НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

СПІЛЬНІ І СПЕЦИФІЧНІ МАРКЕРИ РОЗВИТКУ ПСИХІЧНИХ ТА ПОВЕДІНКОВИХ РОЗЛАДІВ ВНАСЛІДОК НАДЗВИЧАЙНИХ ПОДІЙ В ЯКІСНО ВІДМІННИХ КОНТИНГЕНТАХ ПОСТРАЖДАЛИХ

Є. Г. Гриневич, І. В. Лінський

* Публікується за виданням:
Гриневич Є. Г., Лінський І. В. Спільні і специфічні маркери розвитку психічних та поведінкових розладів внаслідок надзвичайних подій в якісно відмінних контингентах постраждалих // Архів психіатрії. — 2006. — Т. 12, № 1–4. — С. 16–21.

Відомо, що надзвичайні події справляють потужний вплив на стан психічного здоров’я людей, що постраждали від них, або брали участь у ліквідації їхніх наслідків. Часто такий вплив сягає патогенного рівня і стає причиною формування цілої низки психічних та поведінкових розладів (ППР) до яких, зокрема, відносяться: гострі реакції на стрес (F43.0 за МКХ-10), посттравматичний стресовий розлад (F43.1 за МКХ-10), різноманітні розлади адаптації (F43.2 за МКХ-10), а також стійки зміни особистості після перенесеної катастрофічної події (F62.0 за МКХ-10) [1]. Сумно висока частота надзвичайних подій [2], а також тяжкий, іноді інвалідизуючий перебіг викликаних ними ППР з особливою гостротою ставлять питання про підвищення ефективності профілактики цих розладів. Зрозуміло, що надзвичайні події є дуже різними за своєю природою. Так само зрозуміло, що люди, які потерпають від них, сильно відрізняються один від одного за своєю психічною конституцією, віком, статевою приналежністю та іншими особливостями, від яких залежить резистентність до стресу. Тому психопрофілактична робота щодо попередження ППР внаслідок надзвичайних подій має враховувати спільні і специфічні риси зазначених розладів.

Ось чому метою цієї роботи було дослідження спільних та специфічних маркерів розвитку ППР внаслідок надзвичайних подій в якісно відмінних контингентах постраждалих.

Матеріали і методи дослідження. Було обстежено 252 особи, що зазнали впливу надзвичайних подій, в тому числі 98 жінок, що постраждали внаслідок терористичного акту в м. Беслан, Російська Федерація (I група порівняння), віком від 16 до 76 років (в середньому 42,47±1,39 років) і 154 гірничорятувальника (II група порівняння, всі чоловіки), віком від 22 до 57 років (в середньому 37,95±0,60 років). Дослідження членів І групи порівняння було проведено на базі Донецької обласної клінічної лікарні професійних захворювань (ДОКЛПЗ), науково-дослідного інституту травматології і ортопедії «Медицина» Донецького державного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України, Центрального Штабу державної військової гірничорятувальної служби Міністерства палива та енергетики України. Дослідження членів II групи порівняння було проведено на базі санаторію «Гурзуфський», Автономна республіка Крим (через місяць після події). Клініко-психопатологічне дослідження виконувалось у відповідності із діагностичними критеріями Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду. Психодіагностичне дослідження здійснювалось з використанням індивідуально-типологічного опитувальника (ІТО). Обробку одержаних даних здійснювали методами математичної статистики (дисперсійний, регресійний, кореляційний аналізи) на ПЕОМ за допомогою програм SPSS та «Excel» з пакету «Microsoft Office 2003» [3]. Визначення маркерів формування ППР, оцінки, їхніх діагностичних коефіцієнтів (ДК) та мір інформативності Кульбака (J) здійснювалось за Є. В. Гублером [4].

Результати та обговорення. За результатами клініко-психопатологічного дослідження обстежені кожної з двох груп порівняння були розділені на дві підгрупи: хворих (з ППР) і здорових (без ознак ППР). В I групі порівняння підгрупа хворих налічувала 27 осіб, а підгрупа здорових — 71 особу. Серед членів II групи порівняння — 20 і 134 особи відповідно. Встановлено, що ризик формування ППР внаслідок надзвичайних подій (виражений через ДК) істотно залежить від віку постраждалих. В обох групах порівняння збільшення віку, у цілому, супроводжується зменшенням ризику виникнення ППР. Це ілюструють дані, одержані від всіх обстежених разом (табл. 1) і ухильні лінії відповідних трендів на рис. 1 «А» і 1 «Б».

Таблиця 1

Вік як маркер формування ППР внаслідок надзвичайних подій

I група порівняння (n = 98) II група порівняння (n = 154) Всі разом (n = 252)
Віковий діапазон, роки Кількість осіб з ознакою Частота ознаки в підгрупі Співвідношення частот (P1/P2) Діагностичні коефіцієнти (ДК) Міра інформативності (J) Віковий діапазон, роки Кількість осіб з ознакою Частота ознаки в підгрупі Співвідношення частот (P1/P2) Діагностичні коефіцієнти (ДК) Міра інформативності (J) Віковий діапазон, роки Кількість осіб з ознакою Частота ознаки в підгрупі Співвідношення частот (P1/P2) Діагностичні коефіцієнти (ДК) Міра інформативності (J)
Хворі (n = 27) Здорові (n = 71) Хворі (P1) Здорові (P2) Хворі (n = 20) Здорові (n = 134) Хворі (P1) Здорові (P2) Хворі (n = 47) Здорові (n = 205) Хворі (P1) Здорові (P2)
До збільшення діапазонів**
< 26 3 5 0,11 0,07 1,58 1,98 0,04 < 26 3 2* 0,15 0,02 10,07 10,02 0,68 < 26 6 7* 0,13 0,03 3,74 5,73 0,27
26–30 4 6 0,15 0,09 1,75 2,44 0,08 26–30 3 20 0,15 0,15 1,00 0,02 0,00 26–30 7 26 0,15 0,13 1,17 0,70 0,01
31–35 5 12 0,19 0,17 1,10 0,40 0,00 31–35 6 31 0,30 0,23 1,30 1,13 0,04 31–35 11 43 0,23 0,21 1,12 0,48 0,01
36–40 4 7 0,15 0,10 1,50 1,77 0,04 36–40 1 22 0,05 0,16 0,30 –5,16 0,29 36–40 5 29 0,11 0,14 0,75 –1,24 0,02
41–45 7 4* 0,26 0,06 4,60 6,63 0,67 41–45 4 37 0,20 0,28 0,72 –1,40 0,05 41–45 11 41 0,23 0,20 1,17 0,68 0,01
> 45 4 37* 0,15 0,52 0,28 –5,46 1,02 > 45 3 22 0,15 0,16 0,91 –0,39 0,00 > 45 7 59* 0,15 0,29 0,52 –2,86 0,20
Після збільшення діапазонів**
< 41 16 30 0,59 0,42 1,40 1,47 0,12 < 26 3 2* 0,15 0,02 10,05 10,02 0,68 < 26 6 7* 0,13 0,03 3,74 5,73 0,27
41–45 7 4* 0,26 0,06 4,60 6,63 0,67 26–35 9 51 0,45 0,38 1,18 0,73 0,03 26–45 34 139 0,72 0,68 1,07 0,28 0,01
> 45 4 37* 0,15 0,52 0,28 –5,46 1,02 > 35 8 8* 0,40 0,61 0,66 –1,79 0,18 > 45 7 59* 0,15 0,29 0,52 –2,86 0,20

Примітки:
* — різниця з групою хворих достовірна (p < 0,05, оцінено точним методом Фішера (ТМФ));
** — діапазони збільшено з метою підвищення рівня достовірності різниць поміж групами хворих і здорових.



А Б
Віковий профіль ризику формування ППР внаслідок надзвичайних подій (виражений через ДК) у жінок, що постраждали внаслідок терористичного акту в м. Беслан Віковий профіль ризику формування ППР внаслідок надзвичайних подій (виражений через ДК) у гірничорятувальників

Рис. 1. Віковий профіль ризику формування ППР внаслідок надзвичайних подій (виражений через ДК) у жінок, що постраждали внаслідок терористичного акту в м. Беслан (А) та гірничорятувальників (Б)

Примітки:
* — значення ДК вірогідні (p < 0,05).

Однак, характер цього зменшення в групах порівняння не є однаковим і не є монотонним. Вік до 41 року у жінок (I група порівняння, рис. 1 «А») виявився майже нейтральною обставиною щодо формування ППР (значення ДК позитивні, але малі і статистично недостовірні). Цей показник стає достовірно позитивним (ДК = +6,63 при p < 0,05) у віковій групі 41–45 років, що, напевно, пояснюється нашаруванням психотравми на психологічну кризу «середини життя». Саме це сполучення, на наш погляд, провокує розвиток ППР. Потім, у жінок вікової групи > 45 років, показник ризику виникнення ППР критично зменшується до достовірно негативних значень (ДК = –5,46 при p < 0,05). Можна обережно припустити, що вони внаслідок значного життєвого досвіду, а також внаслідок певних гормональних змін (менопауза) мають більшу резистентність до стресу.

Щодо гірничорятувальників (II група порівняння), то у них вік до 26 років є безумовним маркером ризику розвитку ППР. В старших вікових групах ризик зменшується і набуває свого мінімуму в 36–40 років. Саме в цьому віці фахівець досягає піка професіоналізму, що і визначає його максимальну стійкість по відношенню до психотравмуючих ситуацій на роботі. Хоча потім ризик розвитку ППР трохи зростає, сумарна інформативність вікового діапазону від 36 років і більше дозволяє розглядати його як достовірний маркер антиризику розвитку ППР у працівників цієї категорії (табл. 1).

Іншим об’єктом дослідження були особистісні риси осіб, що зазнали впливу надзвичайних подій, які вивчались за допомогою ІТО (табл. 2).

Таблиця 2

Середні значення показників, одержаних за допомогою ІТО в групах осіб, що зазнали впливу надзвичайних подій

Особистісні риси Середні значення, бали***
I група порівняння II група порівняння
Хворі
(n = 27)
Здорові
(n = 71)
Разом
(n = 98)
Хворі
(n = 17)
Здорові
(n = 18)
Разом
(n = 35)
Екстраверсія 4,04±0,38 5,00±0,27 4,73±0,22 5,53±0,52 6,50±0,53 6,03±0,37*
Інтроверсія 1,26±0,34 1,58±0,18 1,49±0,16 5,53±0,52* 3,94±0,60* 4,71±0,42*
Лабільність 4,19±0,47 4,49±0,28 4,41±0,24 5,47±0,36 5,56±0,34 5,51±0,24*
Ригідність 4,15±0,37 4,39±0,22 4,33±0,19 4,41±0,51 5,06±0,40 4,74±0,32
Агресивність 4,15±0,25 4,00±0,17 4,04±0,14 3,59±0,19 4,06±0,30 3,83±0,18
Сенситивність 5,30±0,42 5,10±0,22 5,15±0,19 5,12±0,50 5,28±0,41 5,20±0,32
Спонтанність 6,15±0,31 5,96±0,19 6,01±0,16 4,65±0,45 4,89±0,39 4,77±0,29*
Тривожність 6,89±0,33 7,31±0,17 7,19±0,15 5,12±0,50* 5,28±0,41* 3,77±0,22*
Агравація 6,33±0,40 6,35±0,17 6,35±0,16 0,35±0,12* 0,50±0,12* 0,51±0,13*
Брехня 5,19±0,25 5,55±0,18 5,45±0,15 2,65±0,34* 2,94±0,32* 2,80±0,23*

Примітки:
* — різниця з відповідними групами жінок, постраждалих внаслідок терористичного акту в м. Беслан достовірна (p < 0,05);
** — дали згоду на обстеження лише 17 осіб з групи хворих і 18 осіб з групи здорових;
*** — середні значення подано у форматі «середня арифметична ± стандартна похибка середньої арифметичної (M±m).

Встановлено, що середні значення за шкалами екстраверсії і інтроверсії, а також лабільності у членів II групи порівняння були достовірно більшими, ніж у членів I групи порівняння, а показники за шкалами спонтанності, тривожності, агравації та брехні — навпаки, меншими. На нашу думку, це пов’язано із тим, що члени зазначених груп мають різну гендерну і культурну приналежність. Слід також відмітити, що і серед гірничорятувальників, і серед жінок, що постраждали внаслідок терористичного акту в м. Беслан, достовірних відмінностей у середніх показниках за шкалами ІТО поміж підгрупами хворих і здорових виявлено не було. Однак, в процесі подальшого аналізу даних, одержаних за допомогою ІТО, було встановлено, що розподіли багатьох з них мають вигляд істотно відмінний від нормального, перш за все, через їхню значну асиметрію. Внаслідок цього у периферійних діапазонах вказаних розподілів при порівнянні виникали статистично значущі відмінності поміж виділеними групами обстежених. Вибір границь поміж діапазонами і розмір самих діапазонів здійснювався таким чином, щоб зробити вказані різниці максимальними.

В результаті серед членів I групи порівняння достовірні відмінності поміж підгрупами хворих і здорових знайдено в діапазонах таких ознак як: лабільність; агравація і брехня, а серед членів II групи порівняння — в діапазонах ознак: інтроверсія і агресивність (табл. 3).

Таблиця 3

Показники ІТО, як маркер формування ППР внаслідок надзвичайних подій

Показники ІТО (особистісні риси) І група порівняння (n=98) ІІ група порівняння (n=35) Всі разом (n=133)
Діапазон, бали** Кількість осіб з ознакою Частота ознаки в підгрупі Співвідношення частот (P1/P2) Діагностичні коефіцієнти (ДК) Міра інформативності (J) Діапазон, бали** Кількість осіб з ознакою Частота ознаки в підгрупі Співвідношення частот (P1/P2) Діагностичні коефіцієнти (ДК) Міра інформативності (J) Діапазон, бали** Кількість осіб з ознакою Частота ознаки в підгрупі Співвідношення частот (P1/P2) Діагностичні коефіцієнти (ДК) Міра інформативності (J)
Хворі (n = 27) Здорові (n = 71) Хворі (P1) Здорові (P2) Хворі (n = 17) Здорові (n = 18) Хворі (P1) Здорові (P2) Хворі (n = 44) Здорові (n = 89) Хворі (P1) Здорові (P2)
Екстраверсія < 7 23 54 0,85 0,76 1,12 0,49 0,02 < 7 11 7 0,65 0,39 1,66 2,21 0,29 < 7 34 61 0,77 0,69 1,13 0,52 0,02
≥ 7 4 17 0,15 0,24 0,62 –2,08 0,10 ≥ 7 6 11 0,35 0,61 0,58 –2,38 0,31 ≥ 7 10 28 0,23 0,31 0,72 –1,41 0,06
Інтроверсія < 8 20 61 0,74 0,86 0,86 –0,64 0,04 < 6 8 14* 0,47 0,78 0,61 –2,18 0,34 < 8 33 77* 0,75 0,87 0,87 –0,62 0,04
≥ 8 7 10 0,26 0,14 1,84 2,65 0,16 ≥ 6 9 4* 0,53 0,22 2,38 3,77 0,58 ≥ 8 11 12* 0,25 0,13 1,85 2,68 0,15
Лабільність < 7 23 48* 0,85 0,68 1,26 1,00 0,09 < 6 9 9 0,53 0,50 1,06 0,25 0,00 < 7 36 62 0,82 0,70 1,17 0,70 0,04
≥ 7 4 23* 0,15 0,32 0,46 –3,40 0,30 ≥ 6 8 9 0,47 0,50 0,94 –0,26 0,00 ≥ 7 8 27 0,18 0,30 0,60 –2,22 0,14
Ригідність < 6 12 43 0,44 0,61 0,73 –1,34 0,11 < 6 11 8 0,65 0,44 1,46 1,63 0,17 < 6 23 51 0,52 0,57 0,91 –0,40 0,01
≥ 6 15 28 0,56 0,39 1,41 1,49 0,12 ≥ 6 6 10 0,35 0,56 0,64 –1,97 0,20 ≥ 6 21 38 0,48 0,43 1,12 0,48 0,01
Агресивність < 4 6 25 0,22 0,35 0,63 –2,00 0,13 < 5 15 10* 0,88 0,56 1,59 2,01 0,33 <5 30 56 0,68 0,63 1,08 0,35 0,01
≥ 4 21 46 0,78 0,65 1,20 0,79 0,05 ≥ 5 2 8* 0,12 0,44 0,26 –5,77 0,94 ≥ 5 14 33 0,32 0,37 0,86 –0,66 0,02
Сенситивність < 8 17 33 0,63 0,47 1,36 1,32 0,11 < 6 7 11 0,41 0,61 0,67 –1,71 0,17 < 6 10 16 0,23 0,18 1,26 1,02 0,02
≥ 8 10 38 0,37 0,54 0,69 –1,60 0,13 ≥ 6 10 7 0,59 0,39 1,51 1,80 0,18 ≥ 6 34 73 0,77 0,82 0,94 –0,26 0,01
Спонтанність < 6 22 48 0,82 0,68 1,21 0,81 0,06 < 5 8 8 0,47 0,44 1,06 0,25 0,00 < 6 33 61 0,75 0,69 1,09 0,39 0,01
≥ 6 5 23 0,19 0,32 0,57 –2,43 0,17 ≥ 5 9 10 0,53 0,56 0,95 –0,21 0,00 ≥ 6 11 28 0,25 0,31 0,79 –1,00 0,03
Тривожність < 6 9 17 0,33 0,24 1,39 1,44 0,07 < 6 10 6 0,59 0,33 1,76 2,47 0,31 < 5 19 18 0,43 0,20 2,14 3,29 0,38
≥ 6 18 54 0,67 0,76 0,88 –0,57 0,03 ≥ 6 7 12 0,41 0,67 0,62 –2,09 0,27 ≥ 5 25 71 0,57 0,80 0,71 –1,47 0,17
Агравація < 2 20 38* 0,74 0,54 1,38 1,41 0,15 <1 11 9 0,65 0,50 1,29 1,12 0,08 < 2 37 55* 0,84 0,62 1,36 1,34 0,15
≥ 2 7 33* 0,26 0,47 0,56 –2,54 0,26 ≥ 1 6 9 0,35 0,50 0,71 -1,51 0,11 ≥ 2 7 34* 0,16 0,38 0,42 –3,80 0,42
Брехня < 5 16 29* 0,59 0,41 1,45 1,62 0,15 < 4 12 8 0,71 0,44 1,59 2,01 0,26 < 5 31 47* 0,70 0,53 1,33 1,25 0,11
≥ 5 11 42* 0,41 0,59 0,69 –1,62 0,15 ≥ 4 5 10 0,29 0,56 0,53 –2,76 0,36 ≥ 5 13 42* 0,30 0,47 0,63 –2,03 0,18

Примітки:
* — різниця з групою хворих достовірна (p < 0,05, оцінено точним методом Фішера (ТМФ));
** — границі діапазонів обирались за критерієм максимуму відмінностей поміж групами.

Цікаво, що, за винятком агресивності, знаки ДК (позитивні чи негативні) всіх інших, перелічених в попередньому реченні ознак, у гірничорятувальників і у жінок, що постраждали внаслідок терористичного акту в м. Беслан, співпадають (табл. 3). Це відображає реальну єдність маркерів ризику формування ППР в I та II групах порівняння, для статистично достовірного визначення якої просто не вистачило кількості спостережень.

Одержані дані свідчать про те, що особистісні риси (залежно від того, про яку саме особистісну рису йдеться) можуть розглядатись як спільні, так і як специфічні маркери формування ППР внаслідок надзвичайних подій для різних контингентів обстежених осіб. Коротко зупинимось на деяких із них.

Так, високий рівень інтроверсії виявився значущим маркером схильності до формування ППР внаслідок надзвичайних подій для ІІ групи порівняння і для об’єднаної групи у цілому.

Це добре відповідає існуючим уявленням, оскільки інтровертованість, як риса особистості, перешкоджає відкритому реагуванню на ситуацію, сприяє «консервації» неприємних переживань і, таким чином, готує підґрунтя для формування ППР.

Так само значущими маркерами схильності до формування ППР внаслідок надзвичайних подій для I групи порівняння і для об’єднаної групи у цілому виявились низькі показники за шкалами агравації і брехні (а високі, відповідно, — маркерами резистентності до формування ППР). Цей феномен може бути пояснений тим, що щирі, несхильні до агравації своїх страждань люди тяжче переживають власну втрату і глибше співчувають іншим постраждалим, що, безумовно, підвищує ризик формування ППР.

Встановлено, що високий рівень лабільності є значущим маркером резистентності до формування ППР у жінок, що постраждали внаслідок терористичного акту в м. Беслан. Цей результат слід вважати цілком очікуваним, оскільки лабільність передбачає полегшене переключення уваги постраждалої особи з психотравмуючої ситуації на інші речі і, таким чином, зменшує ризик формування ППР.

Подібну захисну роль у чоловіків виконує агресивність, високий рівень якої виявився значущим маркером резистентності до формування ППР у обстежених, що належали до другої групи.

Із попередніх досліджень відомо, що значущими маркерами схильності до формування ППР внаслідок надзвичайних подій є показники особистісної та реактивної тривожності, оцінені за опитувальником Спілбергера–Ханіна. Однак подібний показник (тривожність), оцінений за ІТО, виявився неінформативним, що свідчить про недостатню чутливість ІТО щодо цієї особистісної характеристики в плані вирішення завдань цього дослідження. Теж саме можна сказати і про інші характеристики, що залишились неінформативними.

Висновки

  1. У осіб, які належать до якісно відмінних контингентів і які постраждали від надзвичайних подій різного походження, можуть бути визначені як спільні, так і специфічні маркери розвитку психічних та поведінкових розладів внаслідок зазначених подій.
  2. Спільними маркерами сприйнятливості до формування психічних та поведінкових розладів в якісно відмінних контингентах є: вік менше 26 років, а також високий рівень інтроверсії (≥ 8 балів) і низькі рівні агравації (< 2 балів) та брехні (< 5 балів) за шкалами ІТО.
  3. Спільними маркерами резистентності до формування психічних та поведінкових розладів в якісно відмінних контингентах є: вік більше 45 років, а також низький рівень інтроверсії (< 8 балів) і високі рівні агравації (≥ 2 балів) та брехні (≥ 5 балів) за шкалами ІТО.
  4. Серед жінок, що постраждали від терористичного акту в м. Беслан (Російська Федерація), специфічним маркером сприйнятливості до формування психічних та поведінкових розладів внаслідок надзвичайних подій є низький рівень лабільності за шкалою ІТО (< 7 балів), а маркером резистентності — високий рівень лабільності за шкалою ІТО (≥ 7 балів) відповідно.
  5. Серед гірничорятувальників, що брали участь у ліквідації аварій на підприємствах вугільної промисловості, специфічним маркером сприйнятливості до формування психічних та поведінкових розладів внаслідок надзвичайних подій є низький рівень агресивності за шкалою ІТО (< 4 балів), а маркером резистентності — високий рівень агресивності за шкалою ІТО (≥ 4 балів) відповідно.

Література

  1. Классификация психических и поведенческих расстройств: Клинические описания и указания по диагностике. — Киев: Факт, 1999. — 272 с.
  2. Національна доповідь про стан техногенної та природної небезпеки в Україні в 2004 році. — Київ: Чорнобильінтерінформ, 2004. — 435 с.
  3. Лапач С. Н., Чубенко А. В., Бабич П. Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel. — Киев: Морион, 2000 — 320 с.
  4. Гублер Е. В. Вычислительные методы анализа и распознавания патологических процессов. — М.: Медицина, 1978. — 294 с.


© «Новости украинской психиатрии», 2007
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211