НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

ПРОБЛЕМА ЛЕГІТИМАЦІЇ НАРКОТИЗМУ: ДОСВІД СОЦІОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ

О. О. Сердюк

* Публікується за виданням:
Сердюк О. О. Проблема легітимації наркотизму: досвід соціологічного вивчення // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. — Харків: Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна. — 2004. — С. 325–328.

Серед проблем, що постають перед українським суспільством внаслідок розповсюдження нелегальних наркотиків, особливе місце займає проблема інтеграції наркотичної субкультури у молодіжну субкультуру та загальна легітимація наркотизму у суспільній свідомості. У ході моніторингових опитувань учнівської молоді та ретроспективного опитування, що здійснені Національним університетом внутрішніх справ [1, 2], було виявлено деякі особливості громадської свідомості, які відбивають легітимацію наркотизму. Серед них: формування субкультури наркотизму, яка схвалюється; збільшення ступеня оцінки доступності наркотиків; «загострення» оцінки алкогольних і наркотичних проблем; збільшення толерантності щодо наркоманів; а також розширення припустимих меж вживання алкоголю і наркотиків і посилення мотивації на їхнє вживання.

Оцінка ступеня доступності наркотиків має відносно слабку позитивну динаміку з 50-х рр. до 80-х рр. (див. табл. 1), проте за останнє десятиліття спостерігається якісний стрибок в оцінці доступності наркотиків, який, на наш погляд, відбиває реальну ситуацію з нелегальним обігом наркотиків. Так, за даними дослідження 2004 р., кількість учнівської молоді, яка вважає, що «легко» або «скоріше легко, ніж важко» дістати наркотики, склала 18,2% і 34,8% відповідно, а кількість тих, хто вважають, що наркотики дістати «важко» або «скоріше важко, ніж легко», склала 1,2% і 4,3% відповідно. Вагалися з оцінкою 41,5%. Тобто на даний момент у м. Харкові усього 5,7% молоді вважають, що можуть мати труднощі у випадку, якщо буде потрібно дістати наркотики.

Таблиця 1

Процентний розподіл відповідей на питання «Наскільки важко (або легко) молодій людині «дістати» наркотики в Харкові?»

  1959 1969 1979 1989 1999 2001 2004
Важко 32,8 33,0 29,6 21,0 1,8 1,8 1,2
Скоріше важко 5,03 10,0 14,5 15,1 4,4 4,4 4,3
Вагаюся відповісти 57,3 50,2 47,1 45,8 28,6 28,7 41,5
Скоріше легко 2,8 5,20 4,4 9,8 39,6 39,6 34,8
Легко 2,0 1,60 4,2 8,07 25,45 25,5 18,2

Істотно змінилася оцінка стану ситуації із вживанням таких адиктивних речовин як спиртні напої та наркотики. Для фіксації цього показника ми використовували шкалу, котра складає континуум із семи позицій від оцінки проблеми як абсолютно несерйозної (–2 бали) до її оцінки як дуже серйозної (+2 бали). Динаміка оцінки харківською молоддю міри гостроти цих проблем подана на рис. 1. Загальні тенденції зміни громадської свідомості наочно ілюструє діаграма і лінії поліноміального тренду (величини достовірності апроксимації подані на діаграмі).

У перші повоєнні десятиліття наркоманія не була розповсюджена, в той час як зловживання спиртними напоями, алкоголізм і на той час були соціальною реальністю. Це призвело до того, що у 70-х рр. (час створення самостійної наркологічної служби) соціальні оцінки зафіксували сприйняття проблеми наркоманії ще як несерйозної, а проблеми алкоголізму — навпаки, як цілком серйозної. Після 80-х років відбулася якісна зміна соціального сприйняття цих проблем.

Динаміка оцінки ситуації з розповсюдженням зловживання алкоголем та наркотиками

Рис. 1. Динаміка оцінки ситуації з розповсюдженням зловживання алкоголем та наркотиками

Оцінка гостроти алкогольної проблеми знизилася, що цілком можливо пов’язати з антиалкогольною кампанією тих років, а проблема наркоманії стала вже сприйматися як значуща, індекс її серйозності, як ми бачимо, зріс до позитивної величини.

За останнє десятиліття ми можемо спостерігати суттєве зростання оцінки гостроти обох проблем і зсув акцентів у бік наркоманії як більш серйозної, ніж проблема алкоголізму, незважаючи на його незрівнянно більші масштаби поширення. Це цілком пояснюється тим фактом, що стосовно алкоголю не існує правових обмежень, його вживання культурально обумовлено численними питними звичаями і традиціями, котрі існують протягом сторіч. У відношенні наркотиків, навпаки, ніяких культурально обумовлених і сталих механізмів їхнього вживання не існує, це явище відносно нове. Відповідно, на нову небезпеку суспільство і реагує більш сильними побоюваннями. Проте слід зазначити, що соціальні наслідки вживання наркотиків мають набагато більший негативний потенціал, ніж наслідки вживання алкоголю.

Спостерігається зміна ставлення до споживачів адиктивних речовин серед різноманітних вікових груп харків’ян. Ми вимірювали ступінь толерантності за допомогою шкал Богардуса і Лайкерта. Внаслідок специфіки процедури ретроспективного опитування [1, с. 59] отримані нами результати відбивають вікову структуру громадської свідомості груп харків’ян у віці відповідно 60–65, 50–55, 40–45, 30–35 і 20–25 років (див. табл. 2).

Таблиця 2

Результати оцінки толерантності до наркоманів за шкалою Богардуса

  60–65 років 50–55 років 40–45 років 30–35 років 20–25 років
Як членів сім’ї 0,8 1,6
Як близьких друзів, сусідів 0,6 0,4 2,0 5,3
Як членів трудового колективу 0,6 1,0 1,0 4,8
Як жителів мікрорайону 0,8 1,4 1,2 4,5 10,3
Як жителів міста 2,6 2,8 6,4 8,9 10,1
Як громадян України 4,9 5,0 10,0 12,4 9,7
Не хочу, щоб наркомани були в країні 91,1 90,1 80,2 71,2 57,8

Шкала Богардуса, яка містить відповіді на питання «В якій якості Ви згодні сприйняти людей, котрі вживають наркотики?», описує величину соціальної дистанції стосовно соціальної групи наркоманів. У даному випадку її можна інтерпретувати як прийняття або неприйняття наркомана у певному соціальному статусі, значущому для респондента тієї або іншої вікової групи жителів м. Харкова (табл. 2.). Виявилося, що молоді харків’яни демонструють тенденцію до скорочення соціальної дистанції з наркоманами. Серед них відсоток готових прийняти наркоманів на більш «близькій» соціальній дистанції є значно вищим, ніж у старших вікових групах. Проте ми бачимо, що відсоток молодих людей, готових прийняти наркомана на «близькій» соціальній дистанції, досить малий. За результатами моніторингу 2001 р. було виявлено, що чоловіки більш толерантні до наркоманів, ніж жінки. Серед чоловіків більший відсоток згодний прийняти наркоманів на «близькій» дистанції (як членів сім’ї, друзів, у класі, у групі, у мікрорайоні), а серед жінок — на «дальній» (як жителів міста, України і взагалі не хочуть жити з ними в одній країні).

Шкала Лайкерта містить 8 тверджень негативного і позитивного характеру стосовно наркоманів, наприклад «Наркомани в цілому смирні люди» або «З наркоманами спілкуватися небезпечно», ступінь згоди з якими респондент виражав відповідями, яким ми привласнювали числові значення в балах: «згоден» — 1; «скоріше згоден» — 0,5; «важко відповісти» — 0; «скоріше не згоден» — –0,5; «не згоден» — –1. У результаті ми одержали дані, що описують «вікову структуру» толерантності до наркоманів. Так, індекс толерантності склав: у групі 60–65 років — –3,95; 50–55 років — –3,89; 40–45 років — –3,47; 30–35 років — –3,12; 20–25 років — –2,14. Тут більш високий індекс означає менш конформне ставлення до наркоманів. Проте ми бачимо, що, незважаючи на більш високий індекс толерантності до наркоманів у більш молодих харків’ян, він усе ж залишається негативним. Це говорить про те, що в громадській свідомості і на сьогоднішньому етапі домінує «негативний стереотип» наркомана, який має тенденцію до нейтралізації у свідомості більш молодих харків’ян.

Результати досліджень зафіксували розширення припустимих меж вживання алкоголю (табл. 3) і наркотиків (табл. 4).

Таблиця 3

Процентний розподіл відповідей на питання «Яку поведінку людини стосовно спиртних напоїв ви вважаєте нормальною?»

  60–65 років 50–55 років 40–45 років 30–35 років 20–25 років
Вживати можна завжди і будь-які напої 5,2 4,6 5,4 6,3 10,5
Іноді можна напитися 13,3 12,5 14,6 18,9 23,9
Можна часто пити, але слабкі напої 7,1 12,9 4,2 17,1 23,1
Вживати рідко й в обмеженій кількості 68,2 64,1 60,1 52,1 38,9
У житті 1 раз потрібно спробувати все 1,8 2,4 2,0 1,7
Ніколи не вживати 4,2 3,4 3,6 3,7 3,4

Так, із зменшенням віку респондентів зростає кількість тих, хто вважають, що «вживати алкоголь можна завжди», «можна іноді напиватися» і «можна часто пити слабкі напої», причому частка тих, хто вважають, що «спиртні напої можна пити завжди і будь-які, якщо є гроші і підходить обстановка», досить стабільна у вікових групах відповідно 60–65, 50–55, 40–45 і 30–35 років, а в групі молоді 20–25 років — у 2 рази вища, ніж в інших.

Також ми можемо спостерігати збільшення з віком кількості тих, хто вважають, що «спиртні напої можна вживати рідко (на свята і «за столом») і в обмеженій кількості» (див. табл. 3). Проте частка тих, хто вважає, що «спиртні напої необхідно ніколи і ні за яких обставин не вживати», досить стабільна для усіх вікових груп (біля 3–4%).

Стосовно наркотиків (табл. 4) із віком зменшується кількість тих, хто вважають, що можна «іноді курнути» або курити досить часто «травичку». А в старших вікових групах особи, які припускають можливість вживання більш сильних наркотиків, складають поодинокі випадки. Звертає на себе увагу величезна перевага практично за всіма позиціями молоді. Так, 41,6% молодих людей вважають, що іноді можна курнути «травичку», а 7,7% вважають, що «травичку» можна курити досить часто. Крім того, чим молодшими є респонденти, тим менша їхня кількість вважає, що наркотики взагалі ніколи не треба вживати (серед двадцятирічних цей відсоток у 2 рази менший, ніж серед респондентів 60–65 і 50–55 років).

Таблиця 4

Процентний розподіл відповідей на питання «Яку поведінку людини стосовно наркотиків ви вважаєте нормальною?»

  60–65 років 50–55 років 40–45 років 30–35 років 20–25 років
Вживати можна завжди і будь-які наркотики 0,2 0,6 1,6
Іноді можна вживати міцніші наркотики — «уколотися» і т. п. 0,2 1,02
Курити «травичку» можна досить часто 0,2 0,2 0,6 1,1 7,7
Іноді можна курнути «травичку» 0,6 0,8 3,8 8,4 41,6
У житті 1 раз потрібно спробувати все 4,1 4,4 9,2 16,1
Ніколи не вживати 95,1 94,3 85,4 74,2 47,9

Крім того, виявилось, що кількість респондентів, які мають мотиви вживати наркотики, із віком зменшується. Зменшується з віком також і кількість тих, хто не виключає виникнення цих мотивів у майбутньому. Мотивація на вживання наркотиків у респондентів 20–25 років є найбільш високою, ніж в інших вікових групах. Так, за результатами опитування на питання «Чи є у Вас причини, мотиви вживати (або принаймні спробувати) наркотики?» відповіли «так» — 4% респондентів 20–25 років; «можливо» — 15%; «зараз немає, але таке виключити не можна» — 33% і «немає і бути не може» — 48%.

Таким чином, ми можемо достатньо обґрунтовано стверджувати, що поширення субкультури наркотизму в останнє десятиліття змінило ціннісно-нормативну структуру громадської свідомості, і, незважаючи на те, що молодь дає цілком реальні оцінки ситуації що склалась, для молодіжної популяції характерні високі рівні толерантності щодо споживачів наркотиків, лояльне ставлення до поширення адиктивних речовин і їхніх споживачів, значне, у порівнянні з більш старшими віковими групами, розширення припустимих меж поведінки стосовно адиктивних речовин і підвищення мотивації на вживання наркотиків. Все це, на нашу думку, перетворюється в потужний епідеміологічний чинник поширення адиктивних речовин і субкультури їхнього споживання серед молоді м. Харкова.

Література

  1. Молодёжь и наркотики (социология наркотизма) / Под ред. В. А. Соболева, И. П. Рущенко. — Харьков: Торсинг, 2000. — 432 с.
  2. Профилактика наркомании: организационные и методические аспекты. Итоговые материалы международного проекта / Сост. И. П. Рущенко. — Харьков: Финарт, 2002. — 240 с.

Адреса для листування:
aserdyuk@mail.ru


© «Новости украинской психиатрии», 2004
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211