ-інфікованих рівняннями Ферхюльста дозволяє стверджувати, що ін’єкційна фаза розвитку епідемії ВІЛ майже вичерпала себе внаслідок незначної (відносно решти населення) чисельності популяції споживачів ін’єкційних наркотиків, а тим більше її «ядра» — хворих на наркоманію, які є залежними від наркотиків і вживають їх щоденно. Окрім того, зазначена апроксимація, дозволяє прогнозувати стабілізацію диспансерної групи ВІЛ-інфікованих в II (статевій) фазі епідемічного процесу на рівні близько 170 тис. осіб.

5. Перелік посилань

  1. Лінський І. В., Голубчиков М. В., Мінко О. І., Первомайський Е. Б., Дьяченко Л. І., Петриченко О. О., Мінко О. О. Актуальні тенденції поширення залежності від психоактивних речовин в Україні: Щорічний аналітичний огляд. — Харків, 2006. — Вип. 3. — 46 с.
  2. Наркологическая помощь населению УССР в 1971 (1972–1990) г. Сборник. — Харьков, 1972 (1973–1991).
  3. Показники здоров’я населення та використання ресурсів охорони здоров’я в Україні за 1991 (1992–2006) рік: Збірник МОЗ. — Київ, 1992 (1993–2007).
  4. Ремизов А. Н. Курс физики и кибернетики для медицинских институтов. — М.: Высшая школа, 1982. — 607 с.
  5. Лінський І. В., Голубчиков М. В., Мінко О. І., Первомайський Е. Б., Дьяченко Л. І., Петриченко О. О., Мінко О. О. Актуальні тенденції поширення залежності від психоактивних речовин в Україні: Щорічний аналітичний огляд. — Харків, 2005. — Вип. 2. — 31 с.
  6. Verhulst P. F. Notice sur la loi que la population suit dans son accroissement // Correspondence mathématique et physique publiée par A. Quételet. — Brussels, 1838.
  7. Verhulst P. F. Recherches mathématiques sur la loi d’accroissement de la population // Nouveaux Mémoires de l’Académie Royale des Sciences et Belles Lettres de Bruxelles. — 1845.
  8. Verhulst P. F. Deuxième mémoire sur la loi d’accroissement de la population // Nouveaux Mémoires de l’Académie des Sciences et Belles Lettres de Bruxelles. — 1847.


© «Новости украинской психиатрии», 2007
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211