НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

ВИЗНАЧЕННЯ МАРКЕРІВ ФОРМУВАННЯ ПСИХІЧНИХ ТА ПОВЕДІНКОВИХ РОЗЛАДІВ ВНАСЛІДОК НАДЗВИЧАЙНИХ ПОДІЙ У ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЗА ДОПОМОГОЮ ТЕСТУ ЛЮШЕРА

Є. Г. Гриневич, О. В. Абрамов

* Публікується за виданням:
Гриневич Є. Г., Абрамов О. В. Визначення маркерів формування психічних та поведінкових розладів внаслідок надзвичайних подій у працівників органів внутрішніх справ за допомогою тесту Люшера // Архів психіатрії. — 2007. — Т. 13, № 1–2. — С. 15–21.

Надзвичайні події справляють потужний патогенний вплив на стан психічного здоров’я. Вони призводять до формування цілої низки психічних та поведінкових розладів (ППР) до яких, зокрема, відносяться: гострі реакції на стрес (F43.0 за МКХ-10), посттравматичний стресовий розлад (F43.1 за МКХ-10), різноманітні розлади адаптації (F43.2 за МКХ-10), а також стійки зміни особистості після перенесеної надзвичайної події (F62.0 за МКХ-10) [2]. Сумно висока частота надзвичайних подій [5], а також тяжкий, іноді інвалідизуючий перебіг викликаних ними ППР з особливою гостротою ставлять питання про своєчасне ефективне лікування цих розладів, яке, в свою чергу, неможливе без їх своєчасної діагностики.

Відомо, що окремі види професійної діяльності передбачають значно вищий ризик участі у надзвичайних подіях та значно частіше, у порівнянні із пересічним громадянином, перебування в життєво небезпечних умовах. Зрозуміло, що стан фізичного і психічного здоров’я представників таких професійних груп зазнає особливо потужних і частих випробувань на міцність. До такої групи «підвищеного професійного ризику», безумовно, належать працівники органів внутрішніх справ.

Необхідною передумовою доцільності застосування будь-якої діагностичної методики є її зручність у практичному використанні і висока інформативність. Потенційно корисним, у світлі проблеми, що обговорюється, постає кольоровий тест Люшера.

Ось чому метою цієї роботи є визначення діагностичних маркерів розвитку ППР внаслідок надзвичайних подій у працівників органів внутрішніх справ за допомогою кольорового тесту Люшера.

Матеріали і методи дослідження. Було обстежено 83 працівника органів внутрішніх справ (міліціонери, інспектори патрульної служби, дільничні інспектори, оперативно уповноважені, помічники слідчого та ін.), як чоловічої (70 осіб), так і жіночої (13 осіб) статі, віком на момент обстеження від 18 до 31 року (в середньому — 23,65±0,43 роки). Всі обстежені зазнали впливу життєво небезпечних ситуацій. Протягом попереднього клініко-психопатологічного дослідження, виконаного за діагностичними критеріями Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ-10), всі обстежені були розділені на дві групи. I групу порівняння (27 осіб) склали обстежені із різноманітними ППР непсихотичного рівня, а II групу порівняння (56 осіб) — практично здорові в психічному плані люди.

Психодіагностичне дослідження здійснювалось з використанням реалізованого у вигляді комп’ютерної програми восьмикольорового тесту Люшера [6]. Обробку одержаних даних здійснювали методами математичної статистики (дисперсійний, регресійний, кореляційний аналізи) на ПЕОМ за допомогою програм SPSS та «Excel» з пакету «Microsoft Office 2003» [3]. Визначення маркерів формування ППР, оцінки їхніх діагностичних коефіцієнтів (ДК) та мір інформативності Кульбака (J) здійснювалось за Є. В. Гублером [1].

Результати та обговорення. В результаті порівняльного аналізу було встановлено, що ризик формування ППР непсихотичного регістру у працівників органів внутрішніх справ істотно залежить від віку (табл. 1).

Таблиця 1

Вік як фактор ризику-антиризику формування ППР у працівників органів внутрішніх справ

Діапазони, років Кількість обстежених, осіб Частоти ознаки, частки одиниці Співвідношення частот (P1/P2) ДК J
Хворі
(n = 27)
Здорові
(n = 56)
Хворі (P1) Здорові (P2)
≤ 20 3 21* 0,1111 0,3750 0,296 –5,28 0,70
21–30 18 34 0,6667 0,6071 1,098 0,41 0,01
> 30 6 1* 0,2222 0,0179 12,444 10,95 1,12

Примітки:
* — різниця з групою хворих достовірна (p < 0,05; оцінено точним методом Фішера (ТМФ)).

Із даних, поданих у таблиці, слідує, що ризик формування ППР непсихотичного рівня неухильно збільшується із зростанням віку обстежених працівників органів внутрішніх справ. До 20 років він виступає як істотний фактор антиризику формування ППР, а після 30 років, навпаки, — як істотний фактор ризику.

В діапазоні 21–30 років серед працівників, що належали до обстеженого контингенту, вік залишався нейтральною обставиною щодо формування ППР непсихотичного рівня. Це спостереження дозволяє казати про певне «професійне виснаження», що супроводжується зменшенням резистентності по відношенню до формування ППР непсихотичного рівня. Подібні феномени спостерігаються і у працівників інших фахів з психологічно тяжкими умовами праці. Досить згадати про добре відомий «синдром вигоряння» серед лікарів [6].

Аналогічним чином було проаналізовано фактор займаної працівниками органів внутрішніх справ посади щодо розвитку ППР непсихотичного рівня (табл. 2).

Таблиця 2

Посада як фактор ризику-антиризику формування ППР у працівників органів внутрішніх справ

Посада Кількість обстежених, осіб Частоти ознаки, частки одиниці Співвідношення частот (P1/P2) ДК J
Хворі
(n = 27)
Здорові
(n = 56)
Хворі (P1) Здорові (P2)
Міліціонер 24 17* 0,8889 0,3036 2,928 4,67 1,37
Всі інші разом 3 39* 0,1111 0,6964 0,160 –7,97 2,33

Примітки:
* — різниця з групою хворих достовірна (p < 0,001); оцінено точним методом Фішера (ТМФ).

Виявилось, що робота на посаді міліціонера є потужним фактором ризику формування ППР непсихотичного регістру, в той час як робота на інших посадах є фактором відповідного антиризику. В цьому спостереженні немає нічого дивного. Адже саме рядові міліціонери (насамперед, міліціонери патрульно-постової служби) знаходяться у найтяжчих умовах праці. Їхня робота — це повсякденний стрес.

Результати психодіагностичного обстеження працівників органів внутрішніх справ за допомогою кольорового тесту Люшера також були піддані порівняльному аналізу з метою визначення маркерів формування ППР непсихотичного рівня.

Перш за все було проаналізовано різниці поміж першою і другою сесіями вибору кольорів у тесті Люшера, тобто відтворюваність результатів дослідження в двох послідовних сесіях (табл. 3).

Таблиця 3

Різниці поміж першою та другою сесіями вибору кольорів у тесті Люшера, як маркери формування ППР у працівників органів внутрішніх справ

Порядковий номер вибору кольору Кількість різниць поміж сесіями у виборі кольорів Частоти ознаки, частки одиниці Співвідношення частот (P1/P2) ДК J
Хворі
(n = 27)
Здорові
(n = 56)
Хворі (P1) Здорові (P2)
I вибір 3 0* 0,1111 0,0000
II вибір 9 2* 0,3333 0,0357 9,333 9,70 1,44
III вибір 3 2 0,1111 0,0357 3,111 4,93 0,19
IV вибір 3 11 0,1111 0,1964 0,566 –2,47 0,11
V вибір 3 6 0,1111 0,1071 1,037 0,16 0,00
VI вибір 3 11 0,1111 0,1964 0,566 –2,47 0,11
VII вибір 6 5 0,2222 0,0893 2,489 3,96 0,26
VIII вибір 6 5 0,2222 0,0893 2,489 3,96 0,26
Всього (I–VIII вибори) 36 42* 1,3333 0,7500 1,778

Примітки:
* — різниця з групою хворих достовірна (p < 0,05; оцінено точним методом Фішера (ТМФ)).

Було встановлено, що на одного обстеженого з групи хворих приходиться 1,33 різниці поміж сесіями у виборі кольорів (вісім виборів), в той час як у обстежених, що належали до групи здорових цей показник складав лише 0,75. Таким чином, загальна відтворюваність результатів тесту Люшера в двох сесіях у здорових була в 1,78 рази кращою, ніж в групі хворих. При цьому, найбільша різниця за цим показником спостерігалась в II виборі, що дозволяє розглядати його як істотний маркер формування ППР у працівників органів внутрішніх справ (ДК = 9,70; J = 1,44).

Потім були проаналізовані різниці в частотах вибору хворими і здоровими особами окремих кольорів. В табл. 4 наведено лише ті кольори, різниця у частоті вибору яких була достовірною (наведено результати аналізу лише першої сесії, оскільки друга сесія незначно відрізнялась від неї за показниками, що аналізуються).

Таблиця 4

Різниця поміж частотою вибору кольорів у тесті Люшера як маркер сприйнятливості-резистентності до формування ППР у працівників органів внутрішніх справ

Номер кольору Кількість різниць поміж сесіями у виборі кольорів (пар кольорів) Частоти ознаки, частки одиниці Співвідношення частот (P1/P2) ДК J
Хворі
(n = 27)
Здорові
(n = 56)
Хворі (P1) Здорові (P2)
I вибір
Колір № 4 12 11* 0,4444 0,1964 2,263 3,55 0,44
II вибір
Колір № 2 15 7* 0,5556 0,1250 4,444 6,48 1,39
III вибір
Колір № 2 3 16* 0,1111 0,2857 0,389 –4,10 0,36
Колір № 3 9 9* 0,3333 0,1607 2,074 3,17 0,27
Колір № 4 12 13* 0,4444 0,2321 1,915 2,82 0,30
IV вибір
Колір № 3 9 1* 0,3333 0,0179 18,667 12,71 2,00
Колір № 5 9 7* 0,3333 0,1250 2,667 4,26 0,44
Колір № 6 9 9* 0,3333 0,1607 2,074 3,17 0,27
V вибір
Колір № 1 15 10* 0,5556 0,1786 3,111 4,93 0,93
Колір № 7 9 8* 0,3333 0,1429 2,333 3,68 0,35
VI вибір
Колір № 6 18 10* 0,6667 0,1786 3,733 5,72 1,40
VII вибір
Колір № 0 21 11* 0,7778 0,1964 3,960 5,98 1,74
VIII вибір
Колір № 5 6 2* 0,2222 0,0357 6,222 7,94 0,74

Примітки:
* — різниця з групою хворих достовірна (p < 0,05; оцінено точним методом Фішера (ТМФ)).

Добре помітно, що кількість кольорів, за частотою вибору яких спостерігалась достовірна відмінність, спочатку збільшувалась (к середині сесії), а потім (наприкінці сесії) знову зменшувалась (I та II вибори — по одному кольору, III та IV вибори — по три кольори, V вибір — два кольори і VI–VIII вибори — знову по одному кольору). Цей, так би мовити «ефект центрування», вказує на переважну діагностичну цінність вибору кольорів саме із середини тестової сесії.

Проведене дослідження дозволило створити діагностичну таблицю для оцінки сприйнятливості-резистентності до формування психічних та поведінкових розладів у працівників органі внутрішніх справ (табл. 5).

Таблиця 5

Діагностична таблиця маркерів сприйнятливості-резистентності до формування психічних та поведінкових розладів у працівників органі внутрішніх справ

Маркери сприйнятливості-резистентності (подані у порядку зменшення модулів їхніх діагностичних коефіцієнтів) ДК J
Маркери сприйнятливості
Колір № 3 в IV виборі тесту Люшера 12,71 2,00
Вік > 30 років 10,95 1,12
Відмінності у II виборі кольорів поміж I та II сесіями тесту Люшера 9,70 1,44
Колір № 5 в VIII виборі тесту Люшера 7,94 0,74
Колір № 2 в II виборі тесту Люшера 6,48 1,39
Колір № 0 в VII виборі тесту Люшера 5,98 1,74
Колір № 6 в VI виборі тесту Люшера 5,72 1,40
Колір № 1 в V виборі тесту Люшера 4,93 0,93
Посада «міліціонер» 4,67 1,37
Колір № 5 в IV виборі тесту Люшера 4,26 0,44
Колір № 7 в V виборі тесту Люшера 3,68 0,35
Колір № 4 в I виборі тесту Люшера 3,55 0,44
Колір № 3 в III виборі тесту Люшера 3,17 0,27
Колір № 6 в IV виборі тесту Люшера 3,17 0,27
Колір № 4 в III виборі тесту Люшера 2,82 0,30
Маркери резистентності
Інші посади (окрім посади «міліціонер») –7,97 2,33
Вік ≤ 20 років –5,28 0,70
Колір № 2 в III виборі тесту Люшера –4,10 0,36

Оцінка сприйнятливості-резистентності до формування психічних та поведінкових розладів за допомогою табл. 5 має здійснюватись шляхом застосування послідовної процедури Вальда (у модифікації Є. В. Гублера) [1]. Суть процедури полягає у тому, що ДК притаманних особі ознак додаються один до одного, поки не буде досягнуто бажаний рівень достовірності. Так, наприклад, достовірності на рівні p < 0,05 відповідає значення суми діагностичних коефіцієнтів S ДК > 13, на рівні p < 0,01 — S ДК > 20, а на рівні p < 0,001 — S ДК > 30. В світлі цього стає зрозумілим, що жоден з встановлених маркерів не є самодостатнім для вірогідного визначення сприйнятливості-резистентності (у всіх факторів поданих у таблиці ДК < 13), і тому вірогідний діагноз можливо встановити лише при їх сукупному використанні. Помітно, що найбільшу діагностичну силу мають такі маркери, як «колір № 3 в IV виборі тесту Люшера» (ДК = 12,71) і «вік > 30 років» (ДК = 10,95). Наявність у особи, що обстежується, лише цих двох ознак забезпечує вірогідність наявності ППР непсихотичного рівня не гірше p < 0,01, оскільки S ДК такої сукупності маркерів перевищує 20 — граничне значення для цього рівня достовірності.

В процесі дослідження встановлено також три маркери резистентності до формування непсихотичних ППР у працівників органів внутрішніх справ. Їхня загальна S ДК = –17,35, що забезпечує достовірність висновку про зазначену резистентність на рівні не гірше p < 0,05.

З метою складання психологічного портрету «типового віртуального» представника групи хворих і «типового віртуального» представника групи здорових були визначені кольори, що обирались з максимальною частотою в кожному виборі обох сесій тесту Люшера (табл. 6).

Таблиця 6

Частоти вибору кольорів в тесті Люшера обстеженими хворими і здоровими працівниками органів внутрішніх справ (пояснення в тексті)

Кольори Частоти вибору кольорів
I сесія II сесія
I вибір II вибір III вибір IV вибір V вибір VI вибір VII вибір VIII вибір I вибір II вибір III вибір IV вибір V вибір VI вибір VII вибір VIII вибір
I група порівняння (хворі на ППР непсихотичного рівня)
Колір № 0 0 0 0 0 0 3 21 3 0 0 0 0 3 0 18 6
Колір № 1 0 3 3 0 15 6 0 0 0 0 3 0 15 6 3 0
Колір № 2 6 15 3 0 0 0 0 3 6 15 0 3 0 0 3 0
Колір № 3 0 9 9 9 0 0 0 3 3 9 9 9 0 0 0 0
Колір № 4 12 0 12 0 0 0 3 0 12 3 12 0 0 0 0 0
Колір № 5 6 0 0 9 3 0 0 6 6 0 0 9 0 3 0 6
Колір № 6 0 0 0 9 0 18 0 0 0 0 0 6 0 18 0 3
Колір № 7 3 0 0 0 9 0 3 12 0 0 3 0 9 0 3 12
II група порівняння (практично здорові)
Колір № 0 0 3 4 4 11 6 11 13 0 3 4 4 11 6 11 13
Колір № 1 5 4 2 19 10 12 9 1 5 4 2 15 10 12 10 0
Колір № 2 15 7 16 6 3 5 2 0 15 9 18 4 5 5 2 0
Колір № 3 14 16 9 1 1 7 4 4 14 16 9 3 3 5 4 2
Колір № 4 11 18 13 5 3 3 6 2 11 16 13 5 3 0 6 2
Колір № 5 7 6 0 7 10 11 6 2 7 6 0 12 10 11 8 2
Колір № 6 2 0 6 9 8 10 18 6 2 0 4 11 8 10 15 4
Колір № 7 2 2 6 0 8 2 0 28 2 2 6 2 6 7 0 31

Зрозуміло, що при такому підході до реконструкції узагальненого психологічного портрету «віртуального» обстеженого деякі кольори могли мати однакові максимальні частоти в різних виборах, що неможливо при реальному обстеженні. Для усунення цієї проблеми ідентифікація «типового» кольору для кожного вибору здійснювалась за наступними двома правилами.

Правило № 1. Першим визначається колір, що має максимальну частоту обирання за всю сесію (наприклад, у хворих колір № 0 в VII виборі I сесії зустрічався з абсолютно максимальною частотою 21). Надалі описана вище процедура повторюється для всього масиву, за винятком того кольору і того вибору, що були визначені на попередньому кроці цього алгоритму.

Правило № 2. В разі виникнення колізій (в різних виборах колір зустрічається з однаковою максимальною частотою) попередній (менший за номером) вибір має пріоритет над наступними (наприклад, у хворих колір № 4 в I та III виборах I сесії зустрічався з однаковою максимальною частотою 12, при цьому колір № 4 був залишений за I вибором).

Клітинки, що містять у собі «типові» для кожного вибору кольори, ідентифіковані за описаним алгоритмом, виділені у табл. 6 жирними рамками. Таким чином, було одержано чотири типові послідовності кольорів (у хворих обстежених: кольори №№ 4–2–3–5–1–6–0–7 (I сесія) та №№ 4–2–3–5–1–6–0–7 (II сесія); у практично здорових обстежених: кольори №№ 3–4–2–1–0–5–6–7 (I сесія) та №№ 3–4–2–1–0–5–6–7 (ІІ сесія)). Звертає на себе увагу та обставина, що і в групі хворих, і в групі практично здорових працівників органів внутрішніх справ послідовності усереднених типових виборів кольорів, одержані в I та II сесіях тесту Люшера, співпадають.

Порівняльна характеристика узагальнених психологічних портретів, що відповідають послідовностям «типових» виборів кольорів тесту Люшера в групах хворих і практично здорових працівників органів внутрішніх справ подана у табл. 7.

Таблиця 7

Порівняльна характеристика узагальнених психологічних портретів, що відповідають послідовностям «типових» виборів кольорів тесту Люшера в групах хворих і практично здорових працівників органів внутрішніх справ

ХВОРІ ПРАКТИЧНО ЗДОРОВІ
I сесія (кольори) II сесія (кольори) I сесія (кольори) II сесія (кольори)
№№ 4–2–3–5–1–6–0–7 №№ 4–2–3–5–1–6–0–7 №№ 3–4–2–1–0–5–6–7 №№ 3–4–2–1–0–5–6–7
Тривога не виражена, емоційна сфера стійка. Тривога не виражена, емоційна сфера стійка.
ГРУПИ ОСНОВНОЇ ВИБІРКИ
(4–2); (3–5); (1–6); (0–7); (4–7); (3–4); (2–1); (0–5); (6–7); (3–7)
БАЖАНІ ЦІЛІ ТА/АБО ПОВЕДІНКА, ПРОДИКТОВАНА НИМИ
(4–2)-група. Відрізняється пильністю й гострою спостережливістю. Шукає нових шляхів, які відкрили б перед ним більшу свободу й дозволили б йому досягти більшого. Хоче показати себе й завоювати визнання. Прагне ліквідувати розрив, що, як він відчуває, відділяє його від інших. (3–4)-група. Жадає успіху, збудження, життя повного вражень. Хоче розвиватися вільно, скинути з себе окови непевності, перемагати й жити насиченим життям. Любить контакт із іншими, ентузіаст за натурою. Сприйнятливий до всього нового, сучасного або захоплюючого. Має багато інтересів і хоче розширювати сфери діяльності. На майбутнє дивиться оптимістично.
ІСНУЮЧЕ ПОЛОЖЕННЯ РЕЧЕЙ І ПОВЕДІНКА, ДОРЕЧНА ПРИ ЦЬОМУ ПОЛОЖЕННІ
(3–5)-група. Охоче бере участь у всьому, що може збуджувати або хвилювати. Хоче відчувати пожвавлення. (2–1)-група. Акуратний, методичний, самостійний. Має потребу в повазі, визнанні й розумінні з боку близьких йому людей.
ВЛАСТИВОСТІ, ЩО СТРИМУЮТЬСЯ АБО ПОВЕДІНКА, НЕДОРЕЧНА ПРИ ЦЬОМУ ПОЛОЖЕННІ
(1–6)-група. Здатний одержувати фізичне задоволення від сексуальної активності, але схильний до замкнутості й це не дає йому бути «глибоко залученим». (0–5)-група. Егоцентричний, тому легко ображається.
ВЛАСТИВОСТІ, ЩО ЗАПЕРЕЧУЮТЬСЯ АБО ПРИГНІЧУЮТЬСЯ АБО ТАКІ, ЩО ВИКЛИКАЮТЬ ТРИВОГУ: ФІЗІОЛОГІЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ
(0–7)-група. Виражена сприйнятливість до зовнішніх подразників. (6–7)-група. Нормальне прагнення незалежності.
ВЛАСТИВОСТІ, ЩО ЗАПЕРЕЧУЮТЬСЯ АБО ПРИГНІЧУЮТЬСЯ АБО ТАКІ, ЩО ВИКЛИКАЮТЬ ТРИВОГУ: ПСИХОЛОГІЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ
(0–7)-група. Хоче перебороти відчуття порожнечі й ліквідувати розрив, що, як він відчуває, відокремлює його від інших. Прагне довідатися життя з усіх боків, випробувати всі можливості, прожити життя сповна. Тому обурюється, коли його або обмежують або стискують, і вимагає, щоб йому не чинили перешкод і надали свободу. (6–7)-група. Хоче вільно додержуватися своїх переконань і принципів, хоче домогтися поваги до себе як до особистості, що називається так по праву. Прагне використати кожну можливість, коли можна не підкорятися ніяким обмеженням і заборонам.
АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА АБО ПОВЕДІНКА, ВИКЛИКАНА СТРЕСОМ
(4–7)-група. Вважає, що його ріст обмежують і стискують, шукає який-небудь вихід, який би позбавив його від цих обмежень. (3–7) — група. Бореться з обмеженнями, заборонами й вимагає, щоб йому дали можливість розвиватися вільно.
КОРОТКО
Надія на майбутнє самовизначення. Бажання розпоряджатися своєю долею.

Коментуючи дані, подані у табл. 7, доцільно зайвий раз підкреслити, що використана процедура «узагальнення» виборів кольорів у тесті Люшера, безумовно, внесла певні викривлення. Це перш за все стосується нівеляції реально існуючих відмінностей у виборі кольорів поміж I та II сесіями тесту. Тому висновки про невиражену тривогу, а також про стійкість емоційної сфери, як у хворих, так і у практично здорових обстежених, слід вважати артефактами «узагальнення», оскільки ці висновки є результатом інтерпретації саме ступеню відтворюваності результатів протягом двох сесій тесту.

Щодо висновків про інші особистісні риси, то вони постають достатньо коректними. Тому цілком доцільно детальніше проаналізувати виявлені відмінності реконструйованих узагальнених психологічних портретів.

Так, в «Бажаних цілях і поведінці, продиктованої ними» хворі, у порівнянні із здоровими, демонструють певний перенос центру ваги з актуального сьогодення на майбутнє. Хворі лише хочуть «показати себе» і прагнуть ліквідувати розрив поміж собою та іншими людьми, в той час як здорові вже з ентузіазмом віддаються контактам з оточуючим середовищем, що закономірно супроводжується оптимістичним поглядом у майбутнє.

У ставленні до «Існуючого положення речей і поведінці, доречній при цьому положенні» хворим притаманна недиференційована спрага пожвавлення, в той час як у здорових домінує потреба у повазі, визнанні й розумінні з боку близьких їм людей.

«Властивістю, що стримується або поведінкою, що є недоречною при цьому положенні» у хворих є замкнутість, яка перешкоджає їх повноцінним контактам з іншими людьми. Проблемою здорових є егоцентризм і готовність бути ображеним.

До «Властивостей, що заперечуються або викликають тривогу» у хворих належить надмірна сприйнятливість до зовнішніх подразників, в той час як здоровим притаманне лише нормальне прагнення незалежності.

Характерна виявлена різниця у ставленні хворих і здорових до «Актуальної проблеми» і у «Поведінці, викликаної стресом». Якщо хворі вважають, що їхнє персональне зростання обмежують, і вони шукають який-небудь вихід, що позбавив би їх від цих обмежень, то здорові борються з наявними обмеженнями, заборонами і активно вимагають, щоб їм дали можливість розвиватися вільно.

Нарешті, підсумковою рисою узагальненого психологічного портрету хворих на непсихотичні ППР працівників органів внутрішніх справ є надія на майбутнє самовизначення, а у їхніх практично здорових колег — бажання самим розпоряджатися власною долею.

Висновки

  1. Кольоровий тест Люшера є зручним і високоінформативним методом для діагностики непсихотичних психічних та поведінкових розладів у працівників органів внутрішніх справ, що зазнали впливу екстремальних подій і життєво небезпечних ситуацій.
  2. Найінформативнішими маркерами сприйнятливості до формування психічних та поведінкових розладів у працівників органів внутрішніх справ, що зазнали впливу екстремальних подій і життєво небезпечних ситуацій, є: вік > 30 років, а також віддання переваги кольору № 3 в IV виборі і наявність відмінностей у II виборі кольорів поміж I та II сесіями тесту Люшера.
  3. Найінформативнішими маркерами резистентності до формування психічних та поведінкових розладів у працівників органів внутрішніх справ, що зазнали впливу екстремальних подій і життєво небезпечних ситуацій, є: робота на посадах відмінних від посади «міліціонер», вік ≤ 20 років і віддання переваги кольору № 2 в III виборі тесту Люшера.
  4. Визначення діагностичних коефіцієнтів та мір інформативності проаналізованих ознак дозволяє, шляхом використання послідовної процедури Вальда, оцінювати індивідуальний рівень сприйнятливості-резистентності до формування психічних та поведінкових розладів у працівників органів внутрішніх справ, що зазнали впливу екстремальних подій і життєво небезпечних ситуацій.
  5. Підсумковою рисою узагальненого психологічного портрету хворих на непсихотичні психічні та поведінкові розлади працівників органів внутрішніх справ є надія на майбутнє самовизначення, а у їхніх практично здорових колег — бажання самим розпоряджатися власною долею.

Література

  1. Гублер Е. В. Вычислительные методы анализа и распознавания патологических процессов. — М.: Медицина, 1978. — 294 с.
  2. Классификация психических и поведенческих расстройств: Клинические описания и указания по диагностике. — Киев: Факт, 1999. — 272 с.
  3. Лапач С. Н., Чубенко А. В., Бабич П. Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel. — Киев: Морион, 2000. — 320 с.
  4. Михайлов Б. В., Гавриленко М. А. Синдром «выгорания», его причины и способы коррекции // Архів психіатрії. — 2001. — № 4. — С. 32–36.
  5. Національна доповідь про стан техногенної та природної небезпеки в Україні в 2004 році. — Київ: Чорнобильінтерінформ, 2004. — 435 с.
  6. Собчик Л. Н. Модифицированный восьмицветовой тест Люшера. — СПб: Речь, 2002. — 112 с.


© «Новости украинской психиатрии», 2007
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211