НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ, ЩО СКЛАЛАСЯ ВНАСЛІДОК РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН В УКРАЇНІ

П. В. Волошин, О. І. Мінко, І. В. Лінський, Н. П. Волошина, К. Д. Гапонов

* Публікується за виданням:
Волошин П. В., Мінко О. І., Лінський І. В., Волошина Н. П., Гапонов К. Д. Епідеміологічна ситуація, що склалася внаслідок розповсюдження залежності від психоактивних речовин в Україні // Український вісник психоневрології. — 2001. — Т. 9, вип. 3. — С. 7–9.

Дані про поширеність вживання психоактивних речовин в Україні, які отримані з різних джерел, дуже суперечливі. У спеціальній літературі і популярних виданнях зустрічаються цифри від сотень тисяч до 1–1,5 мільйонів чоловік.

Перш ніж коментувати ці дані, треба уточнити базові визначення, а саме: «хворий на алкоголізм чи наркоманію» та «споживач алкоголю або наркотиків».

Хворий на алкоголізм чи наркоманію, це людина у якої внаслідок регулярного вживання психоактивної речовини сформувався відповідний патологічний стан — залежність, що характеризується:

На відміну від хворого на алкоголізм чи наркоманію, споживач психоактивних речовин — це людина, яка епізодично вживає її, без ознак залежності.

У осіб зі спадковою схильністю до наркозахворювань епізодичне вживання наркотиків чи алкоголю і власно залежність — це просто різні стадії одного процесу. Крім спадкової схильності співвідношення чисельності споживачів психоактивних речовин і власно хворих на алкоголізм чи наркоманію залежить також від виду речовини, її здатності викликати залежність.

Відповідно до офіційної статистики Мінздраву України на 1.01.2001 року в країні на диспансерному обліку з приводу наркоманії знаходилося 74187 чоловік. Це хворі на наркоманію. У переважній більшості — це люди, залежні від опійних наркотиків, що не дивно, оскільки опійні наркотики, серед інших доступних в Україні психоактивних речовин, мають найбільшу здатність викликати залежність. Цю наркоманію важко приховати від інших людей саме тому практично всі опіомани рано чи пізно потрапляють на диспансерний облік.

Дослідження, що були виконані в нашому інституті, середня тривалість опіоманії на момент виявлення складає 3,5 роки. Тому, трохи спрощуючи ситуацію, можна сказати, що поточна статистика Мінздраву відображає поширеність опійної наркоманії в країні більш ніж трирічної давнини. По тій же причині, дані, що відносяться до підлітків, зовсім не відображають реального становища. За три з половиною роки людина, що захворіла на наркоманію у підлітковому віці, встигає стати дорослою.

Аналіз, виконаний з урахуванням тривалості захворювання на момент виявлення, свідчить про те, що в сучасній Україні реально існує не менш ніж 150 тис. хворих на опійну наркоманію. Користуючись мовою військових, це 10–12 дивізій, практично безповоротних для суспільства втрат. Мало того, це ті люди, які щодня виходять на вулицю в пошуках наркотику, вартість добової дози якого коливається від 50 до 500 гривень. Не дивно, що кримінальна активність цієї групи хворих дуже висока, і становить реальну небезпеку для суспільства.

Однак і ця величезна цифра не дає повного уявлення про масштаби наркотизації населення нашої країни. Вище мова йшла тільки про хворих і тільки з одним видом залежності. Але, крім клінічних опіоманів є ще споживачі опіоїдів, що поки балансують на хиткій грані між епізодичним вживанням і власне наркоманією. Крім того, є особи, що вживають алкоголь, гашиш та інші так звані «легкі» наркотики, чисельність яких у сучасних умовах точно виміряти не представляється можливим. Тому експертні оцінки, згідно з якими загальне число наркоманів і епізодичних споживачів наркотиків у 5–10 разів перевищує чисельність хворих, що знаходяться на обліку в наркослужбі країни, не здаються надмірними.

До речі, про словосполучення «легкий наркотик», що іноді зустрічається на сторінках деяких молодіжних видань. Так часто називають, наприклад, гашиш і інші наркотичні препарати, які одержують з конопель. Є серйозні підстави думати, що цей термін як своєрідний «троянський кінь» запущений і культивуємий наркоділками, зацікавленими в поширенні свого злочинного бізнесу. Слово «легкий» покликано зняти природний страх молодої людини перед зміною свого психічного стану протиприродним шляхом — за допомогою наркотику. Так відбувається перший крок у наркотизацію. Подальше просування цим шляхом, перехід до вживання усе більш наркогенних речовин, вже не зустрічає опору особистості. Не випадково практично всі героїномани, що були опитані співробітниками нашого інституту, починали з паління гашишу.

Справедливості заради треба сказати, що до того, як почати курити гашиш вони прилучилися до вживання алкоголю і паління тютюну.

Загальна ж кількість хворих на алкоголізм на 1.01.2001 року в країні що знаходяться на диспансерному обліку складає 672 175 осіб.

Особливу тривогу викликає розповсюдження вживання психоактивних речовин серед підлітків. Захворюваність на розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин серед них протягом року істотно зросла. Це перш за все стосується розладів психіки та поведінки від вживання алкоголю — на 22,2% (з 2,7 до 3,3 на 100 000 підліткового населення), у тому числі:

Загальна захворюваність на розлади психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних речовин серед підлітків зросла не так помітно — на 1,3% (з 15,5 до 15,7 на 100 000 підліткового населення), однак аналіз свідчить про те, що в межах цієї групи хвороб відбуваються істотні структурні зміни.

Так, чисельність найбільш поширеної форми наркоманії — опіоманії протягом 2000 р. майже не змінилась (13,1 на 100 000 підліткового населення).

Разом з тим спостерігалося швидке розповсюдження вживання інших наркотичних речовин:

В останній час в Україні розвивається буквально епідемія вживання психостимуляторів кустарного виробництва, з дешевих та доступних для молоді медичних препаратів «Ефект», «Колдакт». Ці препарати призначенні для лікування інфекційно-запалювальних та алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів.

Популярність цього виду наркотику серед підлітків та молоді визначається, в основному, двома причинами.

По-перше, доступністю та дешевизною. Правила продажу цих препаратів в аптеках на місцях часто порушуються і такі ліки продаються зовсім без рецептів. Ціна однієї таблетки «Ефекту» складає усього одну гривню. За допомогою перманганата калію та харчового оцту, фенілпропаноламін, що знаходиться у цих препаратах, перетворюється в дуже сильних психостимулятор — катинон, який викликає стійку залежність.

По-друге, катинон після введення у вену викликає прилив сил, почуття переваги над оточуючими, знімає втому, загострює сприйняття зовнішніх подразників, зокрема музики. Все це робить цей психостимулятор бажаним компонентом відпочинку молоді, в тому числі на дискотеках.

Наслідки вживання цього наркотику жахливі. Буквально через три-чотири місяці після початку вживання виникають майже необоротні неврологічні порушення у вигляді розладів мови, ходи, скованості усіх рухів, тремтіння кінцівок, судом. Особи, як правило, своє захворювання не пов’язують з вживанням наркотику, вони частіше звертаються за допомогою не до наркологів, а до неврологів з різними діагнозами: розсіяний склероз. хвороба Вілсона-Коновалова, ювенільний варіант паркінсонізму.

Навпаки, розповсюдження вживання седативних речовин та канабіноїдів за статистикою МОЗ України серед підлітків скоротилось на 50% (з 0,6 до 0,3 на 100 000 підліткового населення і з 1,6 до 0,8 на 100 000 підліткового населення відповідно).

Водночас, протягом року спостерігалось зменшення числа випадків гострих отруєнь всіма видами психоактивних речовин:

Звертають на себе увагу дві обставини.

Перша обставина полягає в тім, що зростання кількості підлітків що були взяті на облік з метою лікування і реабілітації на 16,7% (з 22,2 до 25,9 на 100 000 підліткового населення), супроводжувалося зменшенням кількості підлітків що були взяті на облік з метою профілактики на 12,7% (з 466,8 до 407,3 на 100 000 підліткового населення). Це є наявним свідченням зростаючого відставання профілактичної роботи від темпів розвитку епідемії залежності від психоактивних речовин.

Друга обставина полягає у надзвичайно великому розриві поміж кількістю випадків гострих отруєнь психоактивними речовинами: і кількістю хворих із розладами психіки і поведінки, що виникають внаслідок їх вживання. Так у 2000 році гостра інтоксикація внаслідок вживання наркотичних речовин реєструвалась в 4,88 рази частіше ніж відповідні розлади психіки і поведінки (1778 випадків проти 364). Для інших видів психоактивних речовин це співвідношення ще більше — 16,89 (2685 випадків проти 159), а для алкоголю є рекордним — 64,65 рази (4978 випадків проти 77).

В той же час для дорослого населення зазначені співвідношення у тому ж 2000 році були якісно відмінними. Так, кількість зареєстрованих випадків отруєння алкоголем лише в 1,67 рази перевищувала кількість дорослих осіб в яких вперше були встановлені психічними та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю (86544 і 51680 випадків відповідно). А кількість зареєстрованих випадків отруєння наркотиками навіть в 0,76 рази менше ніж кількість дорослих осіб в яких вперше були встановлені психічними та поведінкові розлади внаслідок вживання наркотиків (8229 і 10783 випадки відповідно).

Здається, що відносно більша частота отруєнь у підлітків свідчить не тільки про меншу їх досвідченість і толерантність до психоактивних речовин у порівнянні із дорослими, але і про слабку роботу, щодо активного виявлення ознак залежності від психоактивних речовин серед підлітків. Велика середня тривалість періоду регулярного вживання психоактивних речовин на момент виявлення, про яку йшлося вище, свідчать про те, що в сучасних умовах цей період визначається лише спонтанними процесами, що відбуваються з людиною, яка залежна від психоактивної речовини (пацієнти із груп з різним джерелом ініціативи звернення за наркологічною допомогою потрапляють у поле зору лікарів майже одночасно). Із сказаного випливає, що наявних потужностей наркологічної служби вистачає тільки на лікувальну і, частково, реабілітаційну роботу, тобто на ліквідацію наслідків вживання психоактивних речовин, і зовсім не вистачає на профілактику і своєчасне виявлення пацієнтів, що знаходяться на донозологічному етапі вживання психоактивних речовин.

Останнє ствердження можна проілюструвати статистикою виявлення підлітків хворих із залежністю від психоактивних речовин в окремих територіях країни. Так, за весь 2000 рік в Україні було виявлено лише 77 підлітків хворих на алкоголізм, при чому в 10 областях: Вінницькій, Волинській, Івано-Франківській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Тернопільській, Херсонській, Чернівецькій не було виявлено жодного хворого на алкоголізм підлітка.

Зрозуміло, що найбільш ефективною профілактична робота є як раз серед підлітків. Така робота має проводитись саме працівниками підліткових наркокабінетів, бо альтернативні профілактичні заклади (відповідні громадські об’єднання, фонди, товариства тощо) знаходяться зараз в Україні на зародковій стадії свого розвитку. Однак на всю Україну у 2000 році було лише 35 підліткових наркокабінетів, тобто по одному кабінету на 66219 підлітків. В деяких адміністративно-територіальних одиницях країни — Херсонська область, м. Київ, м. Севастополь — підліткових наркокабінетів нема зовсім.

Зрозуміло, що при такому становищі неможливо задовільно охопити підлітків будь-якими профілактичними антинаркотичними або антиалкогольними програмами.

Світовий досвід свідчить про те, що найбільш ефективним методом протидії епідемії наркотизму є розгортання програм «зниження попиту на наркотики».

Це означає:

  1. Широке і постійне інформування дітей, підлітків і юнаків про суть психічної залежності і наслідки вживання психоактивних речовин (їх антиреклама).
  2. Формування навичок відмовлення від пропозиції спробувати наркотик чи іншу психоактивну речовину.
  3. Заохочення і культивування в середовищі молодих людей альтернативних по відношенню до наркотиків життєвих інтересів (спорт, мистецтво, творчість у широкому розумінні цього слова).

Програми «зниження пропозиції психоактивних речовин» знаходяться переважно в компетенції правоохоронних органів, митників і прикордонників, тому виведені за рамки цього повідомлення.

Для того, щоб забезпечити кожне зі згаданих вище напрямків необхідна комплексна державна програма протидії залежності від психоактивних речовин. Ця програма повинна передбачати:

  1. Створення освітньої антинаркотичної інфраструктури (програми навчання педагогів і інших фахівців, що мають відношення до виховання молоді для проведення антинаркотичних і антиалкогольних заходів; виділення відповідного часу для проведення таких заходів у рамках дошкільних і шкільних програм).
  2. Залучення засобів масової інформації до проведення антинаркотичної та антиалкогольної профілактичної роботи (наприклад, пільговий податковий режим).
  3. Розробка заходів оцінки ефективності реалізації програми протидії епідемії залежності від психоактивних речовин, наприклад на основі системи моніторингу, яка вже діє в Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України (м. Харків).
  4. Розробка фінансової основи профілактичної програми, що пропонується, наприклад за рахунок відшкодувань від продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів.


© «Новости украинской психиатрии», 2002
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211